Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методички викладачі 6 курс (1).doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Одеський національний медичний університет Кафедра дитячих інфекційних хвороб методична розробка

практичного заняття для викладачів

Навчальна дисципліна «________Дитячі інфекційні хвороби______»

МОДУЛЬ №__ «____________________________________________»

(назва модуля)

Змістовий модуль №___ «____________________________________»

(назва змістового модуля)

Заняття №__13_ «Гостра печінкова недостатність при ВГ у дітей. Діагностика та невідкладна допомога»

Курс ______6_________Факультет _____медичний-педіатрія______

Затверджено на методичній нараді

кафедри « »______20__р.

Протокол № ___.

Зав. кафедри: д.мед.н.,професор

_______________Харченко Ю.П.

Одеса – 20__р.

Модуль №__ «____________________________________________»

Змістовий модуль ___ «___________________________________________»

Тема практичного заняття № _13_: «Гостра печінкова недостатність при ВГ у дітей. Діагностика та невідкладна допомога» - 6 год.

1. Актуальність теми.

Вірусні гепатити - це група етіологічно неоднорідних захворювань, які супроводжуються переважним ураженням печінки - збільшенням її розмірів, порушенням функціональної здатності, а також симптомами інтоксикації.

Вірусні гепатити є значною проблемою серед населення різної вікової структури. Особливо це стосується дітей першого року життя, серед котрих гепатити перебігають тяжко, можливі ускладнення, злоякісні форми хвороби, прогресуючий характер процесу.

Розповсюдженість вірусних гепатитів є значною, хоча офіційний рівень захворювань знаходиться у прямій залежності від якості діагностики. У тих регіонах, в яких добре налагоджена діагностика, більше всього реєструється випадків вірусного гепатиту В, до сьогодні немає офіційної реєстрації вірусного гепатиту С, але вони мають схильність до хронізації та трансформації у хронічний гепатит. Актуальним є питання про створення центрів з вірусних гепатитів, у яких надавалася б кваліфікована медична допомога хворим на сучасному рівні.

Звернути увагу на значні економічні утрати суспільства, в результаті тривалого перебігу хвороби, хронізації патологічного процесу, а в деяких випадках - інвалідізації хворих та летальних наслідків, що складає медичну та соціальну значимість вірусних гепатитів. Кожний лікар (терапевт, сімейний лікар, лікар - педіатр) повинен мати знання з ранньої діагностики та прогнозування перебігу різних видів гепатитів.

2. Цілі заняття:

2.1.Навчальні цілі ( з визначенням рівня засвоєння за Безпальком, що планується ви­ко­рис­тати):

- ознайомити студентів з особливостями етіології, епідеміології, патогенезу збудників вірусних гепатитів (з ентеральним та парентеральним механізмом передачі)

I рівень

- студент повинен засвоїти патогенез, класифікацію, клінічні варіанти перебігу вірусних гепатитів; засвоїти клінічну симптоматику ускладнень при ВГ; засвоїти методи лабораторної діагностики; засвоїти принципи надання невідкладної допомоги при ВГ (печінкова недостатність, фульмінантна форма перебігу гепатиту)

II рівень

- надати студентам можливість оволодіти на­вичками збору анамнеза, об´єктивного обстеження хворих, проведення диференційной діагностики захворювань, оволодіти принципами терапії та принципами проведення профілактичних заходів при вірусних гепатитах у дітей

III рівень

- надати студентам вміння клінічно досліджувати атиповий перебіг вірусних гепатитів, вміння виявляти ускладнення при цих захворюваннях та надавати невідкладну допомогу при виникненні печінкової недостатності, печінкової коми

IV рівень

2.2. Виховні цілі пов΄язані з:

  • формуванням у майбутніх лікарів клінічного мислення, оволодінням загальними принципами діагностики, лікування та профілактики;

  • актуальними аспектами деонтологічної, екологічної, правової, пси­хологічної, патріотичної, професійної відповідальності тощо;

  • вихованням професійної поведінки біля ліжка хворого та вміння спілкуватися з батьками хворого.

3. Міждисциплінарна інтеграція.

№ п.п.

