2. Механізм застосування державних запозичень

Залучення запозичень має ґрунтуватися на таких чинниках, як:

— мінімізація вартості позики;

— встановлення стабільності державних цінних паперів на фінансовому ринкові.

Мінімізація вартості позики досягається за допомогою відповідної процентної політики. На фінансовому ринку державні цінні папери мають найнижчий процент. Тому привабливість державних позик досягається, насамперед, за рахунок високих гарантій держави щодо повернення коштів і виплати доходу.

Стабільність державних цінних паперів досягається шляхом оптимізації насиченості ними фінансового ринку. Цінних паперів має бути достатньо для максимізації надходжень від державних запозичень, а з іншого боку – не повинно бути їх надлишку, що може зумовити падіння курсової ціни.

Випуск державних позик ґрунтується на таких передумовах:

— наявність кредиторів, котрі мають тимчасово вільні кошти;

• довіра кредиторів до держави;

• зацікавленість кредиторів у наданні позик державі;

— можливість держави своєчасно та повністю повернути борг і виплатити дохід.

Джерелами погашення державних запозичень вважаються:

— доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

• додаткові надходження від податків;

• економія коштів від зменшення видатків;

• емісія грошей;

— залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

3. Державний борг і методи управління ним

Державний борг — це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підпри­ємствам, іноземним постачальникам тощо.

Державний борг країни поділяється на внутрішній і зовнішній борги. Внутрішній державний борг — заборгованість держави перед усіма утримувачами облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) й інших державних цінних паперів, тобто громадянами та підприємствами своєї країни, які є кредиторами держави. Зовнішній державний борг — це заборгованість держави перед іноземними кредиторами, тобто громадянами й організаціями інших країн.

Розрізняють також капітальний і поточний державний борги. Капітальний борг — загальна сума заборгованості минулих років і відсотків, що мають сплачуватися за позиками. Поточний борг — видатки держави, пов'язані з погашенням у поточному році боргових зобов'язань і належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на цей момент позик.

Загальна сума внутрішнього державного боргу поділяється на дві частини:

1. Монетизований борг, що складається з боргів держави комерційним банкам, як основним утримувачам державних цінних паперів. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.

2. Не монетизований борг складається з:

а) невиконаних державою фінансових зобов'язань перед населенням за соціальними виплатами, передбаченими чинним законодавством;

б) заборгованості з господарських відносин з реальним сектором економіки.

Джерелами погашення внутрішнього боргу є:

• бюджетні кошти;

• кошти, отримані від приватизації державного майна;

• нові запозичення.

Джерелами погашення зовнішнього боргу також можуть бути золотовалютні резерви країни.

Державний борг оцінюють за такими показниками:

1) борг на душу населення — свідчить яка сума державного боргу припадає на кожного громадянина країни;

2. співвідношення між державним боргом та індивідуальними доходами визначається як частинка загального несплаченого боргу, що припадає на кожні 1000 грошових одиниць індивідуального доходу;

3. відносна величина боргу (державний борг / ВВП).

Управління державним боргом здійснюється за допомогою таких методів: рефінансування; конверсія; консолідація; уніфікація; обмін за регресивним співвідношенням; відстрочення погашення; реструктуризація; анулювання.

Рефінансування — це проведення нових запозичень з метою розрахунку з власниками облігацій раніше випущених позик.

Конверсія державного боргу — зміна дохідності позик.

Консолідація — зміна термінів дії позик.

Сутність уніфікації позик полягає в тому, що кілька позик об'єднуються в одну з метою спрощення управління державним боргом.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на одну нову з коефіцієнтом, що зменшується, здійснюється, щоб скоротити державний борг.

Відстрочення погашення позики або усіх раніше випущених державою позик означає перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому на період перенесення термінів погашення боргу виплата доходів також припиняється.

Реструктуризація — використання у комплексі повністю або частково зазначених вище методів.

Анулювання (скасування) державного боргу передбачає відмову держави від зобов'язань за випущеними позиками (внутрішніми, зовнішніми або за всім державним боргом).

Питання для самоконтролю

1. Що таке державний кредит?

2. Розкрийте основні цілі запозичення коштів в межах державного кредиту.

3. Назвіть основні функції, які виконує державний кредит?

4. Охарактеризуйте види державного кредиту.

5. Дайте характеристику основним формам внутрішнього державного кредиту.

6. Як відбувається оформлення державних запозичень в Україні?

7. Надайте класифікацію державних запозичень.

8. Що представляє собою мобілізація частини вкладів населення до державних запозичень через систему Ощадного банку?

9. Що таке казначейські позики?

10. Сутність міжнародного державного кредиту?

11. Охарактеризуйте механізм застосування державних запозичень.

12. Назвіть основні джерела погашення державних запозичень.

13. Що таке державний борг?

14. Назвіть основні види державного боргу.

15. Охарактеризуйте джерела погашення внутрішнього боргу.

16. Назвіть показники оцінки державного боргу.

17. Охарактеризуйте методи управління державним боргом.