- •1. Функції мови
- •2. Наша мова в доісторичні часи
- •3. Українська мова в часи Київської Русі
- •4. Утвердження єдиної української літературної мови.
- •5. Структура мови як системи
- •Фонетика і правопис
- •1. Український алфавіт
- •2. Звукове значення деяких букв
- •4. Система звуків української мови. Творення приголосних.
- •3. Принципи українського правопису
- •5. Творення голосних.
- •1. Правопис сонорних, дзвінких і глухих приголосних
- •2. Тверді, м’які і пом’якшені приголосні
- •3. Вживання м’якого знака
- •4. Вживання апострофа
- •1. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •2. Спрощення в групах приголосних
- •3. Чергування приголосних
- •4. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство
- •5.Уподібнення приголосних
- •1. Вимова голосних. Наголос
- •2. Складоподіл і перенос частин слова
- •3. Чергування голосних
- •1. Розрізнення е та и
- •2. Розрізнення и та і в незапозичених словах
- •3. Розрізнення а та о
- •4. Розрізнення о та у
- •5. Зміни голосних як дія закону милозвучності української мови
- •1. Вживання и та і в іншомовних словах
- •2. Вживання и та і в російських власних назвах
- •3. Вживання е та є в російських власних назвах
- •1. Велика буква в оформленні тексту
- •2. Велика буква у власних назвах
- •Лексика і фразеологія
- •1. Загальне поняття про лексику
- •2. Основні ознаки запозичених слів
- •3. Запозичення зі слов’янських мов
- •4. Запозичення з грецької і латинської мов
- •5. Запозичення з тюркських мов
- •6. Запозичення із західноєвропейських мов
- •1. Слово і його лексичне значення
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Омоніми
- •5. Пароніми
- •6. Синоніми
- •7. Антоніми
- •1. Застарілі слова й неологізми
- •2. Професіоналізми
- •3. Діалектизми
- •4. Найважливіші словники української мови
- •1. Фразеологізми
- •2. Мовні кліше, штампи, складені найменування
- •3. Прислів’я й приказки
- •4. Крилаті вислови
- •Морфологія і правопис
- •4. Аналіз слів за будовою
- •1. Морфологічні способи творення слів
- •2. Абревіація
- •3. Інші способи творення слів
- •1. Написання незапозичених складних слів
- •2. Написання складних слів, утворених повторенням
- •3. Написання запозичених складних слів
- •4. Написання складноскорочених і скорочених слів
- •1. Поділ слів на частини мови
- •2. Загальна характеристика частин мови
- •1. Граматичні ознаки іменників
- •2. Рід іменників
- •3. Число іменників. Збірні іменники
- •4. Відмінки іменників
- •1. Поділ іменників на відміни
- •2. Поділ на групи іменників і та II відмін
- •3. Поділ на групи іменників II відміни з кінцевими -ар, -ир, -яр
- •4. Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
- •1. Відмінювання іменників і відміни
- •2. Відмінювання іменників III відміни
- •3. Відмінювання іменників IV відміни
- •1. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в однині
- •2. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в множині
- •3. Відмінювання іменників іі відміни середнього роду
- •1. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині
- •2. Творення чоловічих імен по батькові
- •3. Творення жіночих імен по батькові
- •4. Відмінювання імен по батькові та прізвищ
- •5. Написання не з іменниками
- •1. Граматичні ознаки прикметників
- •2. Розряди прикметників за значенням
- •3. Ступені порівняння якісних прикметників
- •4. Творення ступенів порівняння якісних прикметників.
- •1. Поділ прикметників на групи відмінювання
- •2. Відмінювання прикметників
- •3. Написання не з прикметниками
- •1. Граматичні ознаки числівника
- •2. Прості, складні і складені числівники та правопис їх
- •3. Зв’язок числівників з іменниками
- •4. Вживання збірних числівників
- •1. Відмінювання числівника один
- •2. Відмінювання числівників два—чотири, кілька, багато та збірних
- •4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто
- •5. Відмінювання назв сотень
- •6. Відмінювання інших числівників
- •3. Відмінювання числівників п’ять—вісімдесят
- •1. Значення і розряди займенників
- •2. Особливості відмінювання займенників
- •3. Відмінювання особових займенників
- •4. Відмінювання інших займенників
- •1. Загальне поняття про дієслово та дієслівні форми
- •2. Види дієслова
- •3. Перехідні і неперехідні дієслова
- •4. Неозначена форма дієслова
- •5. Способи дієслова
- •1. Часи дієслова
- •2. Особи дієслова. Безособові дієслова
- •3. Теперішній час і проста форма майбутнього часу. Дієвідміни
- •4. Визначення дієвідміни дієслова за неозначеною формою
- •5. Чергування приголосних у дієсловах
- •1. Складна і складена форми майбутнього часу
- •2. Минулий час
- •3. Умовний спосіб
- •4. Наказовий спосіб
- •1. Дієприкметник як форма дієслова
- •2. Активні дієприкметники. Творення і вживання їх
- •3. Пасивні дієприкметники. Творення їх
- •4. Правопис і відмінювання дієприкметників
- •5. Безособова форма дієслова на -но, -то
- •1. Значення дієприслівника
- •2. Творення і вживання дієприслівників
- •3. Особливості написання не з різними формами дієслова
- •1. Значення прислівника
- •2. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е
- •3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови
- •4. Правопис складних і складених прислівників
- •5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток
- •1. Значення і склад прийменників
- •2. Деякі особливості вживання прийменників
- •3. Правопис прийменників
- •1. Значення і склад сполучників
- •2. Розряди сполучників за значенням і способом вживання
- •3. Правопис сполучників
- •4. Розрізнення складних сполучників та інших частин мови
- •1. Значення і склад часток
- •2. Написання часток
- •3. Значення вигуків і групи їх
- •4. Написання вигуків та особливості вживання їх
1. Граматичні ознаки іменників
Іменником називається самостійна частина мови, що називає предмет і відповідає на питання хто? або що?
