89.Кримінологічна характеристика показників економічної злочинності

Злочинність у сфері економіки, як в Україні, так і в більшості країнах світу є одним з досить поширених різновидів злочинності. Створення нових форм власності, перехід до побудови ринкових відносин у суспільстві, інтеграція у світову економіку завжди супроводжувалися та супроводжуються криміналізацією економічних відносин в країні.

У структурі всієї злочинності економічні злочини складають 11 % та для них притаманний високий рівень латентності, який за різними підрахунками сягає 80 %. Кількість виявлених осіб, які вчинили економічні злочини в середньому протягом року коливається від 17 до 22 тис.

Злочинність у сфері економіки в Україні, починаючи з 1990 до 1999 роки, характеризується високим рівнем і постійною тенденцією до зростання (крім 1995 року). Так, у 1990 році загальна кількість зареєстрованих злочинів економічного спрямування склала 35723, у 1999 році – близько 70 тис. Починаючи з 1999 до 2001 років спостерігається тенденція до зниження зареєстрованих економічних злочинів, що пояснюється певного економічною та соціальною стабілізацією в суспільстві та змінами у кримінальному законодавстві. Протягом 2001-2010 років спостерігається неоднозначна тенденція щодо економічної злочинності. З 2001 по 2005 роки кількість зареєстрованих економічних злочинів збільшується майже на 8 %, з 2005 по 2009 роки (крім 2007 року) – зменшення на 20 %, а станом на 2014 р. їх кількість зменшилася порівняно з 2012 и 2013 р. Це скоріше за все пояснюється впливом відповідного причинного комплексу, переважно політичних, соціальних та економічних факторів.

Серед зареєстрованих економічних злочинів 43 % складають тяжкі та особливо тяжкі злочини, а 24,5 % – середньої тяжкості. У структурі зареєстрованих злочинів переважають злочини в сфері службової діяльності (51,6 %), проти власності (23,7 %), злочини в сфері господарської діяльності (24,7 %).

У сфері господарської діяльності найбільш поширеними залишаються такі злочини як: фальшивомонетництво (виготовлення підроблених грошей), незаконне виготовлення, збут підакцизних товарів, порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, шахрайство з фінансовими ресурсами, незаконне виробництво дисків для лазерних систем зчитування, фіктивне підприємництво, легалізація коштів здобути злочинним шляхом.

Серед злочинів проти власності переважають привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом використання службового становища.

Щодо злочинів в сфері службової діяльності, то найбільш поширеними залишаються одержання неправомірної вигоди.

Щодо географії поширення економічної злочинності по регіонах України останніми роками спостерігається тенденція поширення її переважно в найбільш економічно-розвинутих областях, а саме: Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Донецькій, м. Києві, Львівській, Харківській, Запорізькій, Вінницькій.

Поряд з цим слід звернути увагу на те, що економіка залишається ураженою діяльністю організованих злочинних груп. Організована злочинність у сфері економіки – один з найбільш небезпечних різновидів економічної злочинності. Наслідки цієї злочинної діяльності вкрай негативно відображаються на всіх сферах життєдіяльності суспільства і держави, загрожують її національній та економічній безпеці.

Причому, якщо у більшості зарубіжних країн організована злочинність зосереджена переважно у сферах кримінального бізнесу (наркобізнес, ігорний, проституція, рекет, торгівля зброєю та ін.) то в Україні – переважно у сфері легальної економіки, найбільш доходних її галузях, в яких можна швидко одержати реальні надприбутки.

Останнім часом органами внутрішніх справ виявляється в середньому протягом року від 120 до 140 організованих злочинних груп економічної спрямованості (34,5 % від всіх виявлених угрупувань). Найбільш активно вони діють у таких сферах економіки як: фінансово-кредитна, агропромисловий комплекс, паливно-енергетичний комплекс, зовнішньоекономічна діяльність, металургійна промисловість.

Економічна злочинність більшою мірою, ніж загальнокримінальна, здатна не тільки самовідтворюватися, а й стимулювати нові форми злочинної діяльності, в тому числі корисливо-насильницького характеру. Про це свідчать "кримінальні розбірки" між злочинними угрупуваннями за перерозподіл сфер впливу, вбивства на замовлення тощо. Вона суттєво впливає на формування кримінального менталітету населення і виступає одним з головних каталізаторів усієї криміногенної ситуації в країні.

Практика діяльності ОВС свідчить про те, що останні роки економічна злочинність залишається доволі розповсюдженою у бюджетній сфері, банківській сфері, сфері приватизації (також це стосується сфери земельних відносин) та агропромисловому комплексі. Але криміналізація сфер економіки не залишається незмінною, а поступово змінюється у різні періоди часу, в залежності від їх "привабливості".