Дисципліни

Знати

Вміти

1

2

3

4

1

Попередні дисципліни

1. Мікробіологія

Знання про морфологічні, культуральні властивості вірусів з родини ентеровірусів, гепадновірусів, флавівірусів

Інтерпретація лабораторних досліджень:

- бактеріологічних;

-вірусологічних;

-серологічних

2. Пат. анатомія

Знати патологоанатомічні особливості запальних процесів в печінці.

Вміти оцінювати морфологічні зміни в печінці при різних видах ураження.

3. Педіатрія

Розділ пропедевтики дитячих хвороб

Вміти провести об`єктивне дослідження дитини за системами органів

4. Біохімія

Знати особливості білірубінового обміну у дітей. Біохімічні показники ураження печінкових клітин.

Вміти оцінити відхілення за даними лабораторних результатів

2.

Наступні дисципліни

1. Інфекційні хвороби

Знати клінічні симптоми різних видів жовтяниць, характеристику синдрому цитолізу

Вміти проводити диференціальну діагностику.

3.

2.Внутрішньо предметна інтеграція.

Знати основні клінічні симптоми при вірусних гепатитах, клінічні ознаки при розвитку печінкової недостатності.

На підставі цього вміти проводити диференціальну діагностику захворювань.Призначити комплекс терапевтичних та протиепідемічних заходів. Вміти надати невідкладну допомогу при печінковій недостатності

4. Зміст заняття (надається у вигляді структурно-логічної схеми змісту, тез, або тексту змісту у розгорнутому вигляді).

Вірусні гепатити - це група етіологічно неоднорідних захворюваннь що супроводжуються переважним ураженням печінки - збільшенням ії розмірів, порушеннями функціональної здатності, а також симптомами інтоксикації.

Згідно шляхів передачі, вірусні гепатити поділяють на ентеральні /А, Е/та парентеральні /B,C,D/. На стадіі вивчення знаходяться вірусні гепатити F та G.

ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ А

ВГА - гостре, циклічно протікаюче захворювання з короткочасними, частіше незначними, проявами інтоксикації, доброякісним прогнозом.

Діти першого року життя хворіють на вірусний гепатит А досить рідко. Носійство вірусу гепатиту А не встановлено. Морфологічні зміни при ВГА завершуються на 6-8 тижнні хвороби, іноді затягуються до 4-5 міс.

Функціональний стан печінки повністю відновлюється. Можливе формування залишкового фіброзу печінки. Хронічний гепатит не розвивається.

Основними критеріями оцінки важкості хвороби при ВГА, як і інших вірусних гепатитів, є прояви інтоксикації - іх наявність та ступень проявів. При гепатиті А переважають легкі форми хвороби - безжовтянична або жовтянична. Середньоважка форма зустрічається меньш ніж у І/З хворих, важка у 0,1-0,3%.

Тяжка форма ВГА зустрічається рідко. Інтоксикація значна, з ураженням ЦНС: підвищена температура, адинамія, млявість, анорексія, повторне блювання, загальмованість, інколи збудження, порушення сну, головна біль. На шкірі висип алергічного або геморагічного характеру. Симптоми швидко наростають: жовтяниця надзвичайно інтенсивна, кал ахолічний, сеча темна, олігурія. Печінка значно збільшена, щільна. Наростання жовтяниці дає посилення інтоксикації: запаморочення, повторне блювання, носові кровотечі, брадікардія. Вміст білірубіну в сироватці крові більш ніж І70-200мкмоль/л (вільний непрямий більш ніж 50 мкмоль/л). Протромбіновий індекс нижче 40%), рівень ферментів різко підвищений, наростає гіпоальбумінемія, підвищується рівень гамаглобуліну.

Рідко зустрічається холестатичиий синдром: незначна інтоксикація, тривала гіиербілірубінемія при незначному підвищенні активності АлАТ, підвищення рівня

лужноі фосфатази.

ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ В

ВГВ відноситься до групи гепатитів з парантеральним шляхом передачі. Раніш мав назву сироватковий. ВГВ - цс гостре, або хронічне захворювання печінки що характерізується повільним розвитком, тривалим перебігом, нерідко дає дуже тяжкі та злоякісні (фульмінантні) форми.

