27.Спостереження як метод кримінологічного дослідження

Кримінологічне спостереження – це науковий метод, що полягає в безпосередньому сприйнятті кримінологічної інформації дослідником. Тобто, дослідник не отримує відомості від інших осіб, а сам сприймає й описує факти, події, ситуації та процеси, які його цікавлять. Однак, неприпустимим є спостереження за розвитком злочинної діяльності, оскільки це є аморальним, а в окремих випадках, злочинним.

Види кримінологічного спостереження.

1. Включене – спостереження, при якому дослідник пізнає певні факти, події, ситуації та процеси, перебуваючи серед діючих осіб. Він змішується з певною групою і немов би стає одним з її членів. Але неприпустимо, щоб кримінолог входив до складу злочинної групи або злочинної організації з метою проведення наукового дослідження. В кримінології таке спостереження допускається для вивчення причин та умов, що сприяють злочинам, особливостей докримінальної та посткримінальної поведінки окремих категорій осіб, наприклад, неформальних груп молоді з антигромадською спрямованістю, осіб, які були судимими тощо. Корисним є включене спостереження в якості працівника правоохоронного органу. Тому для кримінолога важливим є досвід практичної роботи в правоохоронних органах та судах.

2. Невключене – спостереження, при якому факти, події, ситуації та процеси фіксуються немов би поза середовищем, де вони відбуваються. Шляхом такого спостереження вивчаються особистості злочинця, потерпілого, різноманітні криміногенні фактори, особливості мотивації поведінки окремих осіб.

Умови проведення кримінологічного спостереження: 1) втручання дослідника в процеси, що вивчаються, забороняється; 2) дослідник повинен завжди пам'ятати про свій моральний обов'язок не завдати шкоди своїми діями особам, за якими він спостерігає; 3) дослідник повинен дотримуватися припустимого ступеню інтеграції з особами, за якими спостерігає. Він не повинен приймати участь в аморальних та протиправних їх діях. Це є неприпустимим з позицій моралі та закону.

28.Застосування в кримінології психологічних методів

У кримінологічних дослідженнях також застосовуються психологічні методи. Психологія застосовує як власні методи, так і відомі вже соціологічні методи, але вкладає в них інший зміст – особливості психологічних процесів та станів людини. Це, в першу чергу, стосується злочинців і потерпілих осіб.

До психологічних методів, які застосовуються в кримінології відносяться:

– спостереження;

– самоспостереження (інтроспекція);

– вивчення документів;

– опитування;

– експеримент;

– тестування;

– соціометричне опитування.

Названі методи при проведення дослідження переважно поєднуються: опитування супроводжується тестуванням, тестування – спостереженням тощо. Застосування психологічних методів є складною та відповідальною справою. їх застосування повинно відповідати наступним принципам: відповідальності; компетенції; відповідності нормам етики та права; конфіденційності; нешкідливості для особи; поінформованості про дослідження.

Спостереження – метод вивчення психічних особливостей індивідів на основі фіксації проявів їх поведінки. Спостереження особливо важливе для діагностування дітей, оскільки їх дуже складно експериментально досліди. З огляду на це російський учений М. Басов у 20-ті роки XX ст. для спостереження за ними розробив методику, використавши такі принципи: максимально можливе фіксування об'єктивних зовнішніх виявів; спостереження цілісного безперервного процесу, а не його частин. Реєструвати, на його думку, слід не лише зовнішні вияви, а й внутрішні стимули, які їх зумовлювали, а також обставини спостереження. Предметом спостережень є вербальні та невербальні акти поведінки, що проявляються у ситуації або середовищі. Належно зафіксовані, вони стають характеристиками інтелектуального й особистісного розвитку динаміки досягнень, вираженості станів тощо. Недоліками спостереження є зазвичай, неможливі повторні спостереження подій, що досліджуються, а також отримання інформації безпосередньо про дії людей, а не про її цілі, мотиви, цінності.

Самоспостереження (інтроспекція) – використовується при дослідженні інтересів, уявлень, почуттів, психологічних станів, настроїв самої особи. Цей метод побудований на здатності людини усвідомлювати свою особистість, тому застосування його зумовлене рівнем розвитку самосвідомості особистості. Його можна застосувати тим людям, які спроможні зробити самозвіт про зміст власних уявлень, думок тощо. Дослідник має бути емоційно і соціально зрілою особистістю.

Перевага методу полягає в тому, що ніхто не здатен пізнати людину краще, ніж вона сама. Основні недоліки інтроспекції – суб'єктивізм і необ'єктивність.

Вивчення документів як психологічний метод дозволяє встановити особливості особистісного сприйняття людиною певних ситуацій, подій, визначити її установки, які можуть бути усвідомлюваними та неусвідомлюваними. Цей метод застосовують для одержання з документальних джерел інформації, необхідної для вирішення завдань дослідження. Документом визнається будь-який засіб збереження за допомогою спеціального носія інформаційних фактів, явищ, процесів об'єктивної реальності та розумової діяльності. Наприклад, це може бути листи, щоденники, мемуари, твори тощо. Перевагами методу є усталений стан об'єкта дослідження і можливість повторного звернення до нього. Що важливо, в об'єкті дослідження міститься не тільки інформація, а й ставлення автору до неї. До основних недоліків можна віднести те, що інформація має вторинний характер, безпосередній контакт із реальністю відсутній, і інформація залежить від позиції автору документа.

