3. Фінансова політика та фінансовий механізм

Система державних заходів у сфері фінансової діяльності, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, з метою виконання державою її функцій – фінансова політика держави.

Фінансова політика держави як макроекономічний механізм управління включає в себе стратегію й тактику управління.

Фінансова стратегія – це політика, розрахована на довготермінову перспективу і вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку країни (дії держави щодо стратегічного розвитку її фінансової системи; спрямована на вироблення цільових програм, для реалізації яких потрібні час і великі фінансові ресурси).

Фінансова тактика — поточна політика, спрямована на розв'язання конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової стратегії. Вона включає конкретні методи та засоби досягнення поставленої мети за конкретних умов, що дають змогу зосередити зусилля на варіантах рішення, які не суперечать прийнятій стратегії.

З погляду основних напрямів впливу фінансів на економіку країни до складу фінансової політики держави входять: бюджетна, податкова, грошово-кредитна, інвестиційна, валютна, страхова, амортизаційна, митна політики, політика з управління фінансами та фінансовий контроль.

Бюджетна політика — це сукупність юридичних, економічних, організаційних заходів під час складання бюджетів, регулювання бюджетного процесу, управління бюджетним дефіцитом, організації бюджетного контролю.

Податкова політика — становить систему заходів держави у галузі оподаткування.

Фіскальна політика має дві основні форми: дискреційна та автоматична.

1. Дискреційна (активна) фіскальна політика — свідоме маніпулювання податками та державними видатками з боку органів законодавчої та виконавчої влади. Вона буває двох видів:

а) стимулювальна фіскальна політика, яка полягає у збільшенні державних видатків, зниженні податків, одночасному поєднуванні першого та другого;

б) стримувальна фіскальна політика передбачає зниження державних видатків, збільшення податків, одночасне поєднання першого та другого.

2. Автоматична (пасивна) фіскальна політика — проводиться за допомогою «вбудованих стабілізаторів» (податків і Державних витрат, трансфертів). Необхідні змінення в рівні Державних видатків і податків вводяться автоматично. Це так звана автоматична або вбудована стабільність.

Грошово-кредитна (монетарна) політика — сукупність дій та заходів держави у сфері грошового ринку, а також економічних методів, спрямованих на управління рухом кредитного капіталу. НБУ проводить грошово-кредитну політику з метою впливу на грошову масу в обігу, обсяги кредитування, темпи інфляції, стан платіжного балансу. Об'єктами монетарної політики є такі змінні грошового ринку, як пропозиція (маса) грошей, ставка відсотка, швидкість обігу грошей та ін.

Валютна політика — це сукупність економічних, юридичних та організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, що здійснюють держава та міжнародні валютно-фінансові організації.

Інвестиційна політика — політика, пов'язана з державними та приватними інвестиціями (насамперед, на розвиток тих галузей і окремих підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес).

Політика щодо управління фінансами становить систему заходів стосовно здійснення фінансового менеджменту з організації органів управління, діяльності й вироблення рекомендацій.

Фінансова політика реалізовується за допомогою фінансового механізму. Фінансовий механізм — сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

У структурі фінансового механізму вирізняють п'ять взаємопов'язаних елементів: фінансові методи, фінансові важелі, правове забезпечення, нормативне забезпечення, інформаційне забезпечення.

Фінансовий метод – засіб впливу фінансових відносин на господарський процес. До основних фінансових методів відносять: планування, прогнозування, фінансування, інвестування, кредитування, оподаткування, страхування, лізинг, матеріальне стимулювання тощо.

Фінансовий важіль — засіб дії фінансового методу. До фінансових важелів належать: прибуток, доходи, амортизаційні відрахування, економічні фонди цільового призначення, фінансові санкції, ціни, орендна плата, відсоткові ставки з кредитів, депозитів, облігацій, дивіденди, кредити, курси валют та цінних паперів та ін.

Правове забезпечення включає Конституцію Закони України, Укази Президента, постанови Уряду України, накази й інструкції міністерств та відомств.

До нормативного забезпечення належать інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та резерви.

Інформаційне забезпечення складається з різної статистичної, економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації. Сюди належать повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів та конкурентів, ціни, курси, дивіденди на товарному, фондовому, валютному ринках.

Ефективна дія фінансового механізму забезпечиться шляхом злагодженого функціонування усіх його складових.