Орієнтуюча карта обстеження хворого

Завдання	Вказівки до виконання	Записи студента
1. Анамнез.	Коли захворів, дата. Симптоми продромального періоду. Коли з`явилися кашель, дата. Тривалість продромального періоду. Наявність ускладнень. Коли з´явилися приступи спазматичного кашля
2. Епіданамнез	Контакт із хворим у школі, дитячому садку, вдома. Чи була дитина щеплена, коли, скільки разів.
3. Обстеження хворого.	Важкість стану. Характеристика приступів кашлю. -Час появи кашлю від початку захворювання. -Стан органів дихання та серцево-судинної системи. -Скільки приступів спазматичного кашлю на добу, кількість репризів в приступі, апное. -Пальпація живота, печінки, селезінки (розміри). -Діурез та випорожнення. Наявність менінгеальних знаків. Наявність пневмонії.
4. Лабораторні та інструментальні дані	1.Гематологічні дані. 2.Серологічна діагностика (РПГА, РСК, РТГА, ІФА). 3.Бактеріологічні дослідження. 4.ЕКГ, УЗД, Р –графія ОГК та інше.
5.Диф.діагностика	Провести диф.діагноз між хворобами з синдромом кашлю. Звернути увагу на етапність хвороби. Сформулювати клінічний діагноз згідно з класифікацією.
6.Лікування	Призначити індивідуальне лікування хворому (враховувати наявність ускладнень). Скласти план надання невідкладної допомоги при крупі та апное.
7.Профілактика	Скласти план протиепідемічних заходів (по відношенню до хворого та контактних)

6.3. Матеріали контролю для заключного етапу заняття: задачі, завдання, тес­ти тощо.

Тести:

1.У дитини віком 2 роки під час їжі різко розвинувся приступ задухи з подовженим видихом, сильним приступоподібним кашлем та ціанозом лиця. Дитина налякана, неспокійна. Причиною цього стану є?

A Стороннє тіло верхніх дихальних шляхів

B Ателектаз легень

C Гострий ларинготрахеіт

D Гостра серцева недосттаність

E Приступ бронхіальної атсми

2.Дитину 5-ти рокiв турбує нападоподiбний спазматичний кашель. Хворiє 2 тижнi з появи сухого кашлю, після лiкування, що було неефективним, появилися репризи. Пiд час нападу кашлю обличчя хворого червонiє, шийнi вени набухають. Дитина блiда, одутлувата, крововиливи в склери. Над легенями коробковий перкуторний звук, сухi хрипи. Рентгенологiчно - пiдвищення прозоростi легеневих полiв, посилення бронхiального малюнку. Аналіз кровi: лейк. - 16х10⁹/л, лiмф. - 72%, ШЗЕ - 4 мм/год. Який дiагноз є найвiрогiднiшим?

A Кашлюк

B Аденовiрусна iнфекцiя

C Стороннє тiло в дихальних шляхах

D Ларинготрахеїт

E Туберкульозний бронхоаденiт

3.Дитина 2 міс., на кашлюк не хворіла. Здорова. Коли можно провести вакцинацію проти кашлюка?

А. 2 місяці

B. 3 місяці

C.12 місяців

D. 2 роки

E. 3 роки

4.У дитини 3-х місяців захворювання розвинулося поступово, бухикав на тлі нормальної t° тіла, через тиждень кашель посилився, частіше в нічний час, став нападоподібний до 20 разів на добу, з блювотою, одноразовою зупинкою дихання. Який діагноз? A. Гострий ларинготрахеїт B. Коклюш C. Дифтерійний круп D. Респіраторно-синцитіальна інфекція E.Аденовірусна інфекція

