- •1. Реалізм у західноєвропейській літературі. Філософська основа та художній метод. Принцип реалістичної типізації у структурі твору.
- •2. Тема «молодої людини» і роман Стендаля «Червоне і чорне». Концепція назви.
- •3. Контрастне зіставлення любові-пристрасті та любові-марнославства (за романом Стендаля («Червоне та чорне»).
- •4. «Екзотичні» новели у творчості Меріме («Матео Фальконе», «Кармен»). Поняття «місцевого колориту».
- •7. Специфіка структури повісті о.Де Бальзака «Шагренева шкіра»: епіграф, система образів, принципи типізації у творі.
- •8. Тема егоїзму у повісті о.Де Бальзака «Шагренева шкіра»: етапи розвитку, основні смислові акценти. Функції авторського «голосу» у філософській повісті.
- •9. Концепція «безособового» роману Флобера (реалізація цієї концепції на прикладі роману «Пані Боварі).
- •10. Концепція роману Флобера «Пані Боварі» (зображення «світу кольору плісняви»). Сенсове наповнення підзаголовка твору («провінційні звичаї»).
- •11. Роль підтексту і символу у «безособовому» романі (за Флобером).
- •12. Засади натуралізму у французькій літературі XIX ст. Новаторство Еміля Золя. Його теорія «експериментального роману».
- •13. Механізм реалізації задуму романного циклу «Ругон-Маккари». Місце роману «Нана» у циклі.
- •14. Презентація натуралістського уявлення про роль спадковості, середовища та історичної доби у романі «Нана».
- •15. Натуралістське й натуралістичне у художній тканині роману «Нана» е.Золя.
- •17. Зміст назви твору Мопассана «Милий друг» у контексті його проблематики. Суспільство та його «антигерої» у романі.
- •18. Символізм у західноєвропейській літературі. Своєрідність естетичної програми. Специфіка розуміння категорії прекрасного символістами.
- •19. Творчість Бодлера як предтечі символізму. Бодлерівські «відповідності» як основа теорії символізму.
- •20. Майстерність Верлена-імпресіоніста. Верленівські «пейзажі душі» у збірці «Романси без слів».
- •21. Поетичний спадок а. Рембо. Програма «ясновидіння». Плоди «осяянь» Рембо у збірці «Літо (сезон) у пеклі».
- •22. «Нова драма»у західноєвропейській літературі: витоки, формування, основні напрями розвитку.
- •23. Творчість г.Ібсена у контексті західноєвропейської «Нової драми».
- •24. Роль інтелектуально-аналітичної композиції у п'єсі г. Ібсена «Ляльковий дім».
- •25. Ібсенівський вплив на творчість б.Шоу ("Квінтесенція ібсенізму").
- •26. Проблематика драми б.Шоу "Професія місіс Уоррен".
- •27. М.Метерлінк: від "драми смерті" до символістської «драми надії».
- •30. Естетизм у західноєвропейській літературі. Концепція «мистецтва заради мистецтва».
- •31. Краса звільнена від моралі у творчості о.Вайлда (реалізація естетичної концепції у романі «Портрет Доріана Грея»).
- •32. Ерос і танатос у творах о.Вайлда: естетське тлумачення (за п’єсою «Саломея»)
- •33. Неоромантизм як культурний феномен. Горизонти неромантичної особистості: між природою та цивілізацією.
- •34. Творчість Джозефа Конрада у контексті неоромантизму. Повість «Серце пітьми»: сенс назви твору.
- •35. Образ Куртца як варіант ніцшеанської надлюдини у повісті Конрада «Серце пітьми».
8. Тема егоїзму у повісті о.Де Бальзака «Шагренева шкіра»: етапи розвитку, основні смислові акценти. Функції авторського «голосу» у філософській повісті.
Незадоволення людиною змушувало Бальзака наполегливо й об'єктивно вивчати суспільне оточення, щоб розкрити закономірності життя. Відкривши ці закономірності, Бальзак сподівався назвати ліки від егоїзму — хвороби, яка загрожувала епідемічною всеосяжністю. Роман "Шагренева шкіра" загострює цю проблематику: радість від насолоди миттєва, адже вслід за нею йде спустошення, яке спонукає до пошуків нових насолод, які також мають гіркий присмак розчарування.
Головне досягнення Бальзака — низка яскравих картин доби після Липневої революції 1830 року, протягом якої на очах здивованих французів набував сили грандіозний процес перерозподілу багатств.
