85.Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього злочинця

Під особою неповнолітнього злочинця в кримінології прийнято розуміти сукупність морально-психологічних та соціально-демографічних криміногенних якостей і характеристик неповнолітньої особи, яка вчинила злочин, якими вона в певній мірі відрізняється від своїх однолітків, які діють законно, дорослих злочинців та інших громадян. Криміногенний характер можуть мати біологічно обумовлені якості особистості неповнолітнього, особливості функціонування психіки, набутий життєвий досвід у вигляді знань, вмінь, соціальних статусів, стереотипів поведінки, і нарешті система ціннісних орієнтирів, переконань, установок на кримінальні форми поведінки.

Кримінологічна характеристика неповнолітнього злочинця виходить з того, що неповнолітній злочинець – це фізична осудна особа, визнана судом винною у вчиненні злочину у віці від 14 до досягнення 18 років. Неповнолітня особа визнається суб'єктом злочину, на якого розповсюджуються норми щодо особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, інші спеціальні положення Кримінального кодексу України. Відповідно до кримінально-правових ознак неповнолітні злочинці розподіляються на групи в залежності від виду злочину, за ступенем тяжкості, за мотивами вчиненого злочину, за призначеними видами покарання, що має важливе значення для загальної кримінологічної характеристики особи неповнолітнього злочинця.

Соціально-демографічна характеристика неповнолітніх злочинців містить інформацію про стать, розподіл за віком, зайнятість, рівень освіти, сімейне оточення тощо. Серед неповнолітніх злочинців переважають чоловіки, що значно перевищує питому вагу неповнолітніх цієї статі у структурі населення. Кількість неповнолітніх жіночої статі зросла, що відповідає тенденції останніх років. Проте зростання йде темпами нижчими від приросту злочинів повнолітніх жінок. Питома вага неповнолітніх дівчат серед неповнолітніх злочинців складає 9 %, що нижче від відповідного показника повнолітніх жінок, який складає майже 14%. Серед неповнолітніх дівчат переважають особи у віці 16-17 років (67 %). Зростання відбулося переважно за рахунок дівчат, що вчинили майнові злочини, передусім крадіжки. Досить помітною залишається участь дівчат у вчинені групових насильницьких злочинів.

Пояснення статевого розподілу злочинів неповнолітніх кримінологи шукають у особливостях тендерної та вікової психіки і психології протиправної поведінки, а також у розповсюдженні в суспільстві уявлення про стереотипи, еталони чоловічих та жіночих особистих якостей і форм поведінки що не критично сприймається та відтворюється у злочинах неповнолітніми.

Кримінологи поділяють неповнолітніх на дві вікові групи: 14-15 років (підлітки – молодша група неповнолітніх) і 16-17 років (старша група неповнолітніх або юнаки). Питома вага старшої вікової групи зараз складає близько 75 % неповнолітніх злочинців.

Суттєво впливають на поведінку неповнолітніх повнолітні злочинці, з якими неповнолітні мають дуже багато схожих характеристик. Тому всі групи дітей і молоді потребують підвищеної профілактичної уваги.

Особистісні якості неповнолітнього злочинця формуються в спілкуванні, навчанні та інших видах діяльності. Слід зважати на певний зв'язок неповнолітніх від освітнього рівня, загальної культури поведінки та виконання своїх соціальних функцій. Неповнолітні злочинці мають більш низький ніж у однолітків рівень освіти та працевлаштування. За показниками 2011 року серед неповнолітніх злочинців значну частину склали особи, що мають початкову загальну освіту або взагалі не мають освіти – 40 % , повну загальну середньо та базову загальну середню освіту мали 52 %, професійно технічну – 6 %, незначна частка неповнолітніх злочинців навчались у вищих навчальних закладах – 0,8 %. Працювали на момент вчинення злочину лише 0,8 %. Загальна частка неповнолітніх, які не навчались або не працювали на час вчинення злочину незначна – близько одного відсотку.

Розгляд соціально-психологічних рис особистості неповнолітніх злочинців, якими вони відрізняються від дорослих і однолітків, має суттєве значення, адже індивідуальний психологічний комплекс особистості є безпосередньою причиною вчинення неповнолітнім певного злочину при наявності криміногенної життєвої ситуації. Психологічний портрет неповнолітнього злочинця складається з двох груп психологічних особливостей: притаманних всім неповнолітнім і притаманних переважно особистості неповнолітнього з проявами злочинної активності.

