2. Творення і вживання дієприслівників

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: побачи(ти) — побачивши, розцві(сти) — розцвівши, принес(ти) — принісши.

Практично це робиться так: дієслово ставимо в чоловічому роді минулого часу й до нього додаємо -ши: зрозумів — зрозумівши, сказав — сказавши, допоміг — допомігши.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу дієслова недоконаного виду (3-я особа множини) за допомогою суфіксів -учи (-ючи) — для дієслів І дієвідміни і -ачи (-ячи) — для дієслів II дієвідміни: каж(уть) — кажучи, розмовляй(уть) — розмовляючи; бач(ать) — бачачи, смій(уть)ся — сміючись (сміючися).

Практично це робиться так: дієслово ставимо в 3-й особі множини й замість -ть додаємо -чи: кажуть — кажучи, бачать — бачачи, борються — борючись.

У кінці дієприслівників обох видів (також перед -сь, -ся) завжди пишемо букву и: орючи, творячи, борючись, дивлячись; зоравши, задивившись.

Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до того самого діяча відноситься щонайменше дві дії: Вони стояли мовчазні і вдивлялися в далеке минуле своє і своїх батьків. — Вони стояли мовчазні, вдивляючись в далеке минуле своє і своїх батьків (О.Довженко).

Дієприслівник разом із залежними словами становить дієприслівниковий зворот: Не може при добрі той жить, хто хочу злу й добру служить, бо, хтівши догодить обом, він стане злу рабом! (І.Франко).

Перевірте себе. Утворіть дієприслівники недоконаного виду й запишіть їх у дві колонки: 1) із суфіксом –учи (-ючи); 2) із суфіксом –ачи (-ячи).

Вносити, свистати, белькотіти, свистіти, іти, палахкотати, клекотати, лізти, ойкати, одужувати, місити, здоровити, волочити, туркотати, очікувати, смалити, ліпити, сипати.

Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову О.Підсухи: “Щастя — не знати спокою, …”

3. Особливості написання не з різними формами дієслова

З усіма формами дієслова (про дієприкметник мовиться далі) не майже завжди пишеться окремо, тобто виступає заперечною часткою.

Наприклад: 1. Як це чудово — не сидіти на місці, мчати на північ, південь чи схід! (П.Дорошко). 2. Не бійся правди, хоч яка гірка (Л.Костенко). 3. Такої мови не чувано в сій хаті досі (Леся Українка). 4. Довго не вгавала колотнеча в замку (І.Ле).

Разом не пишеться у дев’яти дієсловах, які без не не вживаються: неволити, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нехтувати, нетямитися, незчутися, нетерпеливитися, нездужатися.

Разом і окремо не пишеться з такими чотирма дієсловами залежно від їхнього значення: нездужати (хворіти) і не здужати (не могти, не подолати), неславити (ганьбити) і не славити (не прославляти), непокоїтися (тривожитися, турбуватися) і не покоїтися (не лежати), нестямитися (втратити самовладання) і не стямитися (не повернутися до тями).

У префіксі недо-, якщо він вказує на неповноту, половинчастість дії, не пишеться разом: недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути), недочути (погано почути), недолюблювати (відчувати неприязнь), недосипляти (мало спати), недоїдати, недовиконувати, недооцінювати.

Від дієслів з префіксом недо- слід відрізняти дієслова з префіксом до-, при яких вжито заперечну частку не: не дочекатися, не доторкатися, не допомогти. Порівняйте: Старий недобачав, а ще дужче недочував (В.Минко). — Опісля Сава знов дивився під хмари і знов ждав. Не добачав уже нічого більше (О.Кобилянська).

З дієприкметником не завжди пишеться окремо, коли він має при собі залежні слова (у дієприкметниковому звороті): 1. Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами (І.Нечуй-Левицький). 2. На кроквах ще не закінчених хат працюють теслярі (О.Довженко).

Коли дієприкметник не має при собі залежних слів, то не пишеться разом або окремо:

1) разом, якщо не вжито в ролі префікса: Марійка вешталася, як звичайно, зжурена і невдоволена (О.Кобилянська);

2) окремо, якщо не є заперечною часткою: Тільки й мав [поет] талан до віршів не позичений, а власний (Леся Українка).

Слід розрізняти окреме написання не з дієсловом мати в 3-й особі однини теперішнього часу — не має (Він не має часу) і написання разом заперечного слова немає, яке завжди можна замінити формою нема (У нього немає (нема) часу).

Перевірте себе. Випишіть лише словосполучення, у яких не з дієслівними формами пишеться окремо.

Він не/має плаща, не/терпеливиться йому, не/дослухавши розмови, не/навиджу брехню, не/поремонтовано автомобіль, не/чуваний тут випадок, не/закінчений твір, не/хтують порадами, не/стямився досі, ще/не виконаний урок.

Ключ. З перших букв останніх слів має скластися закінчення вислову Марка Твена: “Коли сумніваєтесь, говоріть …”

Урок 32. Прислівник

1. Значення прислівника. 2. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е. 3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови. 4. Правопис складних і складених прислівників. 5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток