7.5 Вплив продуктивності на чисельність і структуру кадрів

Структура й чисельність персоналу організації, за інших рівних умов, суттєво залежать від рівня й динаміки продуктивності праці.

Структура кадрів підприємства характеризується співвідношенням різних категорій працівників у їхній загальній чисельності. Для вивчення структури визначається й рівняється питома вага кожної категорії працівників у загальній порівняльно-обліковій чисельності. Крім суто кількісних показників аналіз може проводитися й за іншими напрямками: професія, кваліфікація, рівень освіти, вік, стаж роботи та ін.

Як правило, ріст продуктивності праці окремих категорій працівників призводить як до відносного, так і до абсолютного скорочення їх чисельності, змінюючи одночасно і їх структуру. Зазначену залежність можна представити у вигляді наступних формул:

(7.37)

(7.38)

(7.39)

Рівняються індекси продуктивності праці, розраховані на одного працівника, робітника й основного робітника, визначаються причини відмінності цих показників, їх зв'язок зі змінами в техніці, технології, організації праці. Наприклад, якщо нижче чомуй, то це свідчить про те, що на підприємстві недостатня увага приділяється росту продуктивності праці обслуговуючого й управлінського персоналу.

Структура чисельності працюючих залежить від особливостей галузі промисловості, номенклатури виробів, спеціалізації й масштабів виробництва. Впливає на неї й науково-технічний прогрес у галузі, призводячи до зміни питому вагу різних категорій працівників.

Аналізуючи вплив досягнутого рівня продуктивності праці на чисельність і структуру кадрів з кожної ділянки, цеху підприємства, визначають співвідношення росту продуктивності праці основних і обслуговуючих робітників, відносну зміну чисельності у зв'язку зі збільшенням (зниженням) обсягів виробництва.

Відомо, що допоміжні робітники не приймають особистої участі в зміні предмета праці, але створюють умови для нормальної роботи. Однак рівень механізації їх праці, як правило, нижчий ніж в основних робітників. Впровадження заходів щодо механізації й покращення організації праці допоміжних робітників веде до росту продуктивності їх праці, скорочення їх чисельності й можливості використання в основному виробництві, що, у свою чергу, може забезпечити додатковий випуск продукції й ріст продуктивності праці в цілому по підприємству.

При слабкій механізації допоміжних робіт губиться ефект, досягнутий впровадженням продуктивної техніки в основному виробництві. Механізація, тому повинна бути комплексною й охоплювати як основне, так і допоміжне виробництво.

Порівняння росту продуктивності праці й рівня виконання норм дозволяє судити про зміну структури кадрів. Наприклад, якщо на підприємстві продуктивність праці зросте на 1 %, а рівень виконання норм – на 5 %, то це свідчить про збільшення чисельності допоміжних робітників, тому що ріст числа таких робітників “поглинає” економію робочої сили, досягнуту на нормованих роботах.

Співвідношення чисельності різних категорій робітників слід порівнювати не тільки із планом, з попереднім періодом, але й з існуючими галузевими показниками, наявними нормативами. Таке порівняння дозволяє виявити ділянки й групи допоміжних робітників, що мають завищену чисельність, визначити причини такого надлишку робітників і запропонувати заходи щодо зниження числа цих категорій персоналу. Можливе впровадження наступних заходів:

- заміна ручної праці машинною;

- впровадження засобів малої механізації;

- удосконалювання організації праці допоміжних робітників;

- покращення розміщення робітників відповідно до рівня професійної підготовки;

- централізація допоміжних служб та ін.

Аналіз впливу продуктивності праці на чисельність дозволяє виявити, як змінюється число основних робітників і обслуговуючого персоналу за функціями. Наприклад, упровадження нової техніки й технології, скорочуючи чисельність основних робітників, призводить до збільшення ремонтних і налагоджувальних робіт. Тому, можлива ситуація, коли скорочення числа основних робітників відбувається з одночасним ростом (більшою мірою) наладчиків нової техніки, ремонтного персоналу, які “з'їдають” економію робочої сили, отриману в основному виробництві при одночасному зниженні продуктивності праці в цілому по підприємству.

Ми вже відзначили, що з ростом продуктивності праці змінюється не тільки чисельність, але й структура працівників. На підприємствах нерідко динаміка її така, що при зниженні загальної чисельності працівників, число основних робітників скорочується більшою мірою, чим зайнятих обслуговуванням устаткування. Повільні темпи зниження чисельності допоміжних робітників пояснюються наступними причинами:

- більш низьким, ніж в основних робітників, рівнем механізації й автоматизації праці;

- неможливістю повної механізації деяких видів ремонтних і налагоджувальних робіт, значним ростом чисельності робітників, зайнятих такими функціями при впровадженні нової техніки, технології. Таким чином, при зниженні загальної чисельності робітників і загальному зростанні продуктивності праці може спостерігатися ріст питомої ваги зайнятих на обслуговуванні нової техніки.

Порівняння питомих витрат на 1 тис. грн продукції дозволяє оцінити раціональність зміни структури робочих кадрів. Якщо при абсолютному рості чисельності зайнятих обслуговуванням виробництва питомі витрати на 1 тис. грн продукції скорочуються, то це свідчить, що існуюча структура кадрів ефективна. Якщо ж при цьому (ріст допоміжних робітників) питомі витрати підвищуються, то чисельність обслуговуючих робітників потрібно зменшити, або збільшити їхню продуктивність праці.