51.Класифікація заходів протидії злочинності

Заходи протидії злочинності розробляються та здійснюються залежно від різних видів злочинів та типів злочинної поведінки, різних сфер суспільного життя, різних соціальних груп, галузей народного господарства тощо. Вони складають предметну сферу діяльності відповідних суб'єктів протидії злочинності.

Заходи протидії злочинності різноманітні і класифікуються за різними підставами:

За змістом: економічні, політичні, культурно- виховні, правові та інші.

За масштабом дії: загальнодержавні, регіональні, місцеві.

За моментом застосування (початком реалізації): заходи, спрямовані на ранню або безпосередню профілактику первинних та профілактику рецидивних злочинів.

За ступенем радикальності: заходи, що запобігають можливості виникнення криміногенних явищ та ситуацій; заходи, що нейтралізують (блокують, мінімізують) такі явища та ситуації; заходи, що повністю їх усувають.

За механізмом дії: загальні та індивідуальні заходи профілактики злочинів.

За ступенем інтенсивності впливу на особу – заходи, що здійснюються: у межах загальної організаційної та виховної роботи; у відношенні спеціально визначеної групи осіб, деякі риси яких потребують уваги до них у межах загальної організаторської та виховної роботи; у відношенні спеціально визначеної групи осіб, деякі риси яких потребують інтенсифікації виховного впливу та соціального контролю; у відношенні осіб, які потребують застосування правових засобів впливу.

За правовою характеристикою: заходи, що базуються на нормах права, але не регламентовані ними; заходи, які детально врегульовані юридичними нормами. У свою чергу останні можливо розділити на регламентовані нормами адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, процесуального та інших галузей права.

За механізмом дії: заходи-сигнали (подання прокурора); заходи-дії (наприклад, вдосконалення на підприємствах порядку збереження матеріальних цінностей з метою недопущення їх розкрадання).

За суб'єктним складом: заходи, які здійснюються органами влади, недержавними органами та установами, господарюючими суб'єктами усіх форм власності, трудовими колективами та окремими громадянами.

За об'єктами впливу: заходи, які здійснюються відносно криміногенних аспектів умов життя та виховання людини (середовища формування); умов життєдіяльності (середовища діяльності) особи чи групи осіб.

За особливостями злочинної поведінки: заходи, які спрямовані на запобігання умисним та необережним злочинам (у тому числі їх окремих видів); злочинам з певного мотивацією (корисні); злочинам серед певної категорії населення (наприклад, неповнолітніх); рецидив.

52.Цілі, завдання та принципи протидії злочинності

Мета протидії злочинності полягає в реальному зниженні рівня злочинності, досягненні позитивних змін в її динаміці і структурі шляхом нейтралізації факторів, що детермінують злочинність. У свою чергу, це досягається шляхом активної дії на відповідні об'єкти в цілях раціонального (ефективного) досягнення конкретних наперед прогнозованих результатів.

Мета системи виступає як орієнтир в її діяльності, вона має всебічний і проникаючий характер. У системі протидії злочинності її мета:

по-перше, завжди направлена в майбутнє і виступає як бажаний для досягнення результат;

по-друге, цей результат, виходячи з природи протидії злочинності на сучасному етапі розвитку суспільства і держави, повинен бути чітким, зваженим, об'єктивним, необхідним і можливим;

– по-третє, мета повинна узгоджуватися з метою інших видів соціальної діяльності, як цього, так і більш високого рівня.

Завдання протидії злочинності – це конкретна програма дій, зорієнтованих на досягнення поставленої мети. Завдання даного рівня характеризуються наступними ознаками: чітка орієнтація на певний інтервал часу; конкретність і вимірюваність; несуперечність і узгодженість з метою і ресурсами; адресність і контрольованість; розгортуваність.

Як такі завдання протидії злочинності на сучасному етапі доцільно розглядати:

– виявлення причин вчинення злочинів і умов, що їм сприяють;

– застосування заходів з усунення встановлених причин і умов або їх нейтралізації (блокування);

– виявлення осіб з протиправною поведінкою, що має тенденцію переростання у вчинення злочинів;

– корегуючий вплив на цих осіб з метою недопущення вчинення ними злочинів шляхом застосування індивідуально-профілактичних заходів;

– застосування заходів, направлених на зниження серед громадян ризику стати жертвами злочинних посягань;

– обмеження дії негативних явищ і процесів, супутніх злочинності;

– мобілізація всіх позитивних сил суспільства на створення атмосфери нетерпимості до будь-яких форм злочинної поведінки;

– усунення недоліків в діяльності суб'єктів протидії злочинності;

– підвищення ефективності діяльності з протидії злочинності.

Принципи протидії злочинності – це засновані на об'єктивно діючих в суспільстві законах і закономірностях ідеї, основні положення, що відображають зміст і мають регуляторний вплив на всі елементи протидії злочинності. Виділяють наступні принципи протидії злочинності:

Принцип законності. Полягає в обов'язковому виконанні законів і відповідних їм правових актів органами держави, посадовцями, громадськими організаціями та окремими громадянами. Він є конституційним принципом політичної системи суспільства, державного ладу, системи соціального управління. У разі ігнорування цих вимог суб'єкти протидії злочинності можуть зустрітися зі значними труднощами.

Принцип об'єктивної (наукової) обгрунтованості. Діяльність суб'єктів протидії злочинності є практично неможливою без пізнання і використання об'єктивних закономірностей суспільного розвитку. Крім того, проведенню істотних кроків по зміні системи протидії злочинності повинно передувати глибоке наукове опрацювання відповідних проблем і питань. В даний час в системі протидії злочинності зосереджено необхідний науковий потенціал у вигляді наукових і освітніх установ. Разом з тим, їх можливості використовуються не повною мірою.

Принцип плановость Перспективи досягнення певного результату знаходяться в прямій залежності від дотримання принципу плановості, оскільки одним з атрибутів плановості є прогнозування, яке дозволяє передбачати не тільки основні характеристики майбутнього стану суб'єкта і об'єкту дії, але і умови, в яких вони повинні реалізуватися. Особливе значення плановість набуває в цій сфері у зв'язку з наявністю особливого роду невизначеності і ризику при здійсненні запобіжної діяльності. Проведення її корінних змін не на плановій основі може не тільки поставити під сумнів досягнення цілей, але і загрожувати національній безпеці держави.

Принцип комплексності. Мається на увазі саме комплексність кримінологічного впливу на об'єкти протидії злочинності. Певних покращень в стані злочинності, її динаміці і структурі можна досягти різними шляхами. Комплексний підхід в діяльності суб'єктів протидії злочинності застосовується як на стадії розробки програм профілактичних заходів, так і на стадії їх реалізації. Правильний синтез рекомендацій по здійсненню виробляється на основі взаємодії різних фахівців: юристів, економістів, техніків, психологів, соціологів і низки інших.

Принцип системності. Відображає змістовну основу здійснення кримінологічного впливу на всі структурні і функціональні елементи злочинності. Необхідно, щоб враховувалося оптимальне поєднання всіх загальних методів і засобів дії, можливостей суб'єктів протидії злочинності з одночасним ухваленням рішень. Системність також передбачає координацію діяльності при здійсненні протидії злочинності, наявність і положення відповідних органів (посадовців) в структурі апаратів управління, їх підпорядкованість і організаційні форми дії на відповідні об'єкти. Суб'єкт протидії злочинності при цьому розглядається не тільки як елемент зовнішньої системи впливу на злочинність, але і в рамках його зв'язків з іншими утвореннями з відповідними функціональними ознаками.

Принцип поєднання централізму і автономії у функціонуванні системи протидії злочинності покликаний забезпечити оптимальне співвідношення повноважень між суб'єктами різного рівня. Суб'єкти протидії злочинності по своїй суті тяжіють до ієрархічної організаційної структури, тому централізм є провідною стороною даного принципу. Проте зайва централізація призводить до ускладнення процедур інформаційного забезпечення і ухвалення рішень з проведення відповідних заходів, що веде до збільшення термінів їх реалізації, а значить, і невчасності. Крім того, зайва централізація призводить до додаткового зростання апарату співробітників, що забезпечують виконання непрофільних функцій. В зв'язку з цим як спосіб убезпечення від вказаних негативних наслідків виступає друга сторона принципу – автономність. Вона відображає відносну самостійність організаційних ланок (компонентів) системи суб'єктів протидії злочинності в рамках реалізації поставлених завдань. В даному випадку доречно вести мову про певне делегування повноважень від суб'єктів у бік загальної організаційної ланки.

Принцип раціонального забезпечення покладених функцій. Реалізація даного принципу передбачає відповідне забезпечення функцій, покладених на суб'єктів протидії злочинності, необхідними фінансами, матеріально- технічними засобами і відповідними кадрами, що, природно, сприятиме значному підвищенню ефективності функціонування системи.