Провідна роль у походженні злочину неповнолітнього належить суспільному середовищу. Особливості віку лише підсилюють значення впливу середовища, проте неодмінно повинні враховуватись в кримінологічній характеристиці і профілактичній роботі з неповнолітніми.

Вікові особливості впливають на всі підструктури особистості: на біологічний стан і обумовлений ним стан психіки, на життєвий досвід неповнолітнього, на формування системи особистих цінностей і криміногенної спрямованості особистості. Підлітковий період з біологічної точки зору розглядається як період дозрівання (пубертатний період). Для нього властиві не тільки соматико- фізіологічні і нейроендокринні зміни, але й особливі психічні зрушення, які можуть передувати фізичному дозріванню і зберігатися певний час після його завершення, в нормі з 11-12 до 17-18 років. Неповнолітній в цей період стає дратівливим і безпорадним, спостерігається загальне зниження працездатності з відчуттям фізичного нездужання. Істотні зміни відбуваються у сфері інтересів, дитина вважає себе дорослою, що викликає протидію з боку повнолітніх і призводить до втрати авторитету батьків і сім'ї пошуком того, хто може його зрозуміти і сприйняти як "свого", пошуком відносної самостійності і визнання однолітками, оточенням. Це утворює умови негативного впливу середовища на формування особистості неповнолітнього.

Кримінологи і соціальні психологи неодноразово констатували, що у більшості неповнолітніх злочинців спостерігаються риси деформації особистості за асоціальним типом. Найчастіше вказують на такі притаманні неповнолітнім злочинцям соціально-психологічні ознаки особистості:

– викликана сімейною і педагогічною занедбаністю відсутність відповідних віку знань та умінь, інтересу до навчання, пізнавальної та іншої цілеспрямованої діяльності;

– обмеженість емоційної сфери, байдужість до відчуттів інших людей, відсутність схильності до співпереживання, нездатність встановлювати і підтримувати емоційно позитивні, стабільні відносини;

– дефекти вольових якостей, прагнення до отримання простих задоволень без певного вольового зусилля і праці, особливо у зв'язку з вживанням алкоголю і наркотиків;

– нестійкий настрій зі схильністю до дратівливості, гнівливих реакцій, станів внутрішньої конфліктності і напруги в поєднанні з неадекватним, афективно- агресивним реагуванням на конфліктні ситуації, схильність до жорстокості;

– соціальне і психологічне відчуження особистості, не сприйняття або зневажливе ставлення до загальновизнаних моральних цінностей, правових норм та інших правил поведінки;

– нездатність реалістичної або критичної оцінки своєї поведінки, егоцентризм з відчуттям правомірності своєї асоціальної поведінки, прагнення до його виправдання або звинувачення оточуючих у наслідках своїх вчинків;

– підвищена чутливість до впливу дорослих правопорушників або референтної групи.

Кримінологи стверджувати про наявність чотирьох основних типів неповнолітніх злочинців:

"Випадковий" неповнолітній злочинець. Це неповнолітня особа, яка в цілому має позитивну спрямованість особистості, але вчиняє злочин через легковажність, недосвідченість, непідготовленість до некримінального вирішення складної, криміногенної або не криміногенної, життєвої ситуації, а також через випадковий збіг життєвих обставин.

"Ситуативний" неповнолітній злочинець. Такі особи характеризуються нестійкою соціальною спрямованістю. Неповнолітній вчиняє злочин під впливом криміногенної ситуації, що провокує прояв негативних особистісних якостей, виводить особу з відносної рівноваги чинників поведінки в бік злочинної активності, продукує прояв злочинних мотивів поведінки.

"Нестійкий" неповнолітній злочинець. Особа з негативною соціальною або асоціальною спрямованістю, яка не досягла рівня усталеності, остаточної сформованості антигромадської установки особистості, але вчиняє злочин внаслідок домінуючої негативної спрямованості особистості.

"Злісний" неповнолітній злочинець. Це неповнолітня особа з криміногенною, стійкою антисоціальною спрямованістю, що вже має ознаки або знаходиться на шляху до формування злочинної особистості. До цього типу відносяться неповнолітні злочинці, що раніше вчиняли умисні злочини, в тому числі тяжкі та особливо тяжкі, раніше відбували покарання або знаходились у спеціальних виховних закладах для неповнолітніх правопорушників, вражені алкоголізмом та наркоманією.

Підвищена увага до розгляду кримінологічної характеристики особи неповнолітнього злочинця має суттєве значення для з'ясування детермінант злочинної поведінки неповнолітніх.