Розділ 2. Методи аналізу трудових показників і оперативний контроль їх виконання

2.1 Методи аналізу й методи обробки вихідних даних

Загалом, поняття “метод” позначає сукупність способів і прийомів для вивчення системи показників діяльності підприємств. Стосовно до нашого курсу під методом аналізу розуміється комплекс способів оцінки функціонування виробництва в сфері ефективного використання трудового потенціалу з врахуванням наявних організаційно-технічних умов.

Будь-яка оцінка, що претендує на об'єктивність, повинна спиратися на строго фіксований еталон. Залежно від того, що ухвалюється в якості такого еталона, розрізняють два методи (у деяких літературних джерелах вони називаються прийомами аналізу): порівняльний і зіставний. У першому випадку в якості еталона використовуються планові (або базові) показники. Порівняння фактичних і планових показників дозволяє визначити величину плюсових або мінусових відхилень. При цьому в завдання аналізу входять виявлення причин мінусових відхилень і розробка заходів щодо усунення цих негативних явищ.

Практично метод порівняння реалізується у формі аналітичних таблиць двох основних типів. Призначення перших – установити взаємозв'язок підприємств, відхилення їх від плану, зміна стосовно попереднього періоду. У ці ж таблиці уводяться індексні (процентні) відносини планового показника до базисного, фактичного до планового й до базисного.

Таблиця 2.1

Приклад аналізу основних показників

№ з/п	Показники	Од. вим.	Періоди			Зміна показників (%)
			базис	план	факт	План до базису	Факт до плану	Факт до базису
1	Обсяг виробництва	тис. грн	3200	3600	3450	112,5	95,8	107,8
2	Продуктивність праці	грн./ осіб	4000	4500	4367	112,5	97,0	109,2
3	Чисельність	осіб.	800	800	790	100,0	98,8	98,8

Призначення таблиць другого типу – установити розміри відхилень фактичних показників від планових для з'ясування причин таких відхилень.

Таблиця 2.2

Приклад аналізу показників за один період

№ з/п	Показники	Од. вим.	План	Факт	Відхилення, ±
					Абсолютне	Відносне, %
1	Продуктивність праці	грн/осіб	4500	4367	-133	97

Таблиця 2.3

Таблиця розрахунків динаміки показників (фактичних)

за ряд періодів (років, місяців)

№ з/п	Показники	Періоди (місяці, квартали, роки)
		2003	2004	2005	2006	2007
1	Продуктивність праці, тис. грн	100,0	110	105,0	95,0	130,0
		1,00	1,10	1,05	0,85	1,3
		1,00	1,10	0,95	0,90	1,36

Обґрунтованість плану за допомогою цього методу не перевіряється, тому що він умовно ухвалюється за еталон, хоча за величиною відхилень можна певною мірою судити про невраховані планом можливості.

При використанні зіставного методу за еталон ухвалюються кращі показники за групами однорідних підприємств, середньогалузеві або розрахункові прогресивні показники, або показники аналогійних закордонних компаній.

Потрібно відзначити, що ці методи використовуються за умови порівнянності показників, під якою ухвалюється економічна можливість порівняння однопорядкових даних. Непорівнянність підприємств може бути викликана різними причинами:

зміною кола об'єктів, що охоплюють аналізом;

відмінністю застосовуваних методик розрахунків показників;

розбіжністю планового й звітного періодів;

відмінністю грошових одиниць, а також рівнем цін у різні періоди й ін.

Наприклад, не можна порівнювати показники росту продуктивності праці, розраховані різними методами: з валової і чистої продукції; з товарної і реалізованої продукції.

В аналізі найчастіше користуються різними відносними величинами – коефіцієнтами, середніми величинами, індексами.

Коефіцієнти є показниками досягнутого рівня (коефіцієнт змінності) або співвідношення будь-яких величин (коефіцієнт випередження росту продуктивності праці в порівнянні з ростом середньої заробітної плати).

Середні величини використовуються для узагальнення однорідних показників: середня заробітна плата, вироблення.

Індекси характеризують динаміку показників. Ланцюгові індекси застосовуються, коли кожний наступний показник порівнюється з показником попереднього періоду, і базисні – для всього індексного ряду встановлюється один період, як база для порівняння.

Для наочності динаміки кількісних показників використовуються графіки, діаграми.

В аналізі трудових показників використовуються також прийоми (конкретні процедури аналізу метод, що становить) або методи обробки даних: угрупування; балансові зіставлення; знаходження залежностей і визначення щільності зв'язків; ланцюгові підстановки.

Угрупування являє собою відомість, класифікацію первинних даних в однорідні групи за будь-якою ознакою, наприклад, угрупування робітників за рівнем виконання норм, за рівнями вироблення й заробітної плати (15 % робітників виконують норми виробітку в діапазоні 100 – 105 %).

Балансові зіставлення (ув'язування) – це порівняння взаємозалежних показників для встановлення відповідності витрат наявним або нормативним ресурсам (баланс робочого часу).

Знаходження взаємозв'язків і визначення щільності зв'язків показників, використовуються в тих випадках, коли вона не є функціональною. Для цього призначені: кореляція, математичні моделі, емпіричні формули, індекси зв'язку й ін.

Метод (прийом) ланцюгових підстановок застосовується для визначення впливу окремих факторів на результативний показник шляхом заміни планової або базисної величини його фактичним значенням. Число підстановок визначається числом факторів, включених у загальну формулу. Цей метод розглянемо при аналізі продуктивності праці.

Крім того, при аналізі використовуються спеціальні прийоми обробки інформації:

ранжирування – розподіл один за одним; спосіб оцінки показника, коли значенню його дається певне місце (ранг) у всій сукупності досліджуваних величин;

елімірування – прийом, що дозволяє виключити вплив того або іншого фактора, при розрахунках впливу декількох з них на один показник (наприклад, на ріст продуктивності праці). Елімірування пов'язане з розкладанням складного показника, явища на окремі частини з метою роздільного вивчення впливу кожного з них.