- •1. Функції мови
- •2. Наша мова в доісторичні часи
- •3. Українська мова в часи Київської Русі
- •4. Утвердження єдиної української літературної мови.
- •5. Структура мови як системи
- •Фонетика і правопис
- •1. Український алфавіт
- •2. Звукове значення деяких букв
- •4. Система звуків української мови. Творення приголосних.
- •3. Принципи українського правопису
- •5. Творення голосних.
- •1. Правопис сонорних, дзвінких і глухих приголосних
- •2. Тверді, м’які і пом’якшені приголосні
- •3. Вживання м’якого знака
- •4. Вживання апострофа
- •1. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •2. Спрощення в групах приголосних
- •3. Чергування приголосних
- •4. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство
- •5.Уподібнення приголосних
- •1. Вимова голосних. Наголос
- •2. Складоподіл і перенос частин слова
- •3. Чергування голосних
- •1. Розрізнення е та и
- •2. Розрізнення и та і в незапозичених словах
- •3. Розрізнення а та о
- •4. Розрізнення о та у
- •5. Зміни голосних як дія закону милозвучності української мови
- •1. Вживання и та і в іншомовних словах
- •2. Вживання и та і в російських власних назвах
- •3. Вживання е та є в російських власних назвах
- •1. Велика буква в оформленні тексту
- •2. Велика буква у власних назвах
- •Лексика і фразеологія
- •1. Загальне поняття про лексику
- •2. Основні ознаки запозичених слів
- •3. Запозичення зі слов’янських мов
- •4. Запозичення з грецької і латинської мов
- •5. Запозичення з тюркських мов
- •6. Запозичення із західноєвропейських мов
- •1. Слово і його лексичне значення
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Омоніми
- •5. Пароніми
- •6. Синоніми
- •7. Антоніми
- •1. Застарілі слова й неологізми
- •2. Професіоналізми
- •3. Діалектизми
- •4. Найважливіші словники української мови
- •1. Фразеологізми
- •2. Мовні кліше, штампи, складені найменування
- •3. Прислів’я й приказки
- •4. Крилаті вислови
- •Морфологія і правопис
- •4. Аналіз слів за будовою
- •1. Морфологічні способи творення слів
- •2. Абревіація
- •3. Інші способи творення слів
- •1. Написання незапозичених складних слів
- •2. Написання складних слів, утворених повторенням
- •3. Написання запозичених складних слів
- •4. Написання складноскорочених і скорочених слів
- •1. Поділ слів на частини мови
- •2. Загальна характеристика частин мови
- •1. Граматичні ознаки іменників
- •2. Рід іменників
- •3. Число іменників. Збірні іменники
- •4. Відмінки іменників
- •1. Поділ іменників на відміни
- •2. Поділ на групи іменників і та II відмін
- •3. Поділ на групи іменників II відміни з кінцевими -ар, -ир, -яр
- •4. Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
- •1. Відмінювання іменників і відміни
- •2. Відмінювання іменників III відміни
- •3. Відмінювання іменників IV відміни
- •1. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в однині
- •2. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в множині
- •3. Відмінювання іменників іі відміни середнього роду
- •1. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині
- •2. Творення чоловічих імен по батькові
- •3. Творення жіночих імен по батькові
- •4. Відмінювання імен по батькові та прізвищ
- •5. Написання не з іменниками
- •1. Граматичні ознаки прикметників
- •2. Розряди прикметників за значенням
- •3. Ступені порівняння якісних прикметників
- •4. Творення ступенів порівняння якісних прикметників.
- •1. Поділ прикметників на групи відмінювання
- •2. Відмінювання прикметників
- •3. Написання не з прикметниками
- •1. Граматичні ознаки числівника
- •2. Прості, складні і складені числівники та правопис їх
- •3. Зв’язок числівників з іменниками
- •4. Вживання збірних числівників
- •1. Відмінювання числівника один
- •2. Відмінювання числівників два—чотири, кілька, багато та збірних
- •4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто
- •5. Відмінювання назв сотень
- •6. Відмінювання інших числівників
- •3. Відмінювання числівників п’ять—вісімдесят
- •1. Значення і розряди займенників
- •2. Особливості відмінювання займенників
- •3. Відмінювання особових займенників
- •4. Відмінювання інших займенників
- •1. Загальне поняття про дієслово та дієслівні форми
- •2. Види дієслова
- •3. Перехідні і неперехідні дієслова
- •4. Неозначена форма дієслова
- •5. Способи дієслова
- •1. Часи дієслова
- •2. Особи дієслова. Безособові дієслова
- •3. Теперішній час і проста форма майбутнього часу. Дієвідміни
- •4. Визначення дієвідміни дієслова за неозначеною формою
- •5. Чергування приголосних у дієсловах
- •1. Складна і складена форми майбутнього часу
- •2. Минулий час
- •3. Умовний спосіб
- •4. Наказовий спосіб
- •1. Дієприкметник як форма дієслова
- •2. Активні дієприкметники. Творення і вживання їх
- •3. Пасивні дієприкметники. Творення їх
- •4. Правопис і відмінювання дієприкметників
- •5. Безособова форма дієслова на -но, -то
- •1. Значення дієприслівника
- •2. Творення і вживання дієприслівників
- •3. Особливості написання не з різними формами дієслова
- •1. Значення прислівника
- •2. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е
- •3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови
- •4. Правопис складних і складених прислівників
- •5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток
- •1. Значення і склад прийменників
- •2. Деякі особливості вживання прийменників
- •3. Правопис прийменників
- •1. Значення і склад сполучників
- •2. Розряди сполучників за значенням і способом вживання
- •3. Правопис сполучників
- •4. Розрізнення складних сполучників та інших частин мови
- •1. Значення і склад часток
- •2. Написання часток
- •3. Значення вигуків і групи їх
- •4. Написання вигуків та особливості вживання їх
2. Творення і вживання дієприслівників
Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: побачи(ти) — побачивши, розцві(сти) — розцвівши, принес(ти) — принісши.
