24. Роль інтелектуально-аналітичної композиції у п'єсі г. Ібсена «Ляльковий дім».

I. Г. Ібсен — творець аналітичної драми XIX ст. (створив "нову драму", яка в той самий час відроджувала традиції античної драматургії; особливість аналітичної композиції: таємниця, події, що відбувалися задовго до поданих на сцені, є причиною ситуацій, в яких опинилися герої; за Ібсеном, змістом такої композиції є осмислення сутності всіх подій, розкриття внутрішнього трагізму, що приховується за зовнішньо спокійною дійсністю).

II. Роль аналітичної композиції у п'єсі "Ляльковий дім".

1. Інтелектуальний характер аналітичної композиції п'єси (осмислення подій у минулому веде до внутрішнього розвитку особистості героїв; зміни у свідомості героїв стають вирішальними в розвитку сюжету; розв'язка розкриває внутрішню суть усіх подій, їх справжнє розуміння).

2. Сюжет і композиція п'єси (зовнішньо спокійне життя адвоката Хельмера насправді побудоване на обмані та егоїзмі; рушійна сила розгортання дії — підробка Норою підпису батька з метою здобути гроші, спадкоємницею яких вона була, і врятувати хворого на туберкульоз чоловіка; розв'язка драми — бесіда між Норою і Хельмером створює інтелектуальне напруження і призводить до рішучих сюжетних змін: Нора вирішує залишити сім'ю).

3. Розвиток характерів героїв (на початку п'єси Нора — покірна жінка, неспроможна прийняти самостійні рішення; але з'ясовується, що вона зробила через любов до чоловіка вчинок, який може, з точки зору Хельмера, заплямувати їхнє ім'я; у діалозі Нора постає сильною, цілісною натурою, що вміє переоцінити свої погляди і рішуче змінити свою долю. Хельмер зверхньо ставиться до дружини, не замислюється над причиною її вчинку; його хвилюють тільки наслідки цього вчинку щодо їхньої репутації).

4. Сутність подружніх взаємин (спокійне життя було ілюзією, вони чужі одне одному; це стає зрозумілим після аналізу мотивів вчинку Нори і ставлення до нього Хельмера).

III. Проблеми, висвітлені за допомогою композиції (становище жінки в сім'ї, відповідальність особистості перед собою, суспільством і світом, а також суспільства перед особистістю).

25. Ібсенівський вплив на творчість б.Шоу ("Квінтесенція ібсенізму").

Б. Шоу почав створення нової драматургічної системи з пропаганди творчості Г. Ібсена. У 1891 році побачила світ книга Шоу "Квінтесенція ібсенізму". Головну мету "ібсенізму" Шоу вбачає у викритті буржуазної моралі, в руйнуванні фальшивих ідеалів. Новаторство Ібсена в галузі драми виявляється, на думку Шоу, в наявності гострих конфліктів і розумних, тонких дискусій. Дискусія стає невід'ємною частиною сучасної драми.

У передмові до збірки "Неприємних п'єс" Шоу писав, що глядач "стикається в них із жахливими і потворними виявами суспільного устрою Англії".

Різкий викривальний пафос вирізняє найвизначнішу п'єсу циклу - комедію "Професія місіс Воррен", злу сатиру на вікторіанську Англію. Як і Ібсен, Шоу виявляє глибоку невідповідність між видимістю й сутністю, зовнішньою респектабельністю і внутрішнім убозтвом своїх героїв. Загострюючи сценічну ситуацію до гротеску, він робить головною героїнею повію, яка зібрала капітал, займаючись своїм ганебним ремеслом. Намагаючись виправдати себе перед донькою, вихованою в абсолютному незнанні джерела родинних прибутків, місіс Воррен малює їй страшну картину злиденного існування своєї сім'ї, що й підштовхнуло її до заняття проституцією. Але, як зізнається вона доньці, залишити свій прибутковий "промисел" і знехтувати законами суспільства, які виправдовують будь-які засоби досягнення багатства, місіс Воррен не може, тому що "любить наживати гроші". Шоу зображує місіс Воррен і як жертву несправедливого устрою суспільства, заснованого на безжальному пригніченні й експлуатації людини, і як його втілення, символ.

При побудові п'єси Шоу керувався принципом ретроспективно-аналітичної композиції: в цьому відчувається значний вплив Ібсена. Пружина дії - поступове "пізнавання" правди, викриття минулого місіс Воррен. У фіналі п'єси конфлікт розв'язується після гострої дискусії між місіс Воррен та її донькою Віві, образ якої - перша спроба створення позитивного героя у творчості драматурга.