5.Дитина 2 місяців поступила у важкому стані зі скаргами на нападоподібний кашель до 25 разів на добу, з блювотою, повторними апное. Дитина млява, відмічались генералізовані тоніко-клонічні судоми. Запідозрена кашлюшна енцефалопатія. За винятком якого фактора розвивається дане ускладнення? A. Порушення гемоциркуляції B. Підвищена проникність судинної стінки C. Дія токсину на ЦНС D. Дія кашлюкової палички на ЦНС E. Пошкодження ЦНС інфекційно-алергічного характеру Задачі: 1. Дитина 10 міс поступила зі скаргами матері на нападоподібний кашель, мілкоразмашистий тремор рук. Захворювання почалося 1,5 тижні тому, коли підвищилася температура тіла до 38˚С, з'явилася закладеність носа, незначні виділення з носа, покашлювання. Був оглянутий дільничним лікарем, поставлений діагноз: ГРВІ. Через тиждень кашель посилився, став нападоподібний, у вигляді нав'язливих кашлевих поштовхів. Кілька разів напад кашлю закінчувався блювотою. Частота нападів кашлю до 25 разів на добу. При огляді: стан тяжкий, дитина погано їсть, млявий, блідий, обличчя одутле, періорбітальний і періоральний ціаноз. Слизова оболонка ротоглотки рожева, волога. Над легенями перкуторно-коробковий звук, при аускультації-жорстке дихання, поодинокі сухі хрипи. Інших змін немає. З анамнезу відомо, що дитина не щеплена. 1. Поставте попередній діагноз 2. Які додаткові лабораторні дослідження необхідно призначити? 3. З якими захворюваннями потрібно провести диф.діагностику? 4. Призначте лікування. 5. Назвіть можливі ускладнення при цьому захворюванні. 2. Дитина 3 міс життя. Захворіла 6 днів тому, коли з'явилося покашлювання, підвищилася температура тіла до 37,6˚С. При огляді слизової оболонки ротоглотки виник напад кашлю зі свистящими вдихами, в кінці нападу - блювання. З анамнезу відомо, що батька дитини останній місяць турбує сухий кашель. 1. Поставте попередній діагноз 2. Які лабораторні дослідження для підтвердження діагнозу? 3. З якими захворюваннями слід провести диф.діагностику? 4. Призначте лікування дитині 5. Подальша тактика лікаря-педіатра щодо вакцинації дитини 3. Дитина 1 року 10 міс. Серед повного здоров'я (дитина грав на килимі) з'явився напад судомного кашлю протягом 20 хвилин, ціаноз обличчя і слизових оболонок, загальне занепокоєння. Дихання поверхневе. В подальшому - кашель виникає або посилюється при плачі, зміні положення тіла. В легенях при аускультації - грубі сухі хрипи, температура тіла 36,6˚С. Інших змін не виявлено. 1. Поставте діагноз 2. З якими захворюваннями слід провести диф.діагноз? 3. Які додаткові лабораторні та інструментальні дослідження слід зробити? 4. Призначте лікування. 5. Яка подальша тактика щодо вакцинації дитини? 4. У дитини 3,5 років захворювання почалося поступово, піднялася температура тіла до 37,5˚С, з'явилося покашлювання, закладеність носа. До лікаря не зверталися. Через 3 дні температура тіла нормалізувалася, однак кашель посилився, більше у нічний час, до кінця першого тижня від початку захворювання став нападоподібний, до 5-8 нападів на добу. Двічі напад кашлю закінчувався блювотою. Самопочуття дитини не порушений, апетит збережений, активний. Над легенями при перкусії визначається коробковий звук, при аускультації - поодинокі сухі і вологі хрипи. Тони серця ритмічні, дещо приглушені. Інших змін не виявлено. У сім'ї є молодша дитина 6 міс віку. 1. Поставте передбачуваний діагноз 2. З якими захворюваннями слід провести диф.діагностику? 3. Призначте необхідне обстеження для уточнення діагнозу 4. Призначте лікування 5. Проведіть протиепідемічні заходи в осередку

6.4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орі­єн­туючі карти з організації самостійної роботи студентів з навчальною лі­те­ра­ту­рою, граф логічної структури заняття тощо.

№	Основні завдання	Вказівки	Відповіді
1	Характеристика збудників кашлюка. Епідеміологія інфекції.	Характеристика збудника, його властивості, стійкість у довкіллі. Особливості епідеміології, джерело інфекції, сприйнятливість, шляхи поширення.
2	Патогенез та клінічні варіанти перебігу інфекції	Вхідні ворота, поширення в організмі, тропність. Класифікація клінічних форм хвороб. Клінічні симптоми типових та атипових форм. Ускладнення, патогенез розвитку, клінічні симптоми.
3	Лабораторні дані	Гематологічні данні, дослідження ферментів сечі, крові, аналіз ліквора, серологічна діагностика, ЕКГ,УЗІ, бактеріологічне та серологічне дослідження.
4	Диференціальний діагноз	Диф.діагностика з іншими захворюваннями, які супроводжуються синдромом кашлю. Диф.діагностика кашлюка.
5	Лікування	Дієта, режим, патогенетична, симптоматична, етіотропна терапія. Показання до госпіталізації. Умови організації стаціонару вдома. Лікування неускладнених і ускладнених варіантів хвороби. Лікування кашлюка. Надання невідкладної допомоги при апное.
6	Профілактика	Проведення протиепідемічних заходів у вогнищі інфекції. Термін ізоляції хворих, умови ізоляції.

7.Література для викладача.

