84.Кримінологічна характеристика показників злочинності неповнолітніх

Основною особливістю стану злочинності неповнолітніх є зниження її рівня, що знаходило відображення у зменшенні абсолютних та відносних кількісних показників злочинності неповнолітніх. За період 2005-2012 pp. кількість злочинів, що вчинені неповнолітніми або за їх участю зменшилась майже у двічі – з 26,5 до 15,4 тисяч, а їх питома вага серед зареєстрованих злочинів зменшилась з 5,5 % до 5,2 %. Зменшилась і кількість неповнолітніх осіб, що вчинила злочини. Якщо в 2005 році кількість неповнолітніх злочинців складала 22,8 тисяч, а їх питома вага у загальній кількості злочинців – 9,6 %, то у 2012 році неповнолітніх злочинців було вже менше 14 тисяч осіб, а питома вага серед злочинців – 6,1 %.

Необхідно звернути увагу на те, що в результаті зниження кількості злочинів неповнолітніх питома вага неповнолітніх серед злочинців майже зрівнялась (7 %) з питомою вагою неповнолітніх осіб в структурі тієї частини населення України, яка досягла віку кримінальної відповідальності.

На таку ж тенденцію вказують і відносні показники рівня злочинності неповнолітніх. Коефіцієнт злочинної активності неповнолітніх в останні роки був дещо нижчим ніж у дорослих злочинців. Неповнолітні помітно відстають за цим показником від найбільш кримінально- активної групи населення у віці 18-28 років. Коефіцієнт рівня злочинності неповнолітніх у порівнянні з коефіцієнтом рівня злочинності повнолітніх злочинців значно нижчий і не впливає на обрахунок загального коефіцієнту рівня злочинності в країні. Показник судимості неповнолітніх суттєво не відрізняється від рівня судимості повнолітніх злочинців. Частина звільнених від кримінальної відповідальності в обох групах дорівнює близько 4 %. Таким чином, за основними кількісними показниками злочинність неповнолітніх схожа зі злочинністю повнолітніх осіб.

Позитивні тенденції стану злочинності неповнолітніх в цей період можуть бути пояснені декількома обставинами. По-перше, поступово зменшується загальна кількість населення і відповідно кількість неповнолітніх осіб в структурі населення країни. По-друге, не варто ігнорувати окремі позитивні зміни в суспільному житті та певні досягнення у протидії злочинності неповнолітніх, зусиль держави та суспільства в нейтралізації факторів злочинності. По-третє, необхідно брати до уваги суттєве значення для показників злочинності рівня латентності злочинів, що вчинюються неповнолітніми. Безумовно, існує штучна латентність, коли правоохоронні органи на тлі тяжких злочинів кримінально активної дорослої частини населення не реєструють частину фактів протиправної поведінки неповнолітніх, які не мають високого ступеню суспільної небезпечності. У зв'язку з цим на практиці доволі часто кримінальне провадження не розпочинається, а обмежуються застосуванням заходів виховного впливу з огляду на особливості неповнолітнього, керуючись принципами гуманізму та економії заходів кримінальної репресії, враховуючи каяття неповнолітнього та можливості його виправлення без притягнення до кримінальної відповідальності.

Значно поширенішою є природна латентність, тобто коли інформація про злочини неповнолітніх не повідомляється або приховується від правоохоронних органів. Це обумовлено своєрідним соціально-психологічним ставленням до кримінальної поведінки неповнолітніх з боку оточуючих, як до певної міри невід'ємної для цього віку неадекватної поведінки або як до пустощів, безглуздих витівок без злочинного наміру, викликаних біологічною, психологічною та соціальною незрілістю неповнолітнього; як такі, що минуться без втручання правоохоронних органів і кримінальної відповідальності. Тому однолітки не повідомляють про кримінальні конфлікти дорослим. Батьки, педагоги, інші повнолітні особи, керуючись різноманітними мотивами не розголошують інформацію про ці злочини, власними силами залагоджують конфліктні ситуації, що далеко не у всіх випадках сприяє належній соціалізації і подальшій законній поведінці неповнолітнього, а в значній частині випадків призводить до вчинення особою у подальшому більш тяжкого злочину.

