Типи вправ для навчання іноземної мови

Критерії			Типи вправ
основні	1	Спрямованість вправи на прийом або видачу інформації	Рецептивні Репродуктивні Рецептивно-репродуктивні Продуктивні Рецептивно-продуктивні
	2	Комунікативність	Комунікативні (або мовленнєві) Умовно-комунікативні (або умовно-мовленнєві) Некомунікативні (або мовні)
Додаткові	3	Характер виконання	Усні Письмові
	4	Участь рідної мови	Одномовні Двомовні (перекладні)
	5	Функція у навчальному процесі	Тренувальні Контрольні
	6	Місце виконання	Класні Домашні Лабораторні

У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (від рівня речення до рівня тексту) в усній або письмовій формі. І Якщо продукуванню усного чи писемного висловлювання передує сприймання і розуміння тексту, то вправа - рецептивно-продуктивна.

Розглянемо типи вправ за критерієм "комунікативність". Комунікативні вправи розглядаються як спеціально організована форма спілкування (В.Б. Царькова), коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності іноземною мовою, що вивчається.

В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ -наявність мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду* висловити захоплення і т.п.) і ситуативності. Якщо одна з цих двох ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.

В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

Наведемо приклади завдань до некомунікативних, умовно-комуніка-тивних та комунікативних вправ.

Напишіть по одному запитанню до кожного речення, починаючи їх словами, що подані в дужках.

(В учня немає ніякого мовленнєвого завдання: він ставить запитання до вже відомої інформації, вся його увага зосереджена на формі - порядку слів у питальному реченні, вживанні допоміжного дієслова в разі потреби; ситуація мовлення відсутня. Висновок: вправа некомунікативна).

а) Прочитай записку, яку написали тобі батьки (у записці прохання полити квіти, підмести підлогу, вимити посуд, погодувати кота й собаку).

б) Батьки повернулися додому. Скажи їм, що ти виконав те, про що вони тебе просили.

(Учень одержує два мовленнєвих завдання - спочатку прочитати записку і зрозуміти її, а потім доповісти батькам про виконання їх прохання. Увага учня розподіляється між змістом та формою. Створено ситуацію мовлення, яку можна навіть інсценувати. Проте всі речення, що їх говорить учень, побудовані за однаковим зразком, вправа має тренувальний характер. Висновок: вправа умовно-комунікативна).

Сьогодні у нас гості з англомовних (німецько-, франко-, іспаномовних) країн. Познайомтесь один з одним. Розпитайте, з якої саме країни приїхав гість, з якого міста, якої він/вона національності та ким він/вона збирається стати в майбутньому.

(Створена вчителем ситуація моделює реальну ситуацію зустрічі українських та зарубіжних школярів, що мотивує використання іноземної мови з метою спілкування. Обидва партнери мають справжнє мовленнєве завдання - дізнатися якомога більше один про одного. Продукт мовлення - діалогрозпитування. Висновок: вправа комунікативна).

Характер вправи має відповідати тим навичкам та вмінням, які формуються за її допомогою. Враховуючи те, що практичною метою навчання у школі є спілкування в чотирьох основних видах МД, система вправ повинна забезпечити формування навичок та вмінь мовлення. Отже у системі вправ основне місце мають посідати умовно-комунікативні та комунікативні вправи. Некомунікативні вправи посідають підлегле місце. У разі можливості їм слід надавати ігрового характеру і виконувати у формі мовних ігор. Так, можна Швидко повторити з учнями форми неправильних дієслів у грі з м'ячем; закріпити слова з певної теми, граючи з учнями в лото; замість словарних диктантів Можна запропонувати учням розв'язати кросворд або пограти у "поле чудес" тощо. Є деякі навички, що не мають мовленнєвого характеру, наприклад, артикуляційні, при формуванні яких не обійтися без некомунікативних вправ; Проте для формування мовленнєвих навичок (граматичних, лексичних, інто­наційних) потрібні умовно-комунікативні вправи.

Комунікативні (мовленнсві)

Види вправ

Аудіювання або читання тексту з метою одержання інформації

Повідомлення якогось факту (фактів); опис (погоди, квартири, людини); розповідь (про якісь події, факти); доказ (якихось положень, фактів і т. п.); бесіда (між учнем/учнями і вчителем, між двома учнями; групова); написання записки, листа, плану, тез, анотації і т. п.

Деякі типи вправ підрозділяються на види за критерієм "операція, дія або діяльність, яку повинен виконати учень". В таблиці 2 представлені основні типи і види вправ. Детальніше види вправ будуть розглянуті в наступних розділах книжки.

Згідно з етапами формування навичок і вмінь мовлення до системи вправ увійдуть спочатку умовно-комунікативні вправи, призначені для формування навичок, а потім комунікативні, що використовуються для розвитку умінь. Некомунікативні вправи можуть у разі потреби включатися до системи поряд з умовно-комунікативними.

В системах вправ для навчання рецептивних видів МД - аудіювання та читання - переважатимуть рецептивні типи вправ; для навчання продуктив­них видів МД - говоріння і письма — вправи мають таку послідовність: рецептивно-репродуктивні → продуктивні вправи.