Практично це робиться так: дієслово ставимо в чоловічому роді минулого часу й до нього додаємо -ши: зрозумів — зрозумівши, сказав — сказавши, допоміг — допомігши.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу дієслова недоконаного виду (3-я особа множини) за допомогою суфіксів -учи (-ючи) — для дієслів І дієвідміни і -ачи (-ячи) — для дієслів II дієвідміни: каж(уть) — кажучи, розмовляй(уть) — розмовляючи; бач(ать) — бачачи, смій(уть)ся — сміючись (сміючися).
Практично це робиться так: дієслово ставимо в 3-й особі множини й замість -ть додаємо -чи: кажуть — кажучи, бачать — бачачи, борються — борючись.
У кінці дієприслівників обох видів (також перед -сь, -ся) завжди пишемо букву и: орючи, творячи, борючись, дивлячись; зоравши, задивившись.
Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до того самого діяча відноситься щонайменше дві дії: Вони стояли мовчазні і вдивлялися в далеке минуле своє і своїх батьків. — Вони стояли мовчазні, вдивляючись в далеке минуле своє і своїх батьків (О.Довженко).
Дієприслівник разом із залежними словами становить дієприслівниковий зворот: Не може при добрі той жить, хто хочу злу й добру служить, бо, хтівши догодить обом, він стане злу рабом! (І.Франко).
Перевірте себе. Утворіть дієприслівники недоконаного виду й запишіть їх у дві колонки: 1) із суфіксом –учи (-ючи); 2) із суфіксом –ачи (-ячи).
Вносити, свистати, белькотіти, свистіти, іти, палахкотати, клекотати, лізти, ойкати, одужувати, місити, здоровити, волочити, туркотати, очікувати, смалити, ліпити, сипати.
Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову О.Підсухи: “Щастя — не знати спокою, …”
3. Особливості написання не з різними формами дієслова
З усіма формами дієслова (про дієприкметник мовиться далі) не майже завжди пишеться окремо, тобто виступає заперечною часткою.
Наприклад: 1. Як це чудово — не сидіти на місці, мчати на північ, південь чи схід! (П.Дорошко). 2. Не бійся правди, хоч яка гірка (Л.Костенко). 3. Такої мови не чувано в сій хаті досі (Леся Українка). 4. Довго не вгавала колотнеча в замку (І.Ле).
Разом не пишеться у дев’яти дієсловах, які без не не вживаються: неволити, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нехтувати, нетямитися, незчутися, нетерпеливитися, нездужатися.
Разом і окремо не пишеться з такими чотирма дієсловами залежно від їхнього значення: нездужати (хворіти) і не здужати (не могти, не подолати), неславити (ганьбити) і не славити (не прославляти), непокоїтися (тривожитися, турбуватися) і не покоїтися (не лежати), нестямитися (втратити самовладання) і не стямитися (не повернутися до тями).
У префіксі недо-, якщо він вказує на неповноту, половинчастість дії, не пишеться разом: недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути), недочути (погано почути), недолюблювати (відчувати неприязнь), недосипляти (мало спати), недоїдати, недовиконувати, недооцінювати.
Від дієслів з префіксом недо- слід відрізняти дієслова з префіксом до-, при яких вжито заперечну частку не: не дочекатися, не доторкатися, не допомогти. Порівняйте: Старий недобачав, а ще дужче недочував (В.Минко). — Опісля Сава знов дивився під хмари і знов ждав. Не добачав уже нічого більше (О.Кобилянська).
З дієприкметником не завжди пишеться окремо, коли він має при собі залежні слова (у дієприкметниковому звороті): 1. Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами (І.Нечуй-Левицький). 2. На кроквах ще не закінчених хат працюють теслярі (О.Довженко).
Коли дієприкметник не має при собі залежних слів, то не пишеться разом або окремо:
1) разом, якщо не вжито в ролі префікса: Марійка вешталася, як звичайно, зжурена і невдоволена (О.Кобилянська);
2) окремо, якщо не є заперечною часткою: Тільки й мав [поет] талан до віршів не позичений, а власний (Леся Українка).
Слід розрізняти окреме написання не з дієсловом мати в 3-й особі однини теперішнього часу — не має (Він не має часу) і написання разом заперечного слова немає, яке завжди можна замінити формою нема (У нього немає (нема) часу).
Перевірте себе. Випишіть лише словосполучення, у яких не з дієслівними формами пишеться окремо.
Він не/має плаща, не/терпеливиться йому, не/дослухавши розмови, не/навиджу брехню, не/поремонтовано автомобіль, не/чуваний тут випадок, не/закінчений твір, не/хтують порадами, не/стямився досі, ще/не виконаний урок.
Ключ. З перших букв останніх слів має скластися закінчення вислову Марка Твена: “Коли сумніваєтесь, говоріть …”
Урок 32. Прислівник
1. Значення прислівника. 2. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е. 3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови. 4. Правопис складних і складених прислівників. 5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток
