Розділ 4. Аналіз організації праці

4.1 Основні завдання аналізу організації праці й критерії оцінки її рівня

Досвід роботи підприємств різних галузей показує, що використання внутрішньовиробничих резервів удосконалення організації праці не вимагає більших матеріальних і трудових витрат. Для цього, насамперед, необхідний глибокий і всебічний аналіз організації праці, у результаті проведення якого оцінюється рівень її, недоліки й плануються заходи щодо вдосконалення виробничих зв'язків між членами колективу.

Сутність оцінки рівня організації праці полягає в:

- визначенні й розрахунках системи показників, що характеризують цей рівень;

- вивченні впливу організації праці на використання робочого часу, працездатність працівників.

У процесі аналізу стану організації праці вирішуються наступні завдання:

- виявляються фактори й визначається вплив кожного з них на рівень організації праці;

- вивчається виконання плану організаційних заходів щодо вдосконалення організації праці;

- виявляються недоліки в організації праці на підприємстві, а також передовий досвід такої організації;

- установлюються зміни в організації праці за аналізований період;

- розробляються заходи щодо вдосконалення організації праці й розраховується їхня економічна ефективність.

У практиці аналізу організації праці застосовується багато різних методик, які можна згрупувати за такими напрямками:

- методики, у яких показники аналізу й оцінки рівня організації праці не зводяться до одного (інтегрального) еталона, тобто система показників не зводиться до єдиного знаменника;

- система показників формується на базі одного еталона;

- розрахунки показників оцінки проводиться із застосуванням різних коефіцієнтів, що враховують особливості організації праці на цьому підприємстві.

На думку дослідників, найбільш прийнятним для показників оцінки організації праці є моноеталон – сукупний потенційний фонд робочого часу, використання якого в значній мірі залежить від рівня організації праці. Практично всі зміни в організації праці впливають на витрати робочого часу. Наприклад, впровадження багатоверстатного обслуговування, поєднання професій і функцій, розширення зон обслуговування, скорочує або повністю усуває втрати й непродуктивні витрати часу, знижує питому вагу підготовчо-заключних операцій.

Таким чином, критерієм ефективності заходів щодо вдосконалювання організації праці є раціональне використання робочого часу. Отже, і система показників аналізу організації праці та кількісна оцінка її рівня повинні будуватися на раціональному використанні робочого часу.

Процес аналізу в цьому випадку зводиться до порівняння показників, що характеризують стан організації праці за різні періоди. Динаміка цих показників покаже, які зміни відбулися в аналізованому процесі. Крім того, така система показників безпосередньо зв'язує організаційний рівень із іншими економічними показниками, зокрема із продуктивністю праці. При цьому не потрібно складних розрахунків для визначення впливу змін у рівні організації праці на результативність праці.

Разом із тим, сукупний потенційний фонд робочого часу не дозволяє врахувати вплив на організацію праці соціальних факторів. Тому поряд із цим моноеталоном необхідне використання ряду додаткових показників: зниження плинності кадрів; ріст кваліфікаційного рівня; зменшення питомої ваги ручних робіт та ін.