87.Протидія злочинності неповнолітніх

Протидія злочинності неповнолітніх полягає у проведенні вповноваженими суб'єктами системи заходів, спрямованих на усунення або нейтралізацію факторів, що викликають вчинення неповнолітніми злочинів.

В залежності від об'єктів, прийнято виділяти три рівні протидії злочинності неповнолітніх: загальносоціальний, спеціально-кримінологічний та індивідуальний.

На загальносоціальному рівні протидія злочинності має об'єктом свого впливу всю сукупність криміногенних детермінант, властивих як злочинності в цілому, так і злочинності неповнолітніх зокрема. Цю діяльність здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування, громадські організації, окремі громадяни, для яких функція запобігання злочинам неповнолітніх не є основною. Це – Міністерство освіти і науки, скоординована з ним Державна служба молоді та спорту та ін. Профілактичний результат досягається завдяки проведення заходів соціально-економічної політики щодо дітей у цілому.

Правову основу загальносоціальної профілактики злочинності неповнолітніх складають Сімейний кодекс України, закони України "Про охорону дитинства", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про освіту", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про попередження насильства в сім'ї", інші нормативні правові акти.

Під соціальним захистом дітей Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" розуміє комплекс заходів і засобів соціально- економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів, зазначених в цьому законі, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

Спеціально-кримінологічний рівень протидії злочинності неповнолітніх узгоджується і базується на загальносоціальних заходах протидії та полягає у цілеспрямованій діяльності спеціалізованих суб'єктів щодо усунення, мінімізації відповідних криміногенних факторів. Таким чином, спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам неповнолітніх є складовою частиною протидії злочинності неповнолітніх.

Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" в цілому визначає перелік органів, служб, спеціальних установ та закладів, на які покладається профілактика злочинів неповнолітніх:

– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей обласних, Київської міської, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

– кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;

– приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ;

– школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

– центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я;

– спеціальні виховні установи Державної пенітенціарної служби України;

– притулки для дітей;

– центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

– соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

Щодо індивідуальної профілактичної роботи, то

вона здійснюється щодо неповнолітніх, які відносяться до групи ризику вчинення злочину або вже вчинили злочин, у зв'язку з чим потрапили у поле діяльності суб'єктів профілактики, поставлені на профілактичний облік, відбувають покарання або знаходяться у профілактичних закладах тощо.

Індивідуальна профілактика з огляду на об'єкти поділяється на:

– ранню, спрямовану на усунення або нейтралізацію негативних обставин формування криміногенної спрямованості особи неповнолітнього;

– безпосередню – спрямовану на усунення кримінальної мотивації, припинення протиправної поведінки неповнолітнього і протидію актуальній криміногенній ситуації;

– посткримінальну, тобто запобігання рецидиву з боку неповнолітніх, які вже вчинили злочини.

Досвід протидії злочинності незмінно доводить, що ефективне запобігання злочинам неповнолітніх може бути результатом лише об'єднаної і скоординованої, матеріально і організаційно забезпеченої, політично підтриманої і науково обґрунтованої роботи системи відповідних суб'єктів.