Життям заволоділи нові господарі — банкіри, комерсанти, підприємці. Великі гроші зароблялися різноманітними нечесними способами: спекуляцією, підробкою документів, шахрайством. Це були типові засоби, які вживались для безжалісної боротьби за місце під сонцем. У Франції то був час занепаду моралі, коли найвищою метою стала гонитва за грошима та насолодою. За таких умов низькі, брудні інстинкти оголились, і складалося враження, що в світі існує лише один закон егоїзму — "кожний за себе". Руйнувалась система цінностей, економічні чинники та приватне життя посідали у суспільстві головне місце.
Головна ідея задуму "Людської комедії" — дати величезну панораму суспільства, заснованого на засадах закону егоїзму. У творах епопеї діють понад 1000 персонажів, які мандрують із книги в книгу. Здається, Бальзак описав представників усіх суспільних груп.
Автор має свої погляди і на людину: "Людина не добра і не зла; вона народжується з інстинктами та схильностями; суспільство не псує її..., а вдосконалює, робить кращою; але її прагнення вигоди для себе розвиває її погані схильності". Зрозуміло, чому Бальзак був консерватором: тільки заборони, на його думку, можуть виправити тварину на ім'я Людина, і через це не суспільство винне в тому, що мораль багатьох персонажів письменника перебуває у стані занепаду, а вони самі. Швидше людина з її самозакоханістю, загрожує суспільству, і тоді вже суспільство негідників починає впливати негативно — провина падає на людський егоїзм.
Але в епопеї діють не тільки негативні персонажі, Бальзак зазначає: "У картині, яку я створюю, більше людей добропорядних, ніж тих, які заслуговують на осуд". Незалежно від символів віри, найкращі люди Бальзака ніби сходяться в одному: з метою досягнення моральної досконалості треба критично ставитись до себе, бути самодисциплінованим, наполегливо працювати для подолання людської слабкості.
На думку Бальзака, у людини є два шляхи: перший — легкий: потурання своєму егоїзму, власним інстинктам. Цей шлях несе загибель як для індивідуума, так і для суспільства. Другий шлях — важкий: суворе самообмеження, в чому і полягає секрет талановитої людини.
Образом Рафаеля Валантена з роману «Шагренева шкіра» починається галерея бальзаківського молодих честолюбців, які, втрачаючи ілюзії в жорстокому світі, поступово змінюють моральні орієнтири і перетворюються в егоїстичних кар'єристів (Растіньяк) або гинуть (Люсьєн де Рюбампре).
«Шагренева шкіра» - це посібник, який вчить чітко знати, чого ми хочемо, розставляти пріоритети і знати ціну бажанням. Шагренева шкіра виступає в романі як символ фатальної приреченості особистості на шляху угамування егоїстичних бажань і пристрастей. І відмова від пристрастей і бажань, і скажена гонитва за ними виявляються однаково згубними для людини. Можливо, з боку Рафаеля було б розумніше витратити шагреневу шкіру на підтримку науки або віддати її гіднішому вченому. Рафаель вчинив дуже нерозумно, оскільки першим його бажанням було піти від реального життя, стати багатим і розважатися. Рафаель міг розширити за допомогою шагренева шкіри свої здібності і відкрити дуже багато чого для себе. Роман Бальзака, незважаючи на плин часу, залишається актуальним. Наше суспільство мало чим змінилися. Воно все так само холодне, манірне і лицемірне, а гроші і слава - головні цінності. А маленькі чоловічки всі прагнуть потрапити туди, до них, залучені світлом, розкішшю, прекрасними дамами, фальшивими, але яскравими почуттями, примарами почуттів. І люди, туди потрапляють, поступово стають такими ж.
У книзі чудово показано, як амбіції і помилкові прагнення, що не приносять щастя, виявляються непотрібними як тільки з'являються справжні почуття ... (Поліні і Рафаелю нічого не потрібно крім один одного ...) Якщо ж говорити не про суспільство, а про людину, то фраза 'Бійся бажань своїх, бо вони можуть виповнитися' тут розкрито повністю ... Порожні стимули, ненаситна людська душа, амбіції, знищені тим, що вони втілені в життя ... Рафаель вбиває себе своїми бажаннями. Егоїзм тут - руйнівна сила, а не інстинкт самозбереження.
Бальзака завжди хвилювала проблема економії життєвих сил; сам він їх витрачав без ліку, але завжди з незмінним захопленням нагадував, наприклад, філософа Фонтенеля, який прожив сто років тому, що «економив свій життєвий флюїд». Шагренева шкіра і є матеріалізація цих уявлень про те, що життя можна розтратити в короткий термін, а можна споживати його ощадливо.
