98.Поняття та види службової злочинності

Службова злочинність – це сукупність кримінально караних діянь, що вчинюються службовими особами підприємств, установ чи організацій, незалежно від їх форм власності та галузі діяльності з використанням своїх службових повноважень.

Кримінальне законодавство України, до недавнього часу, до службових злочинів відносило сім складів злочинів, а саме: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, давання хабара, провокація хабара (статті 364-370 КК).

Але в квітні 2011 року Верховна Рада України прийняла низку антикорупційних законів, які мали своїм завданням:

– розширення та уточнення кола осіб, які можуть бути суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення;

– конкретизація суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції;

– установлення заборони фінансування органів державної влади і органів місцевого самоврядування фізичними та юридичними особами;

– установлення обмежень щодо одержання дарунка (пожертви);

– запровадження більш жорстких обмежень щодо роботи близьких осіб;

– уточнення порядку проведення спеціальної перевірки;

– установлення обов'язку надання інформації;

– чітке визначення поняття фінансового контролю за доходами та витратами;

– запровадження вимог до поведінки осіб, які уповноважені на виконання функцій держави;

– запровадження антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;

– запровадження жорсткого механізму притягнення до відповідальності та усунення наслідків корупційного правопорушення.

Сьогодні ж корупційних злочинів у чинному КК можна виділити декілька груп.

Перша група – це злочини, пов'язані із підкупом особи, відповідальність за які передбачено в ст.ст. 354,368, 369, 368-3, 368-4 КК. Загалом ці норми містять 23 основні й кваліфіковані склади корупційних злочинів. Друга група – кримінальні корупційні діяння за відсутності підкупу, зумовлені впливом неправомірної винагороди (ст. 368-2 КК "Незаконне збагачення"). Третя – це корупційні діяння, які є предметом корупційної угоди (наприклад, зловживання владою, службове підроблення).

Фундамент боротьби із корупційними проявами складають міжнародні правові акти, які були імплементовані у національне законодавство і в подальшому визначили пріоритет формування вітчизняних аналогів, зокрема положення Конвенції ООН проти корупції (31.10.2003 р.), Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (27.01.1999 р. № ETS 173), Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією (04.11.1999 р.) тощо. Наразі в Україні прийнятий новий Закон, який відповідно до прикінцевих положень вводиться в дію 26 квітня 2015 року.

В той же час Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" від 07.04.2011 року були внесені зміни до низки законодавчих актів України, серед яких був і Кримінальний кодекс України. Поряд з іншим, він вніс зміни щодо відповідальності службових осіб, а саме: Розділ XVII КК України отримав назву "Зло

чини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг"; кількість кримінально-правових норм, що містяться в цьому розділі, підвищилась з семи до чотирнадцяти.

Внаслідок прийнятих змін, у переліку службових злочинів з'явилися нові склади злочинів, а саме: зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно- правової форми (ст. 364-1 КК), зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК), незаконне збагачення (ст. 368-2 КК), підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 КК), підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК), зловживання впливом (ст. 369-2 КК).

В той же час, з використанням службового становища можуть вчинятися і злочини, передбачені іншими розділами КК України, такі, наприклад, як злочини проти правосудця, у сфері господарської діяльності тощо. Тому поняття "службова злочинність" необхідно розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні "службова злочинність" охоплює всю сукупність злочинів, вчинених службовими особами, а у вузькому – сукупність злочинів, передбачених тільки Розділом XVII КК України. Саме останній традиційно і становить інтерес для кримінології.

Ознаки службової злочинності:

належність особи, яка їх вчиняє, до службових осіб.

Ознаки статусу службової особи визначені у п. 1 примітки до ст. 364 КК. Згідно з нею до службових належать особи, які постійно або тимчасово: а) здійснюють функції представників влади; б) обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності, посади, пов'язані з виконанням організаційно- розпорядчих обов'язків; в) обіймають в тих самих організаціях посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків; г) виконують зазначені обов'язки за спеціальним повноваженням.

– злочини вчиняються у сфері службової діяльності.

До цієї сфери належить: виконання за уповноваженням функцій держави, представника влади, повноважень, одержаних через обіймання посади, пов'язаної з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими обов'язками, спеціально отриманих повноважень на виконання зазначених обов'язків. Внаслідок вчинення цих злочинів спричиняється істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб або навіть тяжкі для них наслідки. Визначення понять істотної шкоди та тяжких наслідків щодо службових злочинів міститься у пунктах 3 і 4 примітки до ст. 364 КК.

– використання службовою особою своїх службових повноважень при вчиненні злочинів.

Тобто вчинення злочинів службовою особою на побутовому ґрунті, або ж під час виконання службових обов'язків, однак загальнокримінальних злочинів не охоплюється категорією "злочинність у сфері службової діяльності".

Види службових злочинів:

– службові злочини корисливої спрямованості;

– службові некорисливі злочини.