- Дитячі інфекційні хвороби (Клінічні лекції). Під. ред проф. С.О. Крамарева — Київ, “МОРІОН”. - 2003.- 480 с.

- Руководство по инфекционным болезням у детей/ В.Ф.Учайкин. - М.: ГЕОТАР Медицина, 2010. - 809 с., С.

8. Література для студентів:

• навчальна основна ( національний підручник, посібники, видані кафедрою) за останні 5 років з позначенням сторінок:

• Інфекційні хвороби у дітей/Під ред. С.О.Крамарьова, О.Б.Надраги. Підручник для студентів вищих медичних закладів 4 рівня акредитації та лікарів інтернів, К.: ВСВ Медицина, 2010.- 392 с.

• додаткова (наукова, методична):

• Накази МОЗ України «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні», «Про удосконалення організації медичної допомоги дітям підліткового віку», та по протоколах за спеціальностями «педіатрія», «дитячі інфекційні хвороби» та інш. МОЗ України. - Київ, 2005. - 414 с.

• Руководство по инфекционным болезням у детей/ В.Ф.Учайкин. - М.: ГЕОТАР Медицина, 2010. - 809 с., С.

9. Індивідуальна робота добре встигаючих студентів з даної теми

(навести перелік завдань для цього виду діяльності):

-проаналізувати історію хвороби хворого на кашлюк з ускладненим перебігом;

-проаналізувати перебіг кашлюка у дитини 1-го року життя, виявити особливості хвороби;

- скласти таблицю диф.діагностики кашлюка.

10. Тема наступного заняття: «Диференційна діагностика паротитної інфекції, інфекційного мононуклеозу у дітей».

Методичну розробку склав _______________________________/П.,І.,Б./

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра дитячих інфекційних хвороб

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

практичного заняття для викладачів

Навчальна дисципліна «______Дитячі інфекційні хвороби_________»

МОДУЛЬ №__ «____________________________________________»

(назва модуля)

Змістовий модуль №___ «____________________________________»

(назва змістового модуля)

Заняття №__4_ «Диференційна діагностика паротитної інфекції, інфекційного мононуклеозу у дітей»

Курс ______6________Факультет _____медичний-педіатрія________

Затверджено на методичній нараді

кафедри « »________ 20__р.

Протокол № ___.

Зав. кафедри: д.мед.н.,професор

_______________Харченко Ю.П.

Одеса – 20__р.

Модуль №__ «____________________________________________»

Змістовий модуль ___ «___________________________________________»

Тема практичного заняття № _4_: «Диференційна діагностика паротитної інфекції, інфекційного мононуклеозу у дітей» - 4 год.

1. Актуальність теми:

Епідемічний паротит має широке поширення у всьому світі. Проте, діагностика цього захворювання може бути складною, а епідемічний паротит супроводжується різноманітною симптоматикою. Особливо складними є ізольовані ураження нервової системи та інших залоз. Відсутність своєчасної діагностики епідемічного паротиту та лікування веде до патологічних змін з боку ЦНС, атрофії статевих залоз. Все це диктує необхідність вивчення клінічних проявів епідемічного паротиту. Значимість даного захворювання в патології дитячого віку робить проблему епідпаротиту актуальною.

Своєчасність та якість надання медичної допомоги дітям з інфекційними захворюваннями також залежить від повноти застосування сучасних методів діагностики та лікування хворих.

Актуальність викладення матеріалу щодо інфекційного мононуклеозу пов′язана із значною поширеностю та значним розвитком сучасних методів діагностики хвороби, яка викликана вірусом Епштейна — Барра, що належить до ДНК-вмісних лімфопроліферативних вірусів. Захворюваність має спорадичний характер, закінчується повним видужанням, проте може бути хронізація процесу із ураженням лімфоїдної тканини, печінки, селезінки, деякою мірою - кісткового мозоку, нирок.

2. Цілі заняття:

2.1.Навчальні цілі ( з визначенням рівня засвоєння за Безпальком, що планується ви­ко­рис­тати):

-ознайомити студентів з особливостями етіології, епідеміології, патогенезу паротитної інфекції та інфекційного мононуклеозу. I рівень

-студент повинен засвоїти клінічні варіанти перебігу інфекційного мононуклеозу; засвоїти клінічні варіанти перебігу паротитної інфекції; засвоїти методи лабораторної діагностики; засвоїти принципи профілактики та лікування; знати профілактику паротитної інфекції та інфекційного мононуклеозу. II рівень

- надати студентам можливість оволодіти на­вичками проведення диференційної діагностики захворювань: паротитної інфекції та інфекційного мононуклеозу

III рівень

- надати студентам вміння клінічно досліджувати атиповий перебіг захворювань: паротитної інфекції, інфекційного мононуклеозу та при виникненні ускладнень IV рівень

2.2. Виховні цілі пов΄язані з:

• формуванням у майбутніх лікарів клінічного мислення, оволодінням загальними принципами діагностики, лікування та профілактики;

• актуальними аспектами деонтологічної, екологічної, правової, пси­хологічної, патріотичної, професійної відповідальності тощо.