При злоякісній формі (фульмінантній) наблюдаються значні порушеня у імунному статусі хворого, шо характерізуються різким порушенням макрофагальної ланки імунітету, зниженням загальної кількості Т-лімфоцитів та іх функціональної активності, зниженням відсоткового вмісту Т-супресорів та відносним збільшенням Т-хелперів. Це сприяє виникненню умов для гіперпродукції антитіл до вірусних антигенів, зростанню К-кліткового цитолізу та незворотніх деструктивних процесів у печінці. Надто велике накопичення токсичних гідроперекисей та активація лізосомальних ферментів на тлі значного зниження синтезу інгібіторів протеоліза сприяє аутолізу печінкової паренхими, розпаду власних білків, звільненню аутоантигенів та утворенню аутоантитіл.

Вимикаючі у ціх умовах аутоімунні реакції посилюють деструктивні процеси у печінці. Таким чином при фульмінантних формах печінка стає "жертвою" імунних та аутоімуниих реакцій.

Хронічний гепатит розвивається зі значними: зниженням кількості та активності Т-клітин, макрофагів, що сприяє персистенціі віруса з низьким рівнем цитолізу.

Патологоанатомічні зміни виявляються в різних тканинах (паренхімі, сполучнотканинній стромі, ретікулоепдотелії, жовчовивідних шляхах). Це незначні дистрофічні некротичні зміни клітин печінкової часточки, або масивні некрози печінкової пареихими.

Гостра циклічна форма дає дистрофічні запальні та проліферагивні зміни в центрі часточки (при ВГА по періферії).

Масивний некроз печінки - масивний некроз майже всіх гепатоцитів. Регенеративні процеси незначні (регенерація гепатоцитів переважно навколо портальних трактів) з розростанням сполучної тканини та порушенням архітектоніки печінки. Виявляються також флебіт печіккових вен, набряк стінок жовчного міхура дістрофічні зміни в нирках, міокарді, некрози в підшлунковій залозі, крововиливи у внутрішніх органах, токсична енцефалопатія в головному мозку.

Клініка.

Найвищим ступенем тяжкості ВГВ особливо у дітей 1-го року життя є злоякісна форма - гепатодістрофія (гостра жовта атрофія печінки, токсична дістрофія печінки), яка виникає за умови розвитку дифузного масивного некрозу печінки. Інкубаційний період скорочується до 2-3 міс, початок гострий, температура 39-40° С, загальмованість, адінамія, яка змінюється збудженням (нерідко рухливим). Типові диспептічні зміни: зригування, блювання, понос. Продромальний період скороченний до кількох днів, інколи може бути відсутнім і хвороба якби починається з жовтяниці. За наявності жовтяниці етап дитини швидко порушується: значна інтоксикація, геморагічний синдром, шкіра шафранового забарвлення, тахікардія, глухість серцевих тонів екстрасістолія, адінамія, тремор кінцівок, підвищення сухожилкових рефлексів, психомоторне збудження, плач, депресія з дезорієнтацією, галюцинації, марення. Хворі вдень сонливі, вночі буває бессоння. Повторне блювання є характерною ознакою злоякісної форми, блювання "кавовою гушею" свідчить про геморагічний синдром. Можливі носові кровотечі, геморагії на шкірі та слизових оболонках, кровотечні' з місць ін'єкиій (синдром коагулопатії споживання). Характерна ознака - зменьшення печінки, спочатку ії нижнього краю, який стає гострим та болючим на дотик. Зменьшення печінки відображує динаміку розвитку некрозу печіиковоі паренхими: зменьшення розмірів, поява над краєм печінки тимпаніту, а в найближчих випадках печінкова тупість зовсім зникає. Зменьшення розмірів печінки супроводжується посиленням симптомів інтоксикації: психічні розлади, збудження, крововиливи на шкірі, синці, носові кровотечії, загальні набряки, блювання з кров'ю, меніигеальні ознаки, корчі. Це стадія прекоми. З часом збудження змінюється депресією, з'являється марення, галюцінації, судомні сіпання, розширення зіниць, запах сирої печінки із рота, анурія, стан глибокої сплячки. Це стадія коми. Під час лабораторного дослідження виявляється анемія, нейтрофільний лейкоцитоз, тромбопепія, прискорення ШОЕ. Рівень білірубіну досягає значних цифр (підвищений рівень непрямого білірубіну). Велике значення мають білірубін-білкова та білірубін-ферментна дисоціація (збільшення рівня білірубіну та зниження протромбіну, фібріногену, інших білкових комплексів та активності печінково-клітинних ферментів). У разі гострої дистрофії через 1-2 дні може настати смерть незважаучи на лікувальні заходи.

