2. Організаційні форми страхових фондів

У практиці господарювання економічна категорія страхування проявляється через формування спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — страхових фондів. Страхові фонди створюються в трьох формах:

– фонди самострахування;

– централізоване страхове забезпечення;

– колективні страхові фонди.

Самострахування полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів.

Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів.

Створення колективних страхових фондів ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Організація страхової справи ґрунтується на виділенні суб’єктів страхування, об’єктів страхування і форм страхових відносин.

Основними суб’єктами страхування виступають страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик — юридична особа — страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі, на чию користь укладений договір, при настанні страхового випадку.

Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду й отримує право на відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.

Застрахований — юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування в разі настання страхового випадку. Крім того, може виділятися такий суб’єкт, як отримувач страхового відшкодування, у тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

Об’єктами страхування можуть бути майно, життя і здоров’я громадян, працездатність та працевлаштування, недоотриманий прибуток при здійсненні фінансових та господарських операцій тощо.

Страхування може проводитися в обов’язковій і добровільній формах. Обов’язкове страхування зумовлене ризиками, пов’язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані однією особою.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком.

3. Страховий ринок

Страховий ринок – сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються.

Функціонування страхового ринку ґрунтується на таких принципах:

– демонополізація страхової справи;

– конкуренція страхових організацій з надання страхових послуг, залучення страхувальників і мобілізації грошових коштів у страхові фонди;

– свобода вибору для страхувальників умов надання страхових послуг, форм і об’єктів страхового захисту;

– надійності і гарантії страхового захисту.

Суб’єктами страхового ринку є страховики (страхові компанії), які надають страхові послуги, страхувальники (фізичні та юридичні особи і держава). Посередниками в проведенні страхування виступають страхові агенти і страхові брокери (брокерські фірми).

Страхові агенти це, як правило, фізичні особи, які укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика.

Страхові брокери, також виконуючи функції укладання угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії.

Функціонування страхового ринку пов’язане з такими поняттями, як страхове поле і страховий портфель.

Страхове поле — це наявність потенційних страхувальників певного виду страхування. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування.

Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів.

Страховий ринок залежно від масштабів попиту і пропозиції на страхові послуги можна поділити на місцевий (регіональний), національний (внутрішній), світовий (зовнішній, глобальний).

Місцевий (регіональний) страховий ринок — це, як правило, обмежений певною територією та вузькоспеціалізований ринок страхових послуг.

Національний (внутрішній) страховий ринок покликаний задовольняти економічні потреби та реалізувати економічні інтереси страховиків та страхувальників у межах національної економіки.

Світовий (зовнішній, глобальний) страховий ринок сприяє задоволенню потреби в страховому захисті страхувальників усього світу..

За галузевими критеріями структура страхового ринку поділяється на ринки особистого, майнового страхування та страхування відповідальності.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність поняття страхування?

2. Наведіть ознаки класифікації страхування.

3. Розкрийте механізм здійснення ризик менеджменту.

4. Якою є організаційна структура страхового ринку України?

5. У чому полягають особливості функціонування страхових компаній?

6. На основі яких нормативних актів здійснюється державне регулювання страхової діяльності?

7. Визначте особливості страхування життя.

8. Що є об’єктами майнового страхування?

9. Дайте визначення страхування відповідальності.

10. Розкрийте механізм здійснення співстрахування.

11. З чого складаються витрати страховика?

12. Якими чинниками забезпечується надійність страховика?