3. Міждисциплінарна інтеграція.

№ п.п.	Дисципліни	Знати	Вміти
1	2	3	4
1	Попередні дисципліни
	1. Нормальна анатомія	Будову шкіри. Анатомія та топографія залоз зовнішньої секреції Будова лімфоідної системи, будова ССС, нервової системи	Вказати основні структурні елементи шкіри. Вміти оцінювати анатомо-топографічні особливості залоз зовнішньої секреції
	2. Гістологія	Будова лімфовузлів	Вказати клітинні елементи шкіри, вказати клітинні елементи лімфовузла
	3. Мікробіологія	Знати властивості вірусу паротитної інфекції, вірусу Епштейна-Барра	Інтерпретація лабораторних досліджень: вірусологічних; серологічних
	4. Пат. анатомія	Знати патологоанатомічні особливості запальних процесів у шкірі. Знати патологоанатомічні особливості запальних процесів у слинних залозах, лімфоїдній системи, ССС, нервової системи.	Вміти оцінювати морфологічні зміни у шкірі при різних видах ураження. Вміти оцінювати морфологічні зміни у лімфоідній тканині при різних видах ураження, у ССС, нервовій системі.
	5. Педіатрія	Розділ пропедевтики дитячих хвороб.	Вміти провести об`єктивне дослідження дитини за системами органів.
2.	Наступні дисципліни
	-
3.	Внутрішньо предметна інтеграція.	Час появи ангіни від початку захворювання, наявність інтоксикаційного синдрому, синдрому екзантеми, полілімфоаденопатії, гепатолієнального синдрому. Наявність ускладнень: міокардит, нефрит, артрит, полінейропатії. Основні клінічні симптоми при паротиті, менінгіті, панкреатиті	Диференціальну діагностику захворювань із ураженням органів дихання. На підставі цього вміти проводити диференціальну діагностику захворювань з синдромом ангіни, синдромом екзантеми та синдромом полілімфаденопатії.

4. Зміст заняття (надається у вигляді структурно-логічної схеми змісту, тез, або тексту змісту у розгорнутому вигляді).

Інфекційний мононуклеоз (залозиста гарячка, хвороба Філатова, хвороба Пфейффера, моноцитарна ангіна тощо) - гостре гарячкове захворювання вірусної природи з повітряно-краплинним шляхом зараження, яке характеризується поліаденітом (особливо шийним), гострим тонзилітом з нальотами, збільшенням печінки і селезінки, лейкоцитозом, лімфомоноцитозом, наявністю атипових мононуклеарів. Найбільш вірогідною вважають вірусну природу інфекційного мононуклеозу. Основну роль відіграє вірус Епштейна — Барра, що належить до ДНК-вмісних лімфопроліферативних вірусів. Джерелом інфекції є хворі і вірусоносії. Механізм передачі повітряно-краплинний. Захворюваність має спорадичний характер. Контагіозність хворих відносно невисока. Вірус інфекційного мононуклеозу є тропним до лімфоїдної і ретикулярної тканини, внаслідок чого уражуються лімфатичні вузли, печінка, селезінка, деякою мірою - кістковий мозок, нирки. Інкубаційний період при інфекційному мононуклеозі 6-18 днів (іноді 30-40 днів). Хвороба починається гостро, хворі скаржаться на гарячку (38 -40° С), втому, загальну слабкість, головний біль, біль у горлі під час ковтання, млявість, зниження апетиту, болі у м'язах і суглобах. Уже в перші 3-5 днів виявляються характерні клінічні ознаки хвороби: гарячка, ангіна, збільшення лімфатичних вузлів, утруднення носового дихання, збільшення печінки і селезінки. Звертає на себе увагу характерний вигляд хворого - набряклі повіки, закладеність носа, напіввідкритий рот, сухість і почервоніння губ, злегка закинута назад голова, хрипле дихання помітне збільшення лімфатичних вузлів. Гарячка може бути постійною, ремітуючого або неправильного типу, іноді хвилеподібною. Тривалість гарячкового періоду від 4-5 днів до 2 - 4 тижнів і більше. Найбільш сталий симптом — лімфаденопатія: у першу чергу збільшуються шийні лімфатичні вузли, вони помітні при повертанні голови вбік, їх розмір до 1-3 см, еластичні та помірно болючі на дотик, рухомі, шкіра над ними не змінена. Можливий набряк підшкірної клітковини (лімфостаз) у підщелепній ділянці та на шиї. Одночасно виявляється збільшення пахвових та пахвинних лімфатичних вузлів. Одночасно з лімфаденопатією виявляються симптоми ангіни - катаральна, фолікулярна, лакунарна, виразково-некротична, іноді з утворенням перламутрово-білого або кремового за кольором нальоту, в ряді випадків - фибрінозних плівок, які нагадують дифтерійні. Збільшення печінки і селезінки - постійний симптом інфекційного мононуклеозу. Збільшення селезінки виявляють з перших днів хвороби, а нормалізація її розмірів відбувається не раніше 2 - 3-го тижня хвороби після нормалізації розмірів печінки, яка максимально збільшується також на 4 - 6 день хвороби. У деяких випадках збільшення печінки супроводжується незначним порушенням її функції та помірною жовтяницею. У деяких хворих появляється висип плямистого, плямисто-папульозного, уртикатного та геморагічного характеру. Терміни появи висипу різні, утримується він протягом 1-3 днів і зникає без сліду. Характерними для інфекційного мононуклеозу є зміни в крові. Виявляється значний лейкоцитоз (10-2510 в 1л), збільшується кількість одноядерних клітин (лімфоцитів, моноцитів), ШОЕ - 15 - ЗО мм/год. Найбільш характерною особливістю є наявність атипових мононуклеарів (моноцитоподібних лімфоцитів) — зрілих атипових одноядерних клітин, розміром від середнього лімфоцита до великого моноцита, які мають велике губчасте ядро, протоплазма клітин широка, базофільна. Кількість їх може досягати 20% і більше. Атипові мононуклеари з'являються на 2 - 3-й день хвороби і спостерігаються у крові протягом 3-4 тижнів, іноді до 2 місяців і більше.

