- •1. Функції мови
- •2. Наша мова в доісторичні часи
- •3. Українська мова в часи Київської Русі
- •4. Утвердження єдиної української літературної мови.
- •5. Структура мови як системи
- •Фонетика і правопис
- •1. Український алфавіт
- •2. Звукове значення деяких букв
- •4. Система звуків української мови. Творення приголосних.
- •3. Принципи українського правопису
- •5. Творення голосних.
- •1. Правопис сонорних, дзвінких і глухих приголосних
- •2. Тверді, м’які і пом’якшені приголосні
- •3. Вживання м’якого знака
- •4. Вживання апострофа
- •1. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •2. Спрощення в групах приголосних
- •3. Чергування приголосних
- •4. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство
- •5.Уподібнення приголосних
- •1. Вимова голосних. Наголос
- •2. Складоподіл і перенос частин слова
- •3. Чергування голосних
- •1. Розрізнення е та и
- •2. Розрізнення и та і в незапозичених словах
- •3. Розрізнення а та о
- •4. Розрізнення о та у
- •5. Зміни голосних як дія закону милозвучності української мови
- •1. Вживання и та і в іншомовних словах
- •2. Вживання и та і в російських власних назвах
- •3. Вживання е та є в російських власних назвах
- •1. Велика буква в оформленні тексту
- •2. Велика буква у власних назвах
- •Лексика і фразеологія
- •1. Загальне поняття про лексику
- •2. Основні ознаки запозичених слів
- •3. Запозичення зі слов’янських мов
- •4. Запозичення з грецької і латинської мов
- •5. Запозичення з тюркських мов
- •6. Запозичення із західноєвропейських мов
- •1. Слово і його лексичне значення
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Омоніми
- •5. Пароніми
- •6. Синоніми
- •7. Антоніми
- •1. Застарілі слова й неологізми
- •2. Професіоналізми
- •3. Діалектизми
- •4. Найважливіші словники української мови
- •1. Фразеологізми
- •2. Мовні кліше, штампи, складені найменування
- •3. Прислів’я й приказки
- •4. Крилаті вислови
- •Морфологія і правопис
- •4. Аналіз слів за будовою
- •1. Морфологічні способи творення слів
- •2. Абревіація
- •3. Інші способи творення слів
- •1. Написання незапозичених складних слів
- •2. Написання складних слів, утворених повторенням
- •3. Написання запозичених складних слів
- •4. Написання складноскорочених і скорочених слів
- •1. Поділ слів на частини мови
- •2. Загальна характеристика частин мови
- •1. Граматичні ознаки іменників
- •2. Рід іменників
- •3. Число іменників. Збірні іменники
- •4. Відмінки іменників
- •1. Поділ іменників на відміни
- •2. Поділ на групи іменників і та II відмін
- •3. Поділ на групи іменників II відміни з кінцевими -ар, -ир, -яр
- •4. Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
- •1. Відмінювання іменників і відміни
- •2. Відмінювання іменників III відміни
- •3. Відмінювання іменників IV відміни
- •1. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в однині
- •2. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в множині
- •3. Відмінювання іменників іі відміни середнього роду
- •1. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині
- •2. Творення чоловічих імен по батькові
- •3. Творення жіночих імен по батькові
- •4. Відмінювання імен по батькові та прізвищ
- •5. Написання не з іменниками
- •1. Граматичні ознаки прикметників
- •2. Розряди прикметників за значенням
- •3. Ступені порівняння якісних прикметників
- •4. Творення ступенів порівняння якісних прикметників.
