5. Творення голосних.

Творення голосних відбувається так.

Перша дія — увімкнення голосових зв’язок, за допомогою яких утворюється чистий тон.

Друга дія полягає в напруженні частини язика:

1) передньої — виникають голосні переднього ряду е, и, і;

2) задньої — виникають голосні заднього ряду а, о, у.

Третя дія передбачає піднесення напруженої частини язика в три положення:

1) найнижче — виникають голосні е, а;

2) середнє — виникають голосні и, о;

3) найвище — голосні і, у.

Четверта дія — це:

1) підсилення голосом — наголошений голосний;

2) непідсилення — ненаголошений голосний.

Отже, якщо водночас поєднуються такі чотири дії, за яких: 1) виникає чистий тон; 2) напружується задня частина язика; 3) ця частина язика підноситься середньо; 4) звук не підсилюється, — то ми сприймемо це як звук о в слові обі́д. Якщо ж: 1) так само чується чистий тон; 2) напружується передня частина язика; 3) ця частина язика підноситься найвище; 4) звук підсилюється, — то ми сприймемо це як звук і в цьому самому слові. А якщо підсилимо не другий, а перший голосний, то почуємо вже слово о́бід.

Система голосних має такий вигляд:

Піднесення	Ряд
	передній	задній
високе	і	у
середнє	и	о
низьке	е	а

Перевірте себе. Слово складається з п’яти звуків. Прочитайте його за поданими ознаками звуків.

1) чистий тон, задній ряд, високе піднесення, ненаголошений; 2) глухий, зубний, зімкнений, м’який; 3) чистий тон, передній ряд, високе піднесення, наголошений; 4) глухий, задньоротовий, щілинний, твердий; 5) чистий тон, задній ряд, низьке піднесення, ненаголошений.

Урок 3. Правопис приголосних

1. Правопис сонорних, дзвінких і глухих приголосних. 2. Тверді, м’які і пом’якшені приголосні. 3. Вживання м’якого знака. 4. Вживання апострофа.

1. Правопис сонорних, дзвінких і глухих приголосних

Сонорні (ми винили рій) завжди вимовляються чітко. Ні до дзвінких, ні до глухих вони не уподібнюються. І, до речі, звук в ніколи не переходить у глухий ф, а навпаки, перед приголосними та наприкінці слова наближається до короткого голосного у: лавка [ла́ўка], ківш [к’іўш], казав [каза́ў].

Дзвінкі й глухі, крім запозиченого звука ф, становлять пари (див. таблицю приголосних) і можуть за певних умов переходити один в одного.

Дзвінкі в українській мові завжди вимовляються дзвінко: гриб, плід, мимохідь, казка, везти. Оглушується перед глухими дзвінкий г лише в словах легко, вогко, нігті, кігті, дігтяр і похідних. В інших словах г вимовляється чітко: могти, берегти, мигтіти, мигцем. Крім того, оглушується дзвінкий д у словах жердка, шотландка, голландка, зеландка і подібних, проте в них пишемо букву д, як і в словах жердина, Шотландія тощо. Але в словах зітхати, натхнення пишемо букву т, хоч вони й походять від слів дихати, надихати.

У префіксах роз-, без- кінцевий дзвінкий з може зазнавати різних змін, так чи інакше уподібнюючись до наступного приголосного залежно від його характеру. У словах розсада [роса́да] і розсіл [рос΄і́л] його й зовсім не чути. Проте в цих префіксах завжди пишемо букву з: розклад [ро́зклад], безпека [бе^изпе́ка], розжевріти [рож:е́вр΄іти], безшумно [бе^ижшу́мно]..

Префікс з- перед глухими оглушується, але перед свистячими й шиплячими пишемо все-таки з, оскільки перед цими приголосними можлива й дзвінка вимова цього префікса: зсунути, зцілити, зчорнити, зшити. Перед іншими глухими (кафе “Птах”) пишемо відповідно до вимови с: сказати, сформувати, спитати, стиснути, схвалити.

Глухі приголосні перед дзвінкими (але не перед сонорними) уподібнюються до парних їм дзвінких. Проте таких випадків в українській мові небагато. Це відбувається приблизно в одинадцяти незапозичених словах (боротьба, молотьба, клятьба, просьба, лічба, Великдень, повсякденний, якби, аякже, отже, осьде) та в кількох запозичених (вокзал, екзамен, рюкзак, анекдот, футбол, айсберг). Їх можна запам’ятати. (Сло́ва “косьба”, яке часом наводять тут як приклад, в українській мові немає, є косовиця.)

Перевірте себе 1. Випишіть у дві колонки слова з вставленими буквами, що позначають: 1) дзвінкі приголосні; 2) глухі приголосні.

Вхі(д, т)чини, во(г, х)ко, стов(б, п), про(з, с)ьба, сте(ж, ш)ка, Вели(ґ, к)день, обгор(д,т)ка, кі(г, х)ті, стере(г, х)ти, тихохі(д, т), мабу(д, т)ь, удво(г, х), (з, с)цідити, ле(г, х)ко, лі(дж, ч)ба, змо(г, х)ти, на(д, т)хмарний, ая(ґ, к)же, сту(б, п)ка, бли(з, с)ький, ло(ж, ш)ка, ри(з, с)ка.

Ключ. З других букв повинен скластися вислів Й.В.Гете.

Перевірте себе 2. Випишіть у дві колонки слова зі вставленими в префікси: 1) буквою з; 2) буквою с.

Ро..тяг, бе..коштовно, ..кін, ро..сіл, не..кінченне, ..хрон, бе..сумнівно, не..промога, ..сув, ..кат, не..тихаюче, ..шивка.

Ключ. З останніх букв повинен скластися початок прислів’я: “… щоб тільки кашкет носити”.