Психологічне опитування це метод збору інформації про об'єкт в ході безпосереднього (інтерв'ю) або опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування інтерв'юера і респондента (того, кого опитують) шляхом реєстрації відповідей респондента. Цей метод дозволяє зібрати біографічні дані про осіб, які опитуються, та отримати інформацію щодо їх ціннісних орієнтацій, соціальних установок, особистісних рис та якостей.

Інтерв'ю – це бесіда, що проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом. За формою проведення воно може бути прямим, опосередкованим (наприклад, по телефону).

Особливістю анкетного опитування є використання анкети, що заповнюється респондентом (сам читає анкету і фіксує відповіді).

Анкетне опитування може бути очним, при якому інтерв'юер роздає анкети і присутній при їх заповненні, та заочним, яке в свою чергу може бути поштовим (анкети розсилаються поштою і через деякий час повертаються дослідникам).

Експеримент (від лат. Experimentum проба, дослід) – спосіб отримання інформації про об'єкт (зокрема вивчення явищ психіки, свідомості і діяльності людини), здійснюється в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах. Експеримент є одним із провідних методів у психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких явище, яке досліджується, виникає неодмінно й закономірно. Моделюючи певні умови, дослідник має можливість чітко визначати ті чинники, які діяли в момент виникнення та розвитку явища, з'ясувати причини, що його зумовили. Перевагою цього методу є можливість повторити дослід, якщо в цьому є потреба, задля отримання додаткових відомостей, обґрунтування отриманих результатів.

Підготовка і проведення будь-якого експерименту – справа досить серйозна і вимагає спеціальних знань і методичних навичок. Для його проведення фахівцем складається спеціальна програма, що передбачає мету, завдання та засоби здійснення, спосіб фіксації результатів.

Існує три види психологічного експерименту – лабораторний, природний та експериментально-генетичний.

Лабораторний – здійснюється в психологічних лабораторіях, спеціально обладнаних відповідною апаратурою, яка вимірює і реєструє показники психічних явищ. Лабораторний експеримент проводиться за штучно створених умов, коли дослідник має можливість добирати доцільні засоби, штучно створювати такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини.

Природний експеримент здійснюється за звичайних для досліджуваного умов діяльності (під час гри, уроку, звичної діяльності, на виробництві, в екстремальних умовах тощо).

Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, що людина не здогадується, що за нею спостерігають, і виконує свої завдання спокійно, у звичному для неї темпі, з притаманними їй характерологічними рисами і ставленням до виконання навчальних, трудових, спортивних та інших завдань.

Експериментально-генетичний передбачає активне моделювання і відтворення в особливих умовах закономірностей виникнення і становлення в онтогенезі психологічних функцій. Психічний процес або функція, що стає об'єктом уваги дослідника, спочатку вибудовується у вигляді моделі певної діяльності, а згодом втілюється в реальність шляхом спонукання суб'єкта до активності.

Тестування є найбільш поширеним психологічним методом. Тест – це прийом вимірювання та оцінки різноманітних психологічних якостей та станів індивіду. По суті тест являє собою спеціальне завдання або систему завдань. Піддослідний виконує завдання, час виконання якого зазвичай враховують. Тести застосовують не лише для отримання яких-небудь нових психологічних даних і закономірностей, але частіше для оцінки рівня розвитку якої-небудь психологічної якості у даної людини в порівнянні з середнім рівнем (встановленою нормою або стандартом). Тестове дослідження відрізняється порівняною простотою процедури, воно короткотермінове, проводиться без складних технічних пристроїв, потребує найбільш простого обладнання. Результат розв'язання тесту припускає кількісний вираз і тим самим відкриває можливість математичної обробки.

В кримінологічних дослідженнях застосовуються: тести тематичної апперцепції, методика багатобічного дослідження особистості, тести для психодіагностики мотиваційної сфери особистості, кольоровий тест Люшера тощо. Найчастіше застосовуються методики виявлення певних криміногенних якостей особистості: агресивності, тривожності тощо. Для виявлення агресивності у практичних цілях найчастіше застосовуються методики Г. Айзенка, А. Асінгера, А. Басса – А. Даркі. Так, наприклад, тест Г. Айзенка дозволяє здійснити спрощене експрес виявлення агресивності через її прояви відносно іншої людини чи групи людей. Для цього використовується шкала "Агресивність" із більш загальної методики, яка також містить шкали "Тривожність", "Фрустрація", "Ригідність". На підставі проведення тесту формулюються висновки про низький, середній чи високий, найбільш небезпечний рівень агресивності.

Метод соціометричного опитування – це система процедур для аналізу емоційно-психологічних зв'язків між людьми. Він дозволяє встановити їх взаємні симпатії та антипатії. Розробником цієї методики був американець Д. Морено. Ця методика застосовується для встановлення соціально-психологічних якостей, рис особи, для визначення структури формальних та неформальних груп, їх лідерів та аутсайдерів, особливостей зв'язків між членами цих груп.

Цей метод відрізняється від інших швидкістю та простотою процедури дослідження – це опитування членів певних соціальних груп. Таке опитування здійснюється на підставі певного набору питань, які задаються респондентам для встановлення їх взаємовідносин з іншими членами групи. Дані соціометричного опитування обробляються та узагальнюються у відповідних таблицях та схемах. їх аналіз дозволяє, з одного боку, виявити соціально-психологічні якості особистості та групи, з другого боку, обрати ефективні засоби впливу на особистість та групу.