- •1. Реалізм у західноєвропейській літературі. Філософська основа та художній метод. Принцип реалістичної типізації у структурі твору.
- •2. Тема «молодої людини» і роман Стендаля «Червоне і чорне». Концепція назви.
- •3. Контрастне зіставлення любові-пристрасті та любові-марнославства (за романом Стендаля («Червоне та чорне»).
- •4. «Екзотичні» новели у творчості Меріме («Матео Фальконе», «Кармен»). Поняття «місцевого колориту».
- •7. Специфіка структури повісті о.Де Бальзака «Шагренева шкіра»: епіграф, система образів, принципи типізації у творі.
- •8. Тема егоїзму у повісті о.Де Бальзака «Шагренева шкіра»: етапи розвитку, основні смислові акценти. Функції авторського «голосу» у філософській повісті.
- •9. Концепція «безособового» роману Флобера (реалізація цієї концепції на прикладі роману «Пані Боварі).
- •10. Концепція роману Флобера «Пані Боварі» (зображення «світу кольору плісняви»). Сенсове наповнення підзаголовка твору («провінційні звичаї»).
- •11. Роль підтексту і символу у «безособовому» романі (за Флобером).
- •12. Засади натуралізму у французькій літературі XIX ст. Новаторство Еміля Золя. Його теорія «експериментального роману».
- •13. Механізм реалізації задуму романного циклу «Ругон-Маккари». Місце роману «Нана» у циклі.
- •14. Презентація натуралістського уявлення про роль спадковості, середовища та історичної доби у романі «Нана».
- •15. Натуралістське й натуралістичне у художній тканині роману «Нана» е.Золя.
- •17. Зміст назви твору Мопассана «Милий друг» у контексті його проблематики. Суспільство та його «антигерої» у романі.
- •18. Символізм у західноєвропейській літературі. Своєрідність естетичної програми. Специфіка розуміння категорії прекрасного символістами.
- •19. Творчість Бодлера як предтечі символізму. Бодлерівські «відповідності» як основа теорії символізму.
- •20. Майстерність Верлена-імпресіоніста. Верленівські «пейзажі душі» у збірці «Романси без слів».
- •21. Поетичний спадок а. Рембо. Програма «ясновидіння». Плоди «осяянь» Рембо у збірці «Літо (сезон) у пеклі».
- •22. «Нова драма»у західноєвропейській літературі: витоки, формування, основні напрями розвитку.
- •23. Творчість г.Ібсена у контексті західноєвропейської «Нової драми».
- •24. Роль інтелектуально-аналітичної композиції у п'єсі г. Ібсена «Ляльковий дім».
- •25. Ібсенівський вплив на творчість б.Шоу ("Квінтесенція ібсенізму").
- •26. Проблематика драми б.Шоу "Професія місіс Уоррен".
- •27. М.Метерлінк: від "драми смерті" до символістської «драми надії».
- •30. Естетизм у західноєвропейській літературі. Концепція «мистецтва заради мистецтва».
- •31. Краса звільнена від моралі у творчості о.Вайлда (реалізація естетичної концепції у романі «Портрет Доріана Грея»).
- •32. Ерос і танатос у творах о.Вайлда: естетське тлумачення (за п’єсою «Саломея»)
- •33. Неоромантизм як культурний феномен. Горизонти неромантичної особистості: між природою та цивілізацією.
- •34. Творчість Джозефа Конрада у контексті неоромантизму. Повість «Серце пітьми»: сенс назви твору.
- •35. Образ Куртца як варіант ніцшеанської надлюдини у повісті Конрада «Серце пітьми».
14. Презентація натуралістського уявлення про роль спадковості, середовища та історичної доби у романі «Нана».
Відмінність натуралізму від реалізму:
• натуралізм надто прямолінійно виражав свої риси на практиці;
• з погляду натуралістів узагалі не було відмінностей між літературною творчістю і науковим пізнанням;
• натуралісти вважали, що письменник повинен створити всебічну і об'єктивну картину суспільства так, ніби цим займався історик чи соціолог. А відтак витвір мистецтва натуралістів мав бути «людським документом», тобто вичерпним описом того чи іншого суспільного явища.
• Доля героїв, їхня психологія виводилися із трьох засад:
1. спадковості — доля героя, його вчинки повністю залежали від того, що закладено в генах;
2. середовища — людина сама по собі нічого не вирішувала; натуралісти вважали людину рабом середовища, у якому вона сформувалась;
3. історичної доби — на людину впливав час, у якому вона жила.
Еміль Золя особисто підкреслював «філософський зв'язок», який існував між «Пасткою» і наступним його романом «Нана». Зробивши головною героїнею роману куртизанку Нана, посиливши фізіологічний, сексуальний елемент у романі, автор хотів показати «розклад, що йде знизу, пастку, якій панівні верстви дають можливість вільно поширюватись». Образ Нани мав символізувати всю Другу імперію, її пишну зовнішність і розбещену сутність.
Пояснення можна знайти, власне, вже у передмові до першої книги циклу "Ругон-Маккари":
"Я хочу показати, як одна сім’я, невелика група людей, поводиться в суспільстві, як вона, розвиваючись, дає життя десятьом, двадцятьом індивідам, що, на перший погляд, зовсім не схожі один на одного, але, як свідчить аналіз, дуже тісно зв’язані між собою. Спадковість, так само, як і сила тяжіння, має свої закони.
Розв’язуючи подвійне питання - про темпераменти і середовище, - я намагатимуся знайти і простежити ту нитку, що математично веде від однієї людини до іншої. І коли в моїх руках будуть усі нитки, коли я зберу цілу соціальну групу, я покажу її в динаміці як дійову особу певної історичної епохи, відтворю всю складність обстановки, в якій вона виявляє свої зусилля; одночасно я проаналізую волю кожного з її членів і загальний натиск усіх разом.
Характерні риси Ругон-Маккарів, тої групи, тої сім’ї, яку я беруся вивчати, - це нестримні жадання, невгамовність нашої доби, що прагне життєвих втіх.
Із фізіологічного погляду - це повільне чергування нервового розладу і захворювань крові, що проявляються з роду в рід як наслідок першого органічного ушкодження; саме вони визначають, залежно від оточення, почуття, бажання, пристрасті кожного з індивідів, всі природні та інстинктивні прояви людини, похідні яких умовно звуться чеснотами і пороками. Історично люди виходять з народу; вони розпорошуються по всій сучасній суспільності, досягають найвищих посад, завдяки тому глибоко новітньому імпульсові, який дістають нижчі класи, що пробиваються крізь соціальну товщу. Таким чином, своїми особистими драмами вони розповідають про Другу імперію, починаючи від пастки державного перевороту і кінчаючи седанською зрадою".