У дітей першого року інфекційний мононуклеоз має деякі клінічні особливості: значна нежить, набряклість повік, одутливість обличчя, часто

плівкова ангіна, у крові нерідко нейтрофільний лейкоцитоз із зрушенням вліво на початку хвороби.

Опорними симптомами клінічної діагностики інфекційного мононуклеозу є гарячка, гострий тонзиліт, поліаденіт, гепатоспленомегалія, лімфоцитоз, моноцитоз і наявність у крові атипових мононуклеарів. У сумнівних випадках застосовують серологічні дослідження, якими є різні модифікації гетерогемаглютинації: реакція Пауля - Буннелля в модифікації Девідсона (діагностичний титр 1 : 32 і вище).

Специфічної терапії при інфекційному мононуклеозі не існує.

Антибіотики застосовують лише у випадках, коли гарячка триває довше 6-7 днів, прояви ангіни різко виражені і супроводжуються значним лімфатенітом. Для лікування хворих на тяжкі форми застосовують глікокортикостероїди. Проводиться також дезинтоксикація, симптоматичне, десенсибілізуюче та загальнозміцнювальне лікування.

Специфічна профілактика інфекційного мононуклеозу не розроблена. Хворих госпіталізують за клінічними показниками. Карантин не встановлюється.

Паротитна інфекція – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з повітряно-краплинним механізмом передачі з переважним ураженням залозистих органів та нервової системи. Захворювання викликає РНК – вміщуючий вірус, який нестійкий у зовнішньому середовищі. Джерело інфекції – хвора людина з останнього дня інкубаційного періоду до 9 дня хвороби. Епідемічний паротит зустрічається у вигляді спородичних захворювань, або епідемічних спалахів в дитячих закладах.

Захворювання супроводжується ураженням білявушних залоз, однак можуть спостерігатися ураження підшлункової, статевих та інш. залоз, а також центральна нервова система (менінгоенцефаліт), периферичні нерви (7,8 пари), внутрішні органи (серце, нирки, печінка, легені та інш.). в уражених органах спостерігається гіперемія, набряк, випот навколо судин, дифузна або периваскулярна інфільтрація лімфоцитами, периваскулярні геморагії.

Вірус паротиту проникає в організм через верхні дихальні шляхи, накоплюється в епітеліальних клітинах слизової оболонки, потім гематогеним шляхом поширюється в організмі.

Діагностичні критерії:

1. початок хвороби гострий з підвищенням температури тіла.

2. Припухлість привушної слинної залози в перший день хвороби. В наступні дні теж з’являється припухлість інших слинних залоз.