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1.Загальний аналіз крові - помірна лейкопенія, лімфоцитоз;

2.Загальний аналіз сечі - підвищення рівню жовчних пігментів, уробіліну;

3.Підвищення активності АлАТ, АсАТ;

4.Підвищення загального білірубіну з переважанням прямої фракції;

5.Збільшення показників тимолової проби;

6.Зниження протромбінового індексу, фібриногену;

7.При холестазі підвищення рівня лужної фосфатази, холестерину, ГГТП в крові.

Атипові форми (безжовтянична, стерта, субклінічна)

наявність в анамнезі контакту з хворим на вірусний гепатит;

— збільшення розмірів печінки;

— підвищення активності АлАТ та АсАТ, тимолової проби.

Фульмінантна форма:

— скорочений продромальний період;

— різке погіршенням стану дитини при появі жовтяниці;

— значно виражений інтоксикаційний синдром;

— геморагічний синдром;

— тахікардія;

— емоційна нестабільність, сонливість удень, безсоння вночі;

— "хлопаючий тремор";

— у стадії прекоми - порушення орієнтації, сплутаність свідомості, психомоторне збудження;

— у стадії коми - втрата контакту з хворим;

— зменшення розмірів печінки;

— під час лабораторного дослідження виявляється анемія, нейтрофільний лейкоцитоз, тромбоцитопенія, прискорення ШОЕ, значне підвищення білірубіну за рахунок непрямого, білірубін-ферментна дисоціація, зниження протромбіну, фібриногену та активності печінкових ферментів.

ЛІКУВАННЯ

Базисна терапія:

—Режим – ліжковий до зникнення симтомів інтоксикації, напівліжковий – до нормалізації самопочуття, зникнення жовтяниці та нормалізації лабораторних показників;

—Дієтотерапія - стіл 5-5а за Певзнером.

Тяжка форма (без ознак гепатодистрофії):

—Базисна терапія.

—Дезінтоксікаційна терапія - внутрішньовенне крапельне введення

розчинів в кількості 50-100 мл/кг на добу, альбумін - 5мл/кг, 5% розчин глюкози, розчин Рингеру, Рингеру-лактату, 0,9 % розчин хлориду натрію;

—Ентеросорбенти - 2-3 тижні;

—Препарати лактулози - у віковій дозі 10-14 днів;

—При наявності ознак холестазу – дезоксихолієва кислота 10 г/кг;

—Преднізолон призначається при загрозі розвитку фульмінантної форми

та у дітей до 1 року життя з несприятливим преморбідним фоном: у добовій

дозі 1-3 мг/кг 4 рази на добу продовж 7-10 днів.

Фульмінантна форма:

—Режим - суворий ліжковий;

—Дієта - №5а з обмеженням білків до 40% на добу;

Проводиться катетеризація судин по Сельдингеру та призначається:

—Преднізолон 10-15 мг/кг на добу через 4 години рівними дозами без

нічної перерви в/в;

—Дезінтоксикаційна терапія: альбумін, 5% розчин глюкози, розчин Рингеру, 0,9 % розчин хлориду натрію - із розрахунку 50-100 мл/кг на добу під контролем діурезу;

—Екстракорпоральні методи детоксикації при неефективності терапії:

плазмаферез в об'ємі 2-3 ОЦК 1-2 рази на добу до виходу з коми;

—Гіпербарична оксигенація;

—При набряково-асцитичному синдромі – корекція водно-електролітного балансу та білкового складу крові;

—Калій-зберігаючі сечогінні засоби (верошпірон, тріамкур, спіронолактони).

—Свіжезаморожена плазма 10 мл/кг як джерело факторів згортання крові;

—Гепарин 100-300 ОД/кг при загрозі ДВЗ-синдрому;

—Інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал, гордокс) у вікових дозах при розвитку ДВЗ-синдрому;

—Антибактеріальна терапія парентерально з метою попередження інфекційних ускладнень. Антибіотик підбирається з урахуванням гепатотоксичності;

—Промивання шлунка та висока очисна клізма;

—Препарати лактулози;

Виписують хворих у разі клінічного видужання (добрий загальний стан, відсутність жовтяниці, зменьшеиня печінки) та нормалізації функціональних проб (нормальний рівень білірубіну, зниження активності трансфераз у сироватці - више норми не більш ніж у 2-3 рази) на 30-40 день хвороби.

