Розділ 7. Аналіз і контроль продуктивності праці

7.1 Значення, методи аналізу й контролю динаміки продуктивності праці

Продуктивність праці є найважливішим трудовим показником, від рівня й динаміки якого залежать тією чи іншою мірою всі основні показники ефективності виробництва й усі трудові показники: обсяг виробництва продукції, чисельність працівників, рівень оплати праці, собівартість продукції, прибуток та ін.

Відомо, що під рівнем продуктивності праці розуміється відношення між продукцією, зробленою системою й витратами на виробництво цієї продукції. Якщо говорити про більш чітке визначення, то продуктивність праці являє собою відношення кількості продукції, виготовленої даною системою (підприємством) за даний період часу, до кількості ресурсів, спожитих для створення цієї продукції за той же період.

Витрати представлені у формі праці (), капіталу (основні виробничі фонди, фінансові активи), енергії, інформації й матеріалів.

Під динамікою продуктивності розуміють зміну рівня вироблення через рівні проміжки часу (день, місяць, рік). Виділяють наступні тенденції в зміні рівнів продуктивності:

- підвищення продуктивності праці	ПП = 90 т/година – 96 т/година – 100 т/година
	= 1,15 – 1,15 – 1,17
- зниження продуктивності праці	ПП = 90 т/година – 87 т/година – 85 т/година
	= 1,1 – 1,07 – 1,05
- стабілізація рівня продуктивності праці	ПП = 90 т/година – 90 т/година – 90 т/година
	= 1,1 – 1,1 – 1,1
- прискорення росту продуктивності праці	ПП = 90 т/година – 95 т/година – 106 т/година
	= 1,4 – 1,3 – 1,1
- уповільнення росту продуктивності праці

де К_ПП – коефіцієнт продуктивності праці.

Зміна продуктивності пов'язана з динамікою інших, взаємозалежних з нею показників: вартістю затрачуваних ресурсів, собівартістю продукції, середньою заробітною платою. Наприклад, якщо продуктивність праці буде підвищуватися меншими темпами, чим ріст цін на споживані ресурси, то фірмі доведеться підвищувати ціни на продукцію, що, у свою чергу, може призвести до погіршення збуту товарів на ринку, зниженню їхньої конкурентоспроможності.

Велике значення продуктивності праці зобов'язує дуже ретельно й глибоко аналізувати й оцінювати цей показник, виявляти резерви росту продуктивності праці, розробляти заходи щодо їхнього використання, визначати ефективність цих заходів.

У процесі аналізу й оцінки продуктивності праці визначається:

- рівень виконання планових показників, завдань;

- причини їх перевиконання або недовиконання;

- нормативи, стандарти, еталони для оцінювання досягнутого значення показників результативності й продуктивності;

- величини відхилення даних від цих нормативів для цілей контролю над їхньою динамікою;

- масштаби припустимих відхилень показників, які служать сигналами для необхідних коректувань або початку керуючих впливів;

- форми й процедури контролю над змінами показників продуктивності праці;

- невикористані можливості росту продуктивності праці;

- ступінь впливу підвищення або зниження продуктивності праці на приріст обсягу виробництва, зміна чисельності працівників, собівартості продукції, величину прибутки.

У практиці оцінки й аналізу продуктивності праці найбільше поширення одержали наступні методи й прийоми:

1) порівняльний;

2) індексний;

3) економіко-математичні методи й моделі;

4) методи контролю динаміки продуктивності праці.

1. Сутність порівняння, як одного із прийомів аналізу, полягає в тому, що фактичні (або звітні) показники порівнюються із плановими, нормативними або базовими з метою встановлення ступеня їх виконання. Порівняння показників за звітний і попередній йому період дозволяє встановити темпи зміни показників результативності праці.

Причому, порівняння звітних даних можливе лише за умови прирівнення тих, які брали участь в аналізі показників за їхнім складом, оцінці й методам розрахунків.

При порівнянні показників продуктивності праці необхідно дотримуватися таких ознак порівнянності:

- однаковість методик розрахунків порівнюваних даних;

- ідентичність співвіднесення витрат за видами продукції, тобто в знаменнику формули розрахунків рівня продуктивності праці повинні враховуватися ті самі витрати;

- збіг звітних і базисних періодів;

порівнянність асортиментів і якості продукції, що випускається, однотипними цехами підприємства або однотипними підприємствами.

Порівняння показників продуктивності праці досліджуваного підприємства із середньогалузевими й з даними підприємств, що випускають споріднену продукцію дає можливість виявити наявні резерви росту продуктивності на даному підприємстві.

Розглянутий різновид методу порівняння використовується в так званому міжгосподарському або міжзаводському аналізі показників продуктивності праці на споріднених підприємствах однієї галузі. Метод дозволяє виявити успіхи й досягнення одних підприємств, що добилися високих темпів росту результативності, й причини відставання інших; також дає можливість вивчення досвіду роботи в управлінні продуктивності праці для того, щоб поширити його на відстаючі організації.

Умовою ефективного використання прийомів порівняння й зіставлення показників є обґрунтовані розрахунки застосовуваних нормативів, еталонів, планових цифр.

2. Далі розглянемо індексний метод, що дозволяє розкласти загальний абсолютний приріст продуктивності праці між складовими його факторами. Для цього представимо показник середнього вироблення у вигляді наступної формули:

грн (7.1)

де − середнє годинне вироблення одного робітника, грн;

−середня тривалість робочого дня, година;

−середнє число днів роботи на одного робітника, днів;

−питома вага робітників у середньосписковій чисельності працівників підприємства.

Кількісну оцінку впливу кожного фактора на динаміку продуктивності праці можна дати за допомогою побудови системи послідовно-ланцюгових аналітичних індексів. При цьому досліджувані фактори почергово зазнають зміни за умови, що величину факторів, вплив яких установлено, ухвалюють базові (планові), а розміри інших факторів, вплив яких не визначений, беруться фактичні. Величину абсолютного впливу кожного фактора визначимо за формулою:

- вплив середньогодинного вироблення:

грн (7.2)

де 1 – звітний період;

0 – базовий (плановий) період;