2. Правове регулювання фінансової діяльності держави

Правове регулювання фінансової діяльності — провідна форма державного керівництва економікою. Система правових норм, що регулюють фінансову діяльність держави, становить фінансове право.

Фінансове право — сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави й органів місцевого самоврядування, необхідних для їх безперервного функціонування.

Головне значення у правовому регулюванні фінансової діяльності держави має Конституція України, в якій містяться основоположні принципи (на них ґрунтується галузь фінансового права); вона є базою для фінансового законодавства.

Істотну роль у правовій регламентації фінансової діяльності держави відіграють закони України з фінансових питань. Насамперед до них належать ті, які встановлюють: державний бюджет України; бюджетну систему України; систему оподаткування; податки та збори; принципи створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, статус іноземних валют на території України; порядок утворення та погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргів; порядок випуску й зберігання державних цінних паперів, їх види і типи.

У фінансове законодавство включається велика кількість підзаконних актів, якими є нормативні укази Президента з фінансових питань, постанови Уряду України, накази й інструкції міністерств і відомств, а також органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій.

Перед будь-якою державою в галузі фінансової діяльності стоять два головних завдання: зібрати передбачені державним бюджетом кошти і розподілити їх відповідно до суспільних потреб. Із розподілом коштів пов'язане ще одне завдання — проконтролювати законність збирання, розподілу та використання державних коштів. Згідно з цими завданнями вирізняють три групи методів фінансової діяльності держави.

Першу групу методів фінансової діяльності становлять методи формування фінансових ресурсів, включаючи обов'язкові та добровільні методи мобілізації фінансових ресурсів.

Обов'язковий метод мобілізації полягає у примусовому і безвідплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користь держави (реалізує безумовні обов'язки щодо виконання, а також гарантії цього виконання). Найпоширеніший із видів обов'язкових платежів — податок. Окрім податків, до такого методу належать різні державні збори.

Разом із обов'язковим методом застосовується добровільний метод мобілізації фінансових ресурсів, що полягає переважно в добровільних способах забезпечення фінансових надходжень і механізмів кредитування. Цей метод реалізується шляхом проведення держаних лотерей, випуску державою облігацій, інших цінних паперів, добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб.

Друга група – методи розподілу грошових ресурсів:

– метод кредитування (виділення коштів на засадах цільового призначення, платності, поворотності через певний термін).

– метод фінансування (безповоротний, безоплатний, цільовий, плановий відпуск грошових коштів з централізованого фонду, що здійснюється на підставі затверджених фінансових планів).

Третю групу методів фінансової діяльності становлять методи використання фінансових ресурсів. До цієї групи належать метод установлення цільового призначення державних фондів грошових коштів; метод визначення порядку використання коштів; метод установлення компетентними державними органами фінансових нормативів і лімітів використання грошових коштів; метод фінансового контролю тощо.