5. План та організаційна структура заняття.

№№

п.п.

Основні етапи за­нят­тя, їх функції та зміст.

Навчальні цілі у рівнях засвоєння.

Засоби нав­чання та кон­тролю.

Матеріали щодо мето­дичного за­­безпечення наочності за­няття, кон­тролю знань тих, хто навча­­єть­ся.

Термін ( у хвилинах або у %) від загального часу занят­тя.

1

Підготовчий етап.

1.Визначення навчальних цілей.

2.Забезпечення позитивної мотивації.

3.Тестовий контроль вихідного рівня знань

1

1-2

Бесіда.

Усне опитування

Журнал обліку присутності.

Тести

2%

3%

2

Основний етап.

2. Викладення

матеріалу. План:

1)Поняття про вірусні гепатити з ентеральним та парентеральним механізмом інфікування

2)Особливості обстеження хворого на вірусні гепатити

3)Проведення диференційного діагнозу.

4)Діагностика ускладнень при вірусних гепатитах, діагностика печінкової недостатності.

5)Проведення курації, визначення схеми обстеження та лікування. Алгоритм надання невідкладної допомоги при печінковій недостатності. Складання плану диспансерного нагляду та протиепідемічних заходів.

1-2

3

3

3

3-4

Бесіда, опитування.

Робота біля хворого у відділенні

Письмове оформлення курації

Питання

Наявність хворого, наявність історії хвороби

Ситуаційні завдання з діагностики та надання невідкладної допомоги при печінковій недостатності та ускладненнях; з профілактики хвороб

85%

3

Заключний етап.

1.Загальні висновки. Контроль рівня професійних вмінь та навичок

2. Відповідь на можливі запитання.

3.Завдання для самопідготовки студента. Завдання на наступне заняття.

4

1-2

Бесіда,опитування.

Рішення тестових завдань, типових та атипових клінічних ситуаційних завдань

Тести різного рівня, типові та атипові задачі

Список літератури, тести, питання, завдання

5%

3%

2%

6. Матеріали щодо методичного забезпечення заняття.

6.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тес­ти.

Питання:

1.Яким шляхом вірус гепатиту потрапляє в гепатоцити при ентеральному та парентеральному шляхах інфікування?

2. Які патологічні синдроми зустрічаються при ушкодженні печінки?

3. Який в нормі рівень білірубіну в сироватці крові?

4. Які печінково-клітинні ферменти Вам відомі?

5. Що таке жовчні пігменти?

6. Класифікація вірусних гепатитів в залежності від шляхів передачі інфекції.

7.Розповсюдженість вірусних гепатитів, сприйнятливість до інфекції дітей різного віку (вірусні гепатити А, В, С, Д, Е).

8.Етіологія, епідеміологія, клініка, діагностика, диференційна діагностика, особливості перебігу важких форм, гепатодистрофія у дітей, лікування, профілактика гепатиту В.

9.Клінічна симптоматика гострої печінкової недостатності при ВГ (симптоми прекоми, коми)

10.Лабораторна діагностика гострої печінкової недостатності. Маркерна діагностика вірусних гепатитів.

Задачі:

1. Дитині 5 міс 2 дні, 2 доби тому мати відмітила потемніння сечі та висвітлення фекалій у дитини. Самопочуття дитини не змінилось. Контакта з інфекційними хворими не було. 3 міс тому у зв´язку з важкою пневмонією отримувала плазму внутрішньо вено. При огляді виявлена субіктеричність склер. Печінка виступає на 3 см із-під краю реберної дуги, еластична, хвороблива. Селезінка выступає на 2 см із-під краю реберної дуги. Серце і легені без особливостей.

  1. Поставте попередній діагноз

  2. Призначте додаткове обстеження дитині для уточнення диагнозу.

  3. Проведіть диф.діагностику

  4. Призначте лікування дитині.

  5. Які протиепідемічні заходи необхідно провести у вогнищі?

