10.Поняття "особа злочинця", його співвідношення з іншими суміжними поняттями

Окремий злочин та злочинність в цілому не можна розглядати без осіб, що вчиняють ці злочини. Дослідженням особистості людини взагалі та особи злочинця зокрема займаються представники різних наук: філософії, психології, соціології, окремих юридичних дисциплін та кримінології. При дослідженні особистості кожна з цих наук має свою мету. Метою дослідження особи злочинця для кримінології є встановлення основних характеристик осіб, які вчиняють певні злочини і розробка конкретних заходів, які спрямовані на виправлення таких осіб.

Особа – це складне інтегруюче поняття, що включає в себе біологічні, психологічні і соціальні сторони людини. До набору біологічних якостей людини включаються анатомо-фізіологічні, генетичні, нервово-мозкові та інші властивості організму, а також прояви складного механізму успадкування.

Під психічною складовою особи розуміють самостійний духовно внутрішній світ: її відчуття, сприйняття, переживання; вольові, інтелектуальні та емоційні особливості; темперамент і характер.

Поняття особи має соціальний зміст. Людина як особа має якості, які дозволять їй пізнавати зовнішній світ і себе саму, виступати суб'єктом різних видів діяльності, вступати у суспільні відносини з іншими представниками суспільства.

Особою є й злочинець (особа винна в злочинній діяльності), тобто особа, яка вчинила систему умисних цілеспрямованих дій, передбачених законом про кримінальну відповідальність, спрямованих на реалізацію загального для них мотиву.

Злочинця характеризує суспільна небезпечність його діянь. Це передбачає необхідність встановлення тих особливостей особи, які в поєднанні з певною ситуацією призводять до скоєння злочину, і як ці особливості сформувалися. Сукупність властивостей особи (позитивних і негативних), їх співвідношення дають уявлення про те хто скоює злочин, допомагає зрозуміти таку поведінку, її причини та мотиви, а значить, і розробити профілактичні заходи впливу.

Поодиноке одноактне діяння, вчинене з необережності чи навіть умисно (при збігові тяжких обставин у житті особи), не формує особи злочинця. Ці особи не мають соціально значущих характеристик та особистісних особливостей тому їх можна назвати "особами, що вчинили злочини".

Таким чином, особа злочинця – це сукупність соціально значущих характеристик, ознак, зв'язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні закону про кримінальну відповідальність, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами й обставинами, що впливають на її злочинну поведінку.

Термін "особа злочинця" слід відрізняти від таких категорій, як особа підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, винного та суб'єкту злочину, які застосовуються в законодавстві та правовій літератури. Ці поняття є кримінально-правовими, кримінально- процесуальними та кримінально-виконавчими (пенітенціарними) поняттями. Поняття особи підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, винного застосовуються до певної людини, яка є носієм встановлених в законі обов'язків та прав упродовж руху кримінального провадження.

Не є тотожними поняття "суб'єкт злочину" та "особа злочинця". Суб'єкт злочину є кримінально-правовим поняттям. Суб'єкт злочину – це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Особа злочинця є кримінологічним поняттям, яке окрім ознак суб'єкту злочину має і інші ознаки, які характеризують особу, що вчиняє злочин. Воно є поняттям більш широким ніж суб'єкт злочину і включає і інші ознаки, якості особи, внутрішню структуру особистості тощо. Однак, згідно зі ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати особу винного. Це стосується саме характеристик особистості винної особи.