- •1. Поділ прикметників на групи відмінювання
- •2. Відмінювання прикметників
- •3. Написання не з прикметниками
- •1. Граматичні ознаки числівника
- •2. Прості, складні і складені числівники та правопис їх
- •3. Зв’язок числівників з іменниками
- •4. Вживання збірних числівників
- •1. Відмінювання числівника один
- •2. Відмінювання числівників два—чотири, кілька, багато та збірних
- •4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто
- •5. Відмінювання назв сотень
- •6. Відмінювання інших числівників
- •3. Відмінювання числівників п’ять—вісімдесят
- •1. Значення і розряди займенників
- •2. Особливості відмінювання займенників
- •3. Відмінювання особових займенників
- •4. Відмінювання інших займенників
- •1. Загальне поняття про дієслово та дієслівні форми
- •2. Види дієслова
- •3. Перехідні і неперехідні дієслова
- •4. Неозначена форма дієслова
- •5. Способи дієслова
- •1. Часи дієслова
- •2. Особи дієслова. Безособові дієслова
- •3. Теперішній час і проста форма майбутнього часу. Дієвідміни
- •4. Визначення дієвідміни дієслова за неозначеною формою
- •5. Чергування приголосних у дієсловах
- •1. Складна і складена форми майбутнього часу
- •2. Минулий час
- •3. Умовний спосіб
- •4. Наказовий спосіб
- •1. Дієприкметник як форма дієслова
- •2. Активні дієприкметники. Творення і вживання їх
- •3. Пасивні дієприкметники. Творення їх
- •4. Правопис і відмінювання дієприкметників
- •5. Безособова форма дієслова на -но, -то
- •1. Значення дієприслівника
- •2. Творення і вживання дієприслівників
- •3. Особливості написання не з різними формами дієслова
- •1. Значення прислівника
- •2. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е
- •3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови
- •4. Правопис складних і складених прислівників
- •5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток
- •1. Значення і склад прийменників
- •2. Деякі особливості вживання прийменників
- •3. Правопис прийменників
- •1. Значення і склад сполучників
- •2. Розряди сполучників за значенням і способом вживання
- •3. Правопис сполучників
- •4. Розрізнення складних сполучників та інших частин мови
- •1. Значення і склад часток
- •2. Написання часток
- •3. Значення вигуків і групи їх
- •4. Написання вигуків та особливості вживання їх
3. Відмінювання іменників IV відміни
Іменники ІV відміни відмінюються за такими зразками.
Відмінки |
Однина |
Множина |
||
Н. |
маля |
лоша |
малята |
лошата |
Р. |
маляти |
лошати |
малят |
лошат |
Д. |
маляті |
лошаті |
малятам |
лошатам |
Зн. |
маля |
лоша |
малят |
лошат |
Ор. |
малям |
лошам |
малятами |
лошатами |
М. |
(на) маляті |
(на) лошаті |
(на) малята х |
(на) лошатах |
Кл. |
маля |
лоша |
малята |
лошата |
Трохи інакше відмінюються іменники ІV відміни ім’я, плем’я, сі́м’я (останній вживається тільки в однині).
Відмінки |
Однина |
Множина |
||
Н. |
ім’я |
сі́м’я |
імена |
|
Р. |
імені, ім’я |
сімені, сі́м’я |
імен |
|
Д. |
імені |
сімені |
іменам |
|
Зн. |
ім’я |
сі́м’я |
імена |
|
Ор. |
іменем, ім’ям |
сі́м’ям |
іменами |
|
М. |
(в) імені |
(в) сімені |
(в) іменах |
|
Кл. |
ім’я |
сі́м’я |
імена |
|
Іменники тім’я, вим’я, що колись відмінювалися за цим зразком, тепер відмінюються, як іменники ІІ відміни середнього роду (зразок знання).
Перевірте себе. Провідміняйте самостійно в однині і множині іменники маля, лоша, ім’я, а потім звіртеся з поданими вище зразками відмінювання цих іменників. Помилки, якщо вони трапляться, з’ясуйте й виправте.
Урок 20. Відмінювання іменників ІІ відміни
1. Відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду в однині. 2. Відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду в множині. 3. Відмінювання іменників ІІ відміни середнього роду.
1. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в однині
Іменники ІІ відміни чоловічого роду в однині відмінюються за такими зразками.
Відмінки |
Тверда група |
М’яка група |
Мішана група |
Н. |
степ |
вівчар, гай |
кущ |
Р. |
степу |
вівчаря, гаю |
куща |
Д. |
степові (-у) |
вівчареві, гаєві (-ю) |
кущеві (-у) |
Зн. |
степ |
вівчаря, гай |
кущ |
Ор. |
степом |
вівчарем, гаєм |
кущем |
М. |
(у) степу |
(на) вівчареві,(у) гаї (-ю) |
(у) кущі |
Кл. |
степе |
вівчарю, гаю |
куще |
У родовому відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення -а (-я) або -у (-ю): дуба, лісу.
Закінчення -а мають:
1) усі назви істот (осіб і тварин): робітника, школяра, токаря, моржа, кита, горобця, окуня, комара, мікроба, Мороза;
2) іменники, що означають назви чітко окреслених предметів і понять: стола, мотора, ясена, носа, гектара, січня, квадрата, радіуса, кілограма, каменя (шматок породи), листопада (місяць);
3) назви населених пунктів: Херсона, Борисполя, Ковеля, Лудина, Парижа, Алжира (місто);
4) іменники, що означають назви річок, якщо наголос падає на закінчення: Дніпра́, Дністра́, Дінця́, Ужа́; але: Бу́гу, До́ну, Сно́ву, Се́йму.
Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у: шляху, саду, цукру, ячменю, вогню, грому, дощу, настрою, жалю, бігу, сну, прогресу, Криму, Алжиру (країна), каменю (матеріал), листопаду (опадання листя).
Деякі іменники мають паралельні закінчення -а та -у: двора і двору, моста і мосту, стола і столу. Іноді закінчення -а буває і в іменниках, що означають назви нечітко окреслених предметів і понять: хліба, вівса, гопака, тягаря, гріха.
У давальному відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення -ові (-еві) або -у (-ю).
Іменники тут (крім тих, основа яких кінчається на -ів,-ов,-ев) мають переважно закінчення -ові, (-еві): батькові, школяреві, синові, коневі, заводові, кленові, народові. Закінчення -у вживається рідше, бо воно може призвести до сплутування давального відмінка з родовим (допомога заводу, слава народу) або з кличним відмінком (батьку, сину, лікарю).
В іменниках на -ів,-ов,-ев вживається лише закінчення -у (щоб уникнути нагромадження в слові однакових звуків овов): острову, Глібову, Зерову, Щоголеву, Львову, Києву.
Закінчення -у вживаємо ще й тоді, коли підряд іде кілька іменників у давальному відмінку (щоб уникнути повторення однотипних закінчень): Михайлові Васильовичу Кублієві, громадянинові Мірошниченку, артисту Іванові Ковалю.
В орудному відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду звичайно мають закінчення -ом, -ем: берегом, муляром, столяром, кравцем, ткачем.
Прізвища прикметникового походження на -ів, -ов, -ев та -ин, -ін, як виняток, мають закінчення -им: Глібовим, Щоголевим, Ковалевим, Гаврилишиним. Проте подібні назви населених пунктів і прізвища неприкметникового походження мають закінчення -ом: Києвом, Львовом, Литвином, Волошином, Сербином, Дарвіном.
У місцевому відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення -ові (-еві), -і або -у.
Закінчення -ові (-еві) характерне для назв істот (допускаються також закінчення -і та -у): при інженерові і при інженеру; при слюсареві і при слюсарю; на горобцеві і на горобцю; на коневі, на коні і на коню.
Закінчення -і характерне для назв неістот (причому г, к, х перед ним чергуються із з, ц, с): на столі, на обрії, на камені, в космосі, на порозі, на уроці, у русі.
Закінчення -у переважно вживаємо:
1) в іменниках, суфікс яких кінчається на к (щоб уникнути чергування к — ц): у ставку, на возику, у літаку. на супутнику;
2) в іменниках, вжитих з прийменником по: по світу (і по світі), по Дніпру (і по Дніпрі), але: по обіді, по дворі, по лісі;
3) в іменниках, у яких наголос падає на закінчення: у гаю́ (і у га́ї), у краю́ (і в кра́ї), на льоду́, у степу́, у соку́, на шляху́.
У кличному відмінку однини в іменників II відміни чоловічого роду мають закінчення -е або -у, причому:
1) у твердій групі переважає закінчення -е: пане, друже, міністре, голубе, юначе, Петре; але: батьку, сину;
2) у м’якій та мішаній групах виступає, як правило, закінчення -у: добродію, лікарю, товаришу, Василю, Степановичу; але: хлопче, каменяре.
Перевірте себе. 1. Іменники поставте в родовому відмінку однини й запишіть у дві колонки: 1) із закінченням –а (-я); 2) із закінченням –у (-ю).
1. Дніпро, гектар, облік, метал, змій, узор, Париж, квас, вокзал, удав, тигр, згин, смичок, гнів, тютюн, пуп’янок. 2. Здогад, опікун, берет, космос, успіх, кристал, Тернопіль, світ, квадрат, мікроб, орел, вітер, удар, віск, якір, дуб, смак.
Ключ. З других букв має скластися: 1) прислів’я; 2) закінчення вислову А.Ейнштейна: “Істина — це те, що витримує …”
Перевірте себе. 2. Іменники поставте в орудному відмінку однини й запишіть у дві колонки: 1) із закінченням –ом; 2) із закінченням –ем (-єм). Іменників із закінченням –им не виписуйте.
Яр, книш, перукар, Волошин, спокій, узвар, ковзаняр, муляр, дзвонар, читач, Степанишин, омар, учитель, Зеров, Сиваш, зубр, ошуканець.
Ключ. З других букв має скластися закінчення прислів’я: “В когось…”