2. Дитина 3-х міс протягом тижня знаходилась в інфекційній лікарні з приводу вірусного гепатиту В, важкого перебігу. При вступі: білірубін 98 мкмоль/л, АЛТ-2,25, АСТ-2,65, тимолова проба-4 од. Печінка виступає із-під краю реберної дуги на 2,5 см, селезінка-1,5 см. На 8 день перебування в стаціонарі, стан дитини різко погіршився. Відмовився від їжі, 2рази була блювота, посилилося жовтушне забарвлення шкіри та склер. Печінка виступає із-під краю реберної дуги на 1,0 см, селезінка + 1,0 см. Білірубін 218 мкмоль/л, АЛТ-0,95, АСТ-1,2, тимолова проба-2 од, протромбіновий індекс 60%.

1. Поставте діагноз з урахуванням симптоматики

  1. З чим пов´язано погіршення стану дитини?

  2. Як ви поясните «покращення показників лабораторних даних»?

  3. Призначте інтенсивну терапію дитині.

  4. Умови виписки із стаціонару.

3. Дитина 6 міс. знаходиться в інфекційному відділенні з приводу вірусного гепатита В. На 10 день хвороби дитина стала в´ялою, зригує, періодично блювота, наросла жовтуха, з´явилися мілкі геморагічні елементи висипки на шкірі, печінка почала зменшуватись в розмірах. Температура тіла 38,5ºС.

  1. З чим пов'язано погіршення стану дитини?

  2. Поясніть патогенез розвитку даного стану.

  3. Які необхідно призначити додаткові дослідження?

  4. Призначте терапію дитині.

  5. Які протиепідемічні заходи необхідно провести у вогнищі?

Тести:

1. Вірус гепатиту В відносять до групи:

A. герпес-віруси

B. ентеровіруси

C. ротавіруси

Д. флавівіруси

Е. гепатовіруси

2.Коінфекція вірусом дельта і НВ – вірусом характеризується:

А.Латентним перебігом

В. Гострим маніфестним циклічним перебігом

С.Первинно – хронічним перебігом

Д.Двухфазним перебігом

Е.Нічого з перерахованого

3.У дитини 6 років легка жовтяниця шкіри і склер, зниження апетиту,

млявість. Живіт збільшений у розмірах, посилена венозна мережа на животі, печінка на 6 см нижче реберного краю, щільна, помірно чутлива. Селезінка на 4 см нижче реберного краю. У минулому гепатитом не хворів, жовтяниці ніколи не було. Про які захворювання варто думати?

А.Вірусний гепатит А

В.Гострий вірусний гепатит

С.Цироз печінки

Д.Гострий лейкоз

Е.Гемолітична анемія

4.Зараження вірусом дельта-гепатиту здійснюється:

А.Фекально-оральним шляхом

В.Контактно-побутовим шляхом

С.Повітряно-краплинним шляхом

Д.Парентеральним шляхом

Е.Трансмісивним шляхом

5.Який лабораторний показник більш інших відбиває вагу поразки печінки:

А.Білірубін

В.Холестерин

С.Лейкоцитоз

Д.Протромбіновий індекс

Е.Цукор крові

6.Ускладненнями вірусного гепатиту є:

А.Затяжний гепатит

В.Цироз печінки

С.Постгепатитна гепатомегалія

Д.Гостра печінкова енцефалопатія

Е.Усе перераховане

7.Хлопчика 10-ти років госпіталізовано в інфекційну лікарню з синдромом жовтухи, збільшенням печінки. Враховуючи те, що в школі спостерігались випадки захворювання вірусним гепатитом А, у хлопчика запідозрили те ж захворювання. Які показники відповідають цьому захворюванню?

A. а НВс - IgG

B. а НВс - IgM

C. aHAV-IgM

D. aHBsAg

E. aHCV-IgM

6.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття: про­фе­сійні алгоритми, орієнтуючі карти для формування практичних вмінь та на­ви­чок, навчальні завдання.

1. Провести обстеження хворих на вірусний гепатит за загальними вимогами: скарги, анамнез, епідеміологічний анамнез, об'єктивний статус, лабораторні дослідження. Виявити наявність ускладнень, розвиток печінкової недостатності.

2. Скласти план додаткового лабораторного та інструментального обстеження хворого.

3. Ознайомитися з лабораторними даними з історії хвороби.

4. Провести диф.діагностику з подібними захворюваннями.

5. Скласти план лікування.

6. Скласти план протиепідемічних заходів у вогнищі інфекції.