Тема 7. Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання

Мета вивчення дисципліни:

Ознайомлення з економічною сутністю місцевих фінансів та місцевих бюджетів, їх значенням в економічному розвитку, вивчення основних видів доходів і видатків місцевих бюджетів, дослідження сутності понять бюджетний федералізм та фінансове вирівнювання, систематизація основних методів фінансового вирівнювання.

Програмні запитання

1. Місцеві фінанси, їх сутність і значення в економічному розвитку

2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки

3. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання

Основні терміни і поняття

Місцеві фінанси, доходи місцевих фінансів, видатки місцевих фінансів, місцеві бюджети, трансферти, бюджетний федералізм, фінансове вирівнювання

Тематичні тези

1. Місцеві фінанси, їх сутність і значення в економічному розвитку

Місцеві фінанси — система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів з метою забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних так і делегованих.

До складу фінансів місцевих органів влади як системи входять кілька основних взаємопов'язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи формування доходів (місцеві податки та збори, комунальні платежі, трансферти тощо), інститути системи (громадські послуги, комунальна форма власності, місцеві податки і збори, самостійні місцеві бюджети тощо), суб'єкти (міські, селищні та сільські ради тощо) й об'єкти системи (фінансові ресурси у фондовій та не фондовій формах) та відносини між суб'єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави взагалі.

Розглянемо основні форми впливу місцевих органів влади, їх фінансів на економіку та соціальну сферу держави.

1. До фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту.

2. Місцеві фінанси є фіскальним інструментом, що дає змогу забезпечувати за допомогою ресурсів вирішення завдань, що покладаються на місцеві органи влади.

3. Місцеве самоврядування, як і держава, — інструмент, який надає громадські послуги.

Крім зазначених форм впливу на економіку та соціальну сферу, є й інші, наприклад, пов'язані з виконанням делегованих повноважень центральної влади, а саме проблеми громадської безпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання законності, державного нагляду і державної реєстрації та ін. Отже, фінанси цих органів влади — інструмент забезпечення частини функцій, які виконує держава.

2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території.

Місцеві бюджети слід розглядати у двох аспектах:

1) як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування;

2) як систему фінансових відносин, що виникають між: місцевими бюджетами й господарськими структурами, що функціонують на певній території; бюджетами й населенням цієї території; бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів; місцевими і державним бюджетами.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети.

Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів.

Загальний фонд — надходження з поточного або реєстраційного рахунку фінансового органу на поточний або реєстраційний рахунок установи платіжним дорученням. Ці надходження призначені для забезпечення видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Місцевий бюджет поділяється на поточний (адміністративний) бюджет і бюджет розвитку (капітальний або інвестиційний).

За джерелами надходження розрізняють такі доходи місцевих органів влади: податкові та неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позикового капіталу), а також трансферти від центральної влади й органів влади вищого територіального рівня.

За економічною сутністю виокремлюють власні, закріплені та регульовані доходи місцевих органів влади.

Власні доходи — це доходи, мобілізовані місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик.

Перелік закріплених доходів визначено у бюджетному законодавстві та законодавстві про місцеве самоврядування. Закріплені доходи — одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довготерміновій основі.

Регульовані доходи — також одна із форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня.

Структура доходів місцевих бюджетів така: міжбюджетні трансферти, власні доходи, закріплені законодавством на довгостроковій основі та регулювальні доходи.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання та субвенції.

Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, що виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегова­них повноважень місцевих органів влади.

Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх завдань, у більшості країн поділяються на: обов'язкові, факультативні та на фінансування делего­ваних повноважень.

Обов'язкові видатки спрямовані на виконання обов'язкових завдань, що покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах усієї країни, а також видатки, пов'язані з їх борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками.

Факультативні видатки здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних та факультативних обов'язків.

Ще один вид видатків – видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.