У граматиці предметом вважається все те, про що можна запитати хто це? або що це? Отже, предмети — це хлопець, учениця, кінь, голуб, стіл, дерево, світло, спека, відвага, цвітіння, похід, фантазія, думка.
Іменники характеризуються певними граматичними ознаками.
За значенням усі іменники поділяються на назви істот і назви неістот.
Серед назв істот розрізняємо назви осіб і назви тварин.
До назв осіб належать назви людей, а також назви різних дійових осіб у художніх творах: чоловік, дитя, дочка, токар, директор, депутат, мрійник, велосипедист, Микола, Петренко, Ягня, Мальований Стовп, Вітер.
До назв тварин належать назви всіх представників тваринного світу, включаючи найпростіших: кит, слон, корова, свиня, порося, ластівка, карась, рак, метелик, жук, черв’як, гідра, мікроб.
Серед назв неістот розрізняємо:
1) назви чітко окреслених предметів і понять, тобто назви охоплюваних зором речей, деталей, частин тіла, різних мір, місяців, днів тижня, терміни, а також назви населених пунктів: стілець, поріг, трактор, кран, ключ, дуб, рука, ніс, метр, кілограм, серпень, вівторок, квадрат, катет, Київ, Конотоп;
2) назви нечітко окреслених предметів і понять, тобто назви предметів, що не охоплюються зором, не мають певних меж, збірні назви, назви територій, великих споруд, речовин, явищ, почуттів, дій, станів, ознак, ігор, абстрактних понять тощо: шлях, ліс, космос, зерно, листя, Крим, Памір, замок, завод, пісок, глина, грім, буря, радість, гнів, біг, футбол, сон, свіжість, прогрес.
Назви бувають загальні і власні.
Загальні назви даються багатьом однаковим предметам та поняттям: тракторист, кінь, заєць, садок, книжка, газета, гора, річка, трава, конвалія, стебло, ніжність, думка, намір.
Власні назви даються окремим предметам, щоб відрізнити їх від інших подібних: Степан, Петро, Венера, Марс, Дніпро, Дунай, Волинь, Донбас, Чернігів, Золотоноша, “Молодь України” (газета),”Веселка” (видавництво).
Власні назви пишуться з великої букви.
Іменники (щоправда, не всі) мають рід, змінюються за числами й відмінками, поділяються на відміни й групи відмінювання.
Перевірте себе. Запишіть іменники у дві колонки: 1) назви чітко окреслених предметів і понять; 2) назви нечітко окреслених предметів і понять.
Вітер, льон, ніготь, інтерес, апельсин, стронцій, намір, екзамен, усюдихід, відблиск, ефір, клубок, дощ, аршин, ефект.
Ключ. З перших букв має скластися початок прислів’я: “… а з лісу виводить”.
2. Рід іменників
Іменники бувають чоловічого, жіночого або середнього роду.
Рід іменника визначаємо, співвідносячи його з він, вона, воно або поєднуючи з цей, ця, це: цей суддя (він), ця стаття (вона), це життя (воно); цей степ (він), ця путь (вона), це листя (воно), цей біль (він), цей Дніпро (він).
Деякі іменники можуть бути подвійного роду (термін “іменники спільного роду” неточний) — чоловічого або жіночого: убогий сирота і убога сирота, цей задавака і ця задавака, цей плакса і ця плакса; чоловічого або середнього: цей ледащо і це ледащо, цей базікало і це базікало; жіночого або середнього: така головище і таке головище, чорна хмарище і чорне хмарище. Рід таких іменників визначаємо за контекстом.
Щодо роду незмінюваних іменників, то треба мати на увазі таке:
1) назви осіб мають рід відповідно до статі: цей аташе, цей кабальєро, ця леді, ця мадам;
2) назви тварин мають чоловічий рід: цей шимпанзе, цей поні, цей гну, цей какаду, цей боа; виняток: ця цеце (муха); але якщо треба вказати на самку, назві надається значення жіночого роду: ця кенгуру, ця шимпанзе;
3) назви неістот мають, як правило, середній рід: це кашне, це рагу, це меню, це кіно, це журі; але: ця кольрабі (капуста);
4) власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви: штат Міссісіпі (він), ріка Міссісіпі (вона), місто Сочі (воно), річка Сочі (вона);
5) незмінювані складноскорочені слова мають рід відповідно до роду іменника, який входить до абревіатури в називному відмінку: НБУ (Національний банк України— чоловічого роду), СБУ (Служба безпеки України— жіночого роду), ВАТ (Відкрите акціонерне товариство — середнього роду).
Іменники, що вживаються тільки в множині, за родами не розрізняються: ці двері, ці ворота, ці хитрощі, ці Суми, ці Карпати.
Перевірте себе. Запишіть іменники у три колонки за родами: 1) середній; 2) жіночий; 3) чоловічий. Іменників, рід яких не визначається, не виписуйте.
Взірець, кабальєро, АТС, міледі, узбіччя, ВАТ, Ялта, плато, ножиці, меню, льодовня, джерело, скаут, собака, рагу, оказія, двері, Чилі (країна), Дніпро, ательє, листя, свіжість, сани, Міссісіпі (річка), біль, вдячність, квазімодо.
Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову Вольтера: “Свобода полягає в тому, щоб…”