3. Припухлість тістуватої консистенції, щільна при пальпації (особливо при відкриванні рота), шкіра над нею не змінена.

4. Збільшення та інфільтрація вихідного отвору протоку привушної залози з вінчиком гіперемії – симптом Мурсона.

5. Слабкість, головний біль, шум, біль у вухах, зниження слуху, сухість в роті.

Інші прояви паротитної інфекції:

1. Панкреатит: на фоні підвищення температури тіла з’являється біль у животі, зниження апетиту, нудота, блювота.

2. Орхіт: виникає на 5-8 день хвороби, гостро з підвищення температури до 38-40С, симптомів інтоксикації, набряк та різкий біль в яєчках, що підсилюється під час руху, відчуття важкості внизу живота, шкіра на мошонці гіперемована, натянута, блищить.

3. Менінгіт: розвивається на 3-6 день захворювання, гостро з підвищення температури до 38-39 С, головного болю, блювоти, сонливості, адинамії, менінгеальних симптомів.

4. Оофоріт, струміт, бартолініт, мастит.

Критерії тяжкості:

• ступінь виявлення уражених залоз – припухлість, набряк, болючість;

• ураження ЦНС, інших залоз;

• ступінь загальної інтоксикації- температура тіла, порушення загального стану.

Госпіталізацію дітей проводять по клінічним та епідемічним показанням. Вдома можна лікувати дітей з легкими та середньо-важкими формами хвороби при ізольованому ураженні слинних залоз.

Госпіталізують дітей з панкреатитом, серозним менінгітом, орхітом. Хворі стертими формами епідемічного паротиту лікування не потребують.

Базисна терапія:

1. В гострому періоді рекомендується ліжковий режим: при ізольованому ураженні слинних залоз до 7 днів, серозному менінгіті - до 14 днів, при орхіті – 10 днів.

2. Дієта: годувати хворого 5-6 разів на добу теплою, рідкою або напіврідкою їжею. Виключають сирі овочі та фрукти, фруктові та овочеві соки, жирні та гострі страви. При панкреатиті – молочно-рослинна дієта.

3. Полоскання порожнини рота після їжі 5 % розчином борної кислоти, відваром ромашки, розчином фурациліну 1:5000 або 2% розчином бікарбонату натрію.

4. Сухе тепло на привушні слинні залози.

5. У разі підвищення температури тіла – панадол, пароцетамол.

Етіотропна терапія:

При тяжких формах паротитної інфекції призначають рекомбінантні інтерферони, курс 7-10 днів, індуктори ендогенного інтерферону (циклоферон 10 мг/кг), препарати з противірусною та імуномодулюючою дією (гропринозин 50-100 мг/кг за 3-4 рази).

Якщо спостерігається ураження нервової системи – ліжковий режим протягом 2 тижнів. За наявності гіпертензивного синдрому проводять інфузійну терапію із застосуванням діуретиків (фуросемід 1-2 мг/кг). При лікуванні фуросемідом слід призначити препарати – панангін або аспаркам. Гормональна терапія із застосуванням преднізолону (2-3 мг/кг), курс до 5 днів. За наявності орхіту призначають ліжковий режим до повного зникнення місцевих симптомів. Застосовуються жарознижуючі та анальгезуючі препарати (панадол, парацетамол 10 мг/кг). Дезинтоксикаційна терапія при інтоксикації (в/в крапельно 10% розчин глюкози з аскорбіновою кіслотою). Місцнво – суспензорій 2-3 тижня. Кортикостероїдна терапія, особливо показана при двусторонньому ураженні яєчок. Рання гормональна терапія купує прояви орхіта та попереджує розвиток атрофії яєчок. Преднізолон призначають протягом 5-7 днів. Рібонуклеаза призначається з 1 дня госпіталізації хворого, трипсин – з 8 дня (в/м дітям від 1 р до 14 р – 0,0025 г 1 р/д, старше 14 р – 0,005 г 1 р/д). Курс лікування ферментами складає в середньому 10 днів. У разі виникнення паротитного панкреатиту головним є ліквідація більового синдрому, спазму сфінктеру печінко-підшлункової залози, інактивація протеолітичних ферментів. Проводять дезінтоксикаційну терапію, нормалізують водно-електролітний обмін. Дієта: протягом 1-2 дня голод, мінеральна вода без газів, кімнатної температури тіла, з 3 дня – дієта №5. Для ліквідації більового синдрому використовують спазмолітики ( 2% папаверина гідрохлорида 2 р/д 0,5-1 мл, 2% розчин но-шпи 0,5-1 мл ); анальгетики, антигістамінні препарати. Інгібітори протеолітичних ферментів – контрікал 10000-20000 ЕД 2р/д в/в до стійкої нормалізації діастази в сечі та крові. Ферменти – панкреатин, мезим у віковій дозі.

