81.Детермінанти організованої злочинності

Основні чинники, що зумовлюють існування та стрімкий розвиток організованої злочинності в будь-якій країні і в Україні, зокрема, більшістю кримінологів умовно поділяються на 4 групи: соціально-економічні, організаційно-управлінські; морально-психологічні; правові.

До соціально-економічних чинників слід віднести такі як:

– політична нестабільність у суспільстві;

– економічна криза та нестабільність економіки;

– відставання соціального розвитку від економічного;

– неправильна оцінка суспільної небезпеки організованої злочинності та її наслідків;

– посилення майнового розшарування суспільства;

– низький рівень соціальних виплат;

– велика доля тіньової економіки;

– відсутність можливості одержувати заробітну плату, що відповідає кваліфікації працівника;

– виникнення недовіри до офіційних інститутів держави;

– протиправна поведінка багатьох верств населення, як елемент способу життя;

– слабка міждержавна взаємодія з метою протидії транснаціональній організованій злочинності;

– відсутність дієвої правової бази боротьби з організованою злочинністю.

Організаційно-управлінські чинники:

– високий рівень корумпованої влади;

– низька ефективність засобів протидії корупції та хабарництву з боку правоохоронних органів;

– неефективні засоби соціального контролю за організованою злочинністю;

– відсутність контролю за прибутками громадян;

– культивування ідей приватної власності без належного правового забезпечення;

– тенденція до професіоналізації діяльності організованих груп та поширення їх міждержавних зв'язків у зв'язку із недостатньо ефективною роботою правоохоронних органів;

– удосконалення організаційної структури організованих груп та злочинних організацій та, відповідно, недоліки в оперативно-розшуковій діяльності силових структур щодо вивчення та аналізу цих процесів;

– висока здатність організованої злочинності "пристосовуватись" до змін суспільного життя та змінювати свою кваліфікацію;

– недостатній рівень професійної кваліфікації співробітників підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю;

– високий рівень матеріально-технічного забезпечення учасників злочинних угрупувань, використання ними сучасних комп'ютерних технологій та наявність великих грошових капіталів у організаторів груп та відповідно суттєві недоліки у матеріально-технічному забезпеченні підрозділів, які здійснюють протидію злочинної діяльності цих угрупувань.

Морально-психологічні чинники:

– девальвація духовних цінностей в суспільстві;

– послаблення окремих моральних та соціальних інститутів;

– правовий нігілізм (зневага до встановлених у суспільстві норм і правил поведінки);

– підвищена агресія злочинців, схильність вирішувати проблеми зі застосуванням насильства.

Правові чинники:

– відставання норм права від реальних суспільних потреб, неадекватне їх випередження чи інша невідповідність правової регламентації;

– соціальна збитковість регулювання правовідносин, коли негативні наслідки і соціальні витрати перевищують позитивні соціальні результати;

– привнесення до соціального життя елементів конфліктності інтересів і поведінки різних соціальних груп;

– наявність правових передумов для формування колізій правових інтересів у кореспондуючих суб'єктів правовідносин;

– невідповідність норм права системі загальноприйнятих більшістю населення життєвих цінностей, культурних традицій, а також соціальним очікуванням населення, стереотипам законослухняної поведінки;

– надлишковість публічно-правових форм і методів регулювання суспільних відносин, що невиправдано обмежують свободу соціально-економічної діяльності і можуть призвести до дестабілізації правопорядку;

– невідповідність способів (типів) правового регулювання (дозвільний, зобов'язальний, заборонний; диспозитивний, імперативний) сфері та предмету правового регулювання, його цілям, принципам, а також вимогам правопорядку та законності;

– необгрунтована комерціалізація обігу суспільних

благ;

– фінансово-економічна, організаційно-управлінська, наукова, кадрова та інша незабезпеченість практичної реалізації положень нормативно-правих актів;

– створення умов для зловживання пільговими правовими режимами чи компенсаційними схемами;

– дублювання функцій і повноважень державних органів і посадових осіб;

– невизначеність підстав та умов прийняття рішень або вчинення дій державними органами чи службовими особами або наділення їх надмірними дискреційними повноваженнями;

– невиправдано широке надання реєстраційних, дозвільних, контрольних та юрисдикційних нормотворчих повноважень державним органам і службовим особам за формулою "мають право";

– конкуренція типів і видів юридичної відповідальності (співпадіння юридичних ознак правопорушень в нормативно-правовому акті з ознаками правопорушень, передбачених в інших галузях права);

– неконкретизований чи обмежений опис ознак складу правопорушення;

– невизначеність чи недоліки у визначеності (необгрунтоване застосування оціночних або погано визначених понять) підстав чи умов для звільнення від юридичної відповідальності або її пом'якшення;

– відсутність у державних органів чи службових осіб достатніх повноважень (або ж їх дублювання) для застосування заходів юридичної відповідальності;

– відсутність механізму виконання заходів юридичної відповідальності тощо.