Структура злочинності неповнолітніх відрізняється від злочинності дорослих обмеженістю видів вчинених злочинів, які відносяться переважно до п'яти груп злочинів: проти життя та здоров'я особи, проти власності, проти громадського порядку, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів. Проте необхідно звернути увагу на ті елементи структури, що застерігають від применшення суспільної небезпечності злочинності неповнолітніх. Питома вага тяжких та особливо тяжких злочинів зменшилась, але залишається досить високою – 50 % проти 37 % у дорослих. До того ж на 7,2 % зросла у 2012 році їх кількість, а питома вага в числі розкритих злочинів (7,6 %) перевищує питому вагу злочинності неповнолітніх у загальній злочинності. Майже у всіх випадках неповнолітні вчиняють злочини умисно.

В структурі злочинності неповнолітніх домінують злочини проти власності, які складають 81 % всіх злочинів неповнолітніх, що підкреслює її переважно корисливу спрямованість. Серед них переважають крадіжки – 67 %, грабежі – 9 %, шахрайства і розбої – близько 2 %. При цьому залишається досить суттєвою питома вага кожного виду з цих злочинів в загальній злочинності – близько 10 %, тобто кожний десятий з цих злочинів вчинюється неповнолітнім.

На другому місці за кількістю знаходяться злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, далі йде хуліганство, незаконне заволодіння транспортними засобами, умисні вбивства та тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування.

Якісна характеристика структури злочинності неповнолітніх підтверджує, що її характер залишається більш тяжким у порівнянні зі злочинністю повнолітніх, зберігається досить високий ступінь суспільної небезпечності злочинів неповнолітніх.

Виходячи з порівняння питомої ваги умисних вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, розбоїв, вчинених неповнолітніми та дорослими, можливо зробити висновок про менший, ніж у дорослих, ступінь жорстокості злочинів неповнолітніх проти життя та здоров'я громадян. Серед потерпілих від злочинів неповнолітніх переважають неповнолітні, але поступово збільшується кількість повнолітніх, особливо жінок та осіб похилого віку, осіб з близького оточення. Зросли вчинені неповнолітніми крадіжки із квартир громадян на фоні зниження загальної кількості цих злочинів. Серед предметів злочинів переважають цінні особисті речі: мобільні телефони, інша електронна та побутова техніка, гроші та ювелірні вироби, транспортні засоби, а також продукти харчування з приміщень торгових підприємств.

Важливими показниками структури та характеру злочинності неповнолітніх вважається рівень рецидиву та групової злочинності. Частина неповнолітніх злочинців, які раніше вчиняли злочини, зросла на 30 % і складає 15,3 %, що майже вдвічі менше від дорослих.

Зберігається значна питома вага неповнолітніх, які вчинили злочини у складі групи, що пояснюється типовою для осіб цього віку схильністю до групових форм поведінки та діями дорослих злочинців, спрямованих на втягнення неповнолітніх у вчинення злочинів.

Частка неповнолітніх серед осіб, які раніше вчиняли злочини або вчинили злочини у групі, останніми роками є досить стабільною і дорівнює близько 3,5 % та 15 % відповідно.

Розглядаючи географію злочинності неповнолітніх необхідно звернути увагу на те, що регіональна структура і динаміка злочинності неповнолітніх у більшості регіонів не співпадає з показниками злочинності дорослих. Проте практично відсутні регіони, де б злочинність неповнолітніх не викликала занепокоєння в цілому або за окремими показниками. За абсолютними показниками передує Донецька область (1857 злочинів і 1435 злочинців) та інші південно-східні регіони. В Тернопільській області ці покажчики найнижчі, що в цілому відбиває різницю в кількості і структурі населення цих регіонів. Найвища динаміка злочинності неповнолітніх мала місце в 2010 році в Миколаївській області, де на 90 % зросла кількість злочинів і на 43 % кількість неповнолітніх осіб, що їх вчинили.

Щодо часу вчинення злочинів неповнолітніми, то простежуються доволі суттєві сезонні коливання: кримінальна активність збільшується у весняні місяці та на початку літа. Більше половини всіх злочинів скоєні з 20.00 до 2.00 години, що свідчить про недостатній у цей час контроль за поведінкою дітей з боку відповідальних за їх виховання дорослих.

Таким чином, зміни у якісних показниках злочинності неповнолітніх мають неоднозначну спрямованість, але в цілому демонструють тенденції до незначного покращення. Це певною мірою вказує на ознаки змін у детермінантах злочинності неповнолітніх, в кримінальній політиці і ефективності протидії злочинності.