5. План та організаційна структура заняття.

№№ п.п	Основні етапи за­нят­тя, їх функції та зміст.	Навчальні цілі у рівнях засвоєння	Засоби нав­чання та кон­тролю.	Матеріали щодо мето­дичного за­­безпечення наочності за­няття, кон­тролю знань тих, хто навча­­єть­ся.	Термін ( у хвилинах або у %) від загального часу занят­тя.
1	2	3	4	5	6
1	Підготовчий етап.
	1.Визначення навчальних цілей. 2.Забезпечення позитивної мотивації. 3.Тестовий контроль вихідного рівня знань	1 1-2	Бесіда. Усне опитування	Журнал обліку присутності. Тести	2% 3%
2	Основний етап.
	2. Викладення матеріалу. План: 1).Поняття про паротитну інфекцію, інфекційний мононуклеоз. 2).Особливості обстеження хворого. 3).Диференційний діагноз паротитної інфекції та інфекційного мононуклеозу. 4).Порівняльна клінічна характеристика паротитної інфекції та мононуклеозу. 5).Проведення курації, визначення схеми обстеження та лікування.	1- 2 3 3 3-4	Бесіда, опитування. Робота біля хворого у відділенні	Фотокартки різного висипу. Наявність хворого, наявність історії хвороби, Р-грами ОГК, УЗД залоз, дані серологічного обстеження	85%
3	Заключний етап. 1. Загальні висновки. Контроль рівня професійних вмінь та навичок 2. Відповідь на можливі запитання. 3.Завдання для самопідготовки студента. Завдання на наступне заняття.	4 1-2	Бесіда,опиту опиту. Рішення тестових завдань, типових та атипових клінічних ситуаційних завдань	Тести різного рівня, типові та атипові задачі Список літератури, тести, питання, завдання	5% 3% 2%

6. Матеріали щодо методичного забезпечення заняття.

6.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тес­ти.

Питання:

1.Особливості збудників інфекційного мононуклеозу, епідемічного паротиту, та їх властивості.

2.Епідеміологія інфекційного мононуклеозу, паротитної інфекції (джерело інфекції, шляхи передачі, сприйнятливість). Який матеріал відсилається в лабораторію для вірусологічного та серологічного дослідження.

3.Принципи бактеріологічних, вірусологічних досліджень, принципи серологічного дослідження, ПЦР реакція

4.Особливості патогенезу, термін мінімального та максимального періодів інкубації.

5.Основні періоди хвороби, їх характеристика, тривалість.

6.Диференційний діагноз інфекційного мононуклеозу, епідемічного паротиту.

7.Результати лабораторних та інструментальних досліджень.

8.Класифікація інфекційного мононуклеозу, епідемічного паротиту за типом, важкістю та перебігом. Класифікація типових та атипових форм інфекційного мононуклеозу, епідемічного паротиту.

9.Особливості перебігу у дітей раннього віку.

10.Ускладнення інфекційного мононуклеозу, епідемічного паротиту.

11.Профілактика інфекційного мононуклеозу, епідемічного паротиту.

Тести:

1.Яка форма епідпаротиту спостерігається переважно у дорослих:

А.субмаксиліт

В.паротит

С.панкреатит

Д.простатит *

Е.дакріоцистит

2.Вкажіть можливі варіанти ураження нервової системи при епідпаротиті:

А.серозний менінгіт

В.менінгоенцефаліт

С.полірадикулоневрит

Д.кохлеоневрит

Е.всі відповіді вірні *

3.Ураження яких органів не є типовим для епідпаротиту:

А.слинні залози

В.печінка *

С.підшлункова залоза

Д.яєчки

Е.яєчники

4.Для епідпаротиту послідовність залучення в патол. процес різних залоз і нервової системи може продовжуватися до:

А.нормалізації температури тіла

В.3 дня від початку хвороби

С.7-8 дня від початку хвороби *

Д.всі відповіді вірні

5. Дитина 7-ми років захворіла раптово: піднялась t° тіла, головний біль, біль в горлі при ковтанні, два рази блював. Через 3 години в пахових та пахвинних ділянках з'явилась мілка червона висипка на гіпермійованованому фоні. Слизова оболонка ротоглотки гіпермійована, сірі нальоти на мигдаликах, підщелепні лімфовузли збільшені та хворобливі.

Ваш діагноз?