Розрізняють загальну систему вправ для навчання спілкування іноземною мовою, що охоплює усі види МД і знаходить своє матеріальне втілення в підручнику; системи вправ для оволодіння навичками і вміннями аудіювання, говоріння, читання і письма; підсистеми вправ для формування "технічних навичок" (техніка читання і техніка письма), мовленнєвих навичок і мовленнєвих умінь у певному виді МД, всередині яких розрізняють ще групи вправ, спрямованих на оволодіння конкретними навичками (наприклад, лексичними, орфографічними та ін.) та окремими вміннями (наприклад, обмінюватись репліками). В методичній літературі ви зустрінетесь ще з поняттям "комплекс вправ", яке різні автори тлумачать по-різному. Ми будемо вживати цей термін стосовно конкретного мовного або мовленнєвого матеріалу (наприклад, комплекс вправ на засвоєння майбутнього часу і т. п.).

На схемі 4 представлена структура загальної системи вправ для навчання спілкування іноземною мовою, до якої включаються чотири системи вправ відповідно до чотирьох основних видів МД. Кожна система містить дві або три підсистеми, які, у свою чергу, діляться на групи.

Хочемо підкреслити схематичний характер представленої загальної системи вправ: у схемі неможливо показати взаємозв'язок різних видів МД. які підтримують один одного і полегшують оволодіння відповідними навичками і вміннями; реальну послідовність вправ всередині підсистем і груп; редукцію окремих груп і навіть підсистем вправ (так, наприклад, група вправ на формування слухо-вимовних навичок аудіювання і говоріння посідатиме належне місце лише на початковому ступені; каліграфічні навички письма будуть сформовані на самому початку навчання і потім не включатимуться до підсистеми, призначеної для оволодіння технікою письма, проте над орфогр фічними навичками слід працювати ще довго).

У схемі представлені системи і підсистеми вправ. Групи вправ лише позначені, а їх зміст розкривається окремо як "умовні позначення".

Таблиця 2

Класифікація прав для навчання іноземної мови

Типи вправ	Некомунікативні (мовні)	Умовно-комунікативні (умовно-мовленнсві)	Комунікативні (мовленнєві)
	Види вправ	Види вправ	Види вправ
Рецептивні	Сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, орфограми, графеми, лексичної одиниці, граматичної структури	Аудіювання або читання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази/ речення або групи речень	Аудіювання або читання тексту з метою одержання інформації
Репродуктивні	Заучування на пам’ять (лексичних одиниць, речень, текстів); повторення (звуків, лексичних одиниць, речень); заміна/вставка лексичних одиниць; зміна граматичної форми, переклад; звуження та розширення речень, об'єднання простих речень у складне; складання речень; переказ тексту (відомого слухачам)	Імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, розширення ЗМ, завершення ЗМ, відповіді на запитання різних типів, переказ тексту (відомого слухачам, але від імені персонажа)	Переказ тексту (невідомого слухачам)
Продуктивні		Об'єднання ЗМ (одноструктурних і різноструктурних) у понадфразову єдність; об'єднання ЗМ у діалогічні єдності: запитання-відповідь; запитання-контрзапитання; повідомлення-запитання; спонукання-згода/відмова; спонукання-запитання і т. п.	Повідомлення якогось факту (фактів); опис (погоди, квартири, людини)ж розповідб (про якісь події, факти); доказ (якихось положень, фактів і т.п.); бусіда (між учнем/учнями і вчителем, між двома учнями; групова); написання записки, листа, планя, тез, анотації і т.п.

Умовні позначення до схеми 4 "Загальна система вправ для навчання спілкування іноземною мовою"

А1а— група вправ для формування слухових навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху);

А1б — група вправ для формування лексичних навичок аудіювання;

A1 в — група вправ для формування граматичних навичок аудіювання;

А2а — група вправ, що готують учнів до аудіювання текстів;

А2б — група вправ з аудіювання текстів;

Г1а — група вправ для формування вимовних (артикуляційних та інтона­ційних) навичок говоріння;

Г1б — група вправ для формування лексичних навичок говоріння;

Г1в — група вправ для формування граматичних навичок говоріння;

Г2а — група вправ для оволодіння "реплікуванням";

Г2б — група вправ для оволодіння діалогічними єдностями;

Г2в — група вправ для оволодіння мікродіалогами;

Г2г — група вправ для оволодіння різними типами діалогу;

ГЗа — група вправ на з'єднання речень у понадфразову єдність;

ГЗб — група вправ для оволодіння мікромонологами;

ГЗв — група вправ для оволодіння різними типами монологу;

Ч1а — група вправ на впізнавання та розрізнення графем;

Ч1б — група вправ на встановлення та реалізацію графемно-фонемних відповідностей;

Ч2а — група вправ для формування лексичних навичок читання;

Ч2б — група вправ для формування граматичних навичок читання;

Ч3а — група вправ, що готують учнів до читання текстів;

Ч36 — група вправ з навчання читання текстів;

П1а — група вправ для формування каліграфічних навичок письма;

П1б — група вправ для формування орфографічних навичок письма;

П2а — група вправ для формування лексичних навичок письма;

П2б — група вправ для формування граматичних навичок письма;

П3а — група вправ для оволодіння писемним висловлюванням на рівні понадфразової єдності;

П3б — група вправ для оволодіння писемним висловлюванням на рівні тексту.