3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови

Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником, колишньою короткою формою прикметника, числівником, займенником, прислівником, звичайно пишуться разом. Наприклад:

1) вгору, згори, напам’ять, наприкінці, попідвіконню, попідтинню, вдосвіта, вночі, надвечір, доверху, вдома, почасти, безвісти, дощенту, зроду, спідлоба, запанібрата, наопашки, врукопаш;

2) віддавна, востаннє, допізна, дочиста, завидна, замолоду. згарячу, здавна, здалеку, зліва, зрідка, насухо, начисто, нашвидку, попросту, потиху, сповна, справа, спроста;

3) вперше, вп’яте, вдвоє, утричі, вчетверо, водно, заодно, натроє, нашестеро, утрьох, уп’ятьох, поодинці, подвічі, потричі;

4) передусім, потім, внічию, настільки, навіщо;

5) віднині, відтоді, дотепер, забагато, назавжди, назавтра, післязавтра, повсюди.

Проте є відхилення від цього правила.

Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлене тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення; порівняйте: без відома — без мого відома; на скаку — на всьому скаку; за дня — за білого дня; до пуття — до якогось пуття.

Сюди належать такі прислівникові сполучення: без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, в гості, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку (але: наостанку), до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти (але: врешті), до смаку (але: всмак), до смерті, до снаги, до сьогодні, до часу, за дня, за рахунок, за світла, з болю, з виду, з дому (але: додому), з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але: навесні), на вибір, на вигляд, на видноті, на виплат, на відчай, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на добраніч, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок (але: наприклад), на льоту, на мить, на ніщо (але: нінащо), на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу (але: насилу), не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, у височінь, уві сні, у вічі (але: увіч), у поміч, через силу.

Два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: на-гора і по-латині.

Якщо прислівник утворено від повного прикметника (або займенника) на -ому (-ему) приєднанням до нього прийменника по; то він пишеться через дефіс: по-новому, по-серйозному, по-моєму, по-іншому, по-українському, по-батьківському, по-заячому, по-латинському. Деякі з цих прислівників можуть мати форму на -и: по-українськи, по-батьківськи, по-заячи, по-вовчи.

Три прислівники прикметникового походження пишуться окремо, а саме: в основному, в цілому, в середньому.

З-поміж прислівників, утворених поєднанням прийменника з числівником, окремо пишуться тільки прислівники типу по одному, по двоє, по троє, по четверо, а через дефіс — по-перше, по-друге, по-третє і т. д.

Окремо пишеться прийменник з прислівником тільки в тому разі, якщо прислівник має значення іменника: на відмінно (на відмінну оцінку), не відкладай на завтра (на завтрашній день).

Прислівники, що пишуться разом або через дефіс, слід відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменниками, повними прикметниками, числівниками та займенниками, які пишуться окремо.

Наприклад, у реченні За яких півгодини спереду замаячили вітряки на горі (А. Головко) йдеться про предмет — гору, бо між прийменником і іменником можна вставити прикметник: на високій горі; до іменника можна поставити питання на чому? А в реченні Там, нагорі, вже напевне вживають усіх заходів, щоб врятувати шахту і людей, які лишились під землею (О.Донченко) маємо справу з прислівником, бо слово нагорі не називає ніякого конкретного предмета, а тільки вказує на місце (де?).

Перевірте себе. Випишіть прислівники в три колонки залежно від написання їх: 1) разом; 2) через дефіс; 3) двома словами.

По/козацькому, по/двічі, по/риб’ячи, уві/сні, на/скаку, по/троє, с/тиха, по/іншому, один/одинцем, кінець/кінцем, по/моєму, за/видна, з/виду.

Ключ. З третіх букв виписаних слів має скластися закінчення вислову бельгійського письменника М.Метерлінка: “З плином часу життя переконує кожного, що немає …”