A. Кір

B. Дифтерія

C. Інфекційний мононуклеоз

D. Ентеровірусна інфекція

E. Скарлатина

6.Для епідпаротиту не характерні наступні клінічні симптоми:

А.температура тіла

В.поява токсикозу *

С.збільшення слинних залоз

Д.збільшення яєчок

Е.поява менінгеальних знаків

7. Лейкемоїдна реакція моноцитарного типу типова для:

А.Кору

В.Краснухи

С.Скарлатини

Д.Інфекційного мононуклеозу

Е.Грипу

8.При інфекційному мононуклеозі вражається переважно:

А.Лімфоїдна тканина

В.Респіраторний тракт, легені

С.Червоний паросток крові

Д.Шлунково-кишковий тракт

Е.Інтерстиціальна тканина

Задачі:

1.Дитина К.,8 років захворіла на епідемічний паротит (залозиста форма). Температура тіла 38,8ºС, головний біль, зниження апетиту, значне збільшення білявушних залоз з двох сторін, більше справа.

1.Чи можливе лікування дитини вдома? Чому?

2. Які з перерахованих препаратів слід призначити дитині: пеніцилін, цепарин, антистафілококовий γ-глобулін, аспирин, зовіракс, полівітаміни, дімедрол, діакарб, сернокислу магнезію, сухе тепло на залози, протидифтерійну сироватку, протикоровий γ-глобулін.

Відповідь: можливо організувати стаціонар вдома. Слід призначити сухе тепло на залози, полівітаміни.

2. Дитина 3-х років, звернулася в клініку зі скаргами матері на підвищення температури тіла до 39С, «храпяще» дихання, біль в горлі у дитини. Хворіє 3-ій день. Спочатку з'явилося затруднене носове дихання, вночі з'явилося хропіння. Температура підвищилася вчора. При огляді: дихає ротом, дихання «храпяще». Збільшені передньошийні, задньошийні лімфовузли, 2х2см, еластичні, помірно болючі, в інших групах - 0,5х0,5 см. В зіві гіперемія, мигдалики набряклі з жовтуватими нальотом, який легко знімається. Печінка +3 см, селезінка +1 см. Інших змін немає. 1. Встановіть попередній діагноз. 2. Призначте додаткові лабораторні дослідження. 3. Проведіть диф.діагностику. 4. Призначте лікування. 5. Проведіть протиепідемічні заходи в осередку

3. Дитина 13 років, вихованець дитячого будинку, поступила в клініку зі скаргами на підвищення температури тіла до 39˚С, болі в горлі при ковтанні, поява висипки на тілі. Лікарем приймального відділення поставлений попередній діагноз: Кір? При огляді: бліда, обличчя одутле, повіки очей пастозні. На тулубі, кінцівках незначна рожева макулопапульозна висипка. В зіві помірна гіперемія, мигдалики гіпертрофовані, з білими плівчастими нальотами. Поліаденопатія. Передньошийні і задньошийні лімфовузли 2х2см, помірно болючі. Печінка+2,5см, селезінка пальпирується біля краю реберної дуги. 1. Поставте діагноз. 2. Призначте додаткові дослідження для уточнення діагнозу. 3. Проведіть диф.діагностику. 4. Призначте лікування дитині. 5. Проведіть протиепідемічні заходи в дитячому будинку. 4. Дитина 5 років захворіла вчора, підвищилася температура до 38,5˚С, була 2 рази блювота, з'явився біль в області правого вуха. Об'єктивно: шкірні покриви чисті, гарячі. Зів рожевий. Праворуч за вухом і в ретромандибулярній області видно припухлість, тестуватої консистенції, болюча при пальпації. Дитина млява, головний біль, позитивний симптом Керніга і верхній симптом Брудзинського. Іншої патології немає. Дитина відвідує дитячий садок. 1. Поставте діагноз. Обґрунтуйте його. 2. Призначте обстеження дитині. 3. З якими захворюваннями слід провести диф.діагностику? 4. Призначте лікування дитині. 5. Як довго слід ізолювати дитину?

6.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття: про­фе­сійні алгоритми, орієнтуючі карти для формування практичних вмінь та на­ви­чок, навчальні завдання.

1. Провести обстеження хворих на інфекційний мононуклеоз, паротитну інфекцію за загальними вимогами: скарги, анамнез, епідеміологічний анамнез, об'єктивний статус (характеристика ангіни, кашлю, екзантеми, збільшення слинних залоз).

2. Скласти план додаткового лабораторного та інструментального обстеження хворого.

3. Ознайомитися з лабораторними даними з історії хвороби.

4. Провести диф.діагностику з подібними захворюваннями.

5. Скласти план лікування.

6. Скласти план протиепідемічних заходів у вогнищі інфекції.