7.2 Дослідження динаміки продуктивності праці й трудомісткості продукції

Рівень і тенденції динаміки продуктивності праці є найбільш істотними характеристиками економічного розвитку підприємства, фірми й народного господарства в цілому. У цих показниках проявляється ефективність витрат живої й колишньої праці.

Ріст продуктивності праці має кількісне і якісне вираження. Кількісне значення дає рівень продуктивності праці в натуральному, вартісному або трудовому вирахуванні, або розрахунки коефіцієнтів продуктивності. Якісне вираження – це ступінь впливу динаміки продуктивності праці на рух інших економічних показників.

Дослідження динаміки продуктивності праці за тривалий період часу (кілька років) дозволяє виявити приховані внутрішні процеси й протиріччя, негативні явища в розвитку підприємства. Кардинальною проблемою розвитку економіки країни й окремих підприємств у цей час є забезпечення стабільно високих темпів росту продуктивності праці. В умовах розвитку ринкової економіки змінюється сутність основних факторів росту продуктивності праці, їх перелік і комбінаторика. Підвищується роль людського фактора в розвитку виробництва.

Підвищення продуктивності праці, її економія є наслідком використання споживчої вартості засобів виробництва, відбиваючи процес заміщення живої праці колишньою, тобто ріст продуктивності праці відбувається в основному за рахунок збільшення її фондоозброєності.

Дослідження рівня й динаміки продуктивності праці здійснюється в такому порядку:

- розраховується рівень продуктивності праці і її зміна в часі, для чого рівняються звітні показники з базисними, планові з фактичними; визначаються ланцюгові індекси зміни продуктивності праці за місяцями року або за кілька попередніх років;

- виявляються причини, що вплинули на відхилення фактичної продуктивності від планової, звітної від базисної;

- визначається вплив динаміки продуктивності праці на величину обсягу продукції, що випускається;

- розраховується порівняльна динаміка річної, квартальної, місячної, денної продуктивності стосовно одного працівника, одного робітника;

- визначається вплив основних факторів на досягнутий рівень продуктивності праці; якщо у звітному періоді продуктивність праці знизилася, то розраховується вплив причин падіння продуктивності праці.

На початку визначається продуктивність праці за тим видом продукції, який використовується на підприємстві (ТП, РП, НП та ін.):

- у натуральному вираженні:

натур. од./ 1 працівника (7.8)

натур. од./ 1 робітника (7.9)

- у вартісному вираженні:

грн / 1 працівника (7.10)

грн / 1 робітника (7.11)

- коефіцієнт продуктивності:

грн продукції / 1 грн витрат (7.12)

де − собівартість реалізованої продукції, грн;

−інші витрати на виготовлення РП, не включені в собівартість, грн.

Зміна рівня продуктивності праці розраховується як відношення величини продуктивності праці звітного періоду до базисного або планового у відсотках, або до індексної форми:

ΔПП = (7.13)

(7.14)

Динаміка продуктивності праці визначається за всіма показниками в натуральному, вартісному вираженні й за коефіцієнтом продуктивності для всього персоналу підприємства й окремо за основними його категоріями: основним робітником; робітником; керівником, фахівцем і службовцем; допоміжним робітником.

Після розрахунків показників рівня й динаміки продуктивності праці в цілому по підприємству, його можна повторити за окремими структурними підрозділами – цехами, ділянками, службами. Наприклад, на вугільній шахті – за добутими, підготовчими ділянками; на машинобудівному заводі – за цехами механічної обробки виробів.

Розраховані показники є основою для аналізу, оцінки й контролю.

Аналіз зміни рівнів продуктивності праці в цілому по підприємству й за структурними підрозділами покаже відсотки її росту або зниження у звітному періоді. Порівняння планового й базового рівнів продуктивності праці дозволить визначити запланований відсоток її росту, а порівняння фактичного й базового рівнів – відсоток росту продуктивності праці відносно минулого року (місяця). Зіставленням фактичних і планових значень установлюється відсоток виконання плану. Визначаються абсолютні й відносні значення відхилень показників динаміки продуктивності праці й рівняються з масштабами припустимих відхилень. Якщо такі відхилення значні, то встановлюються причини їх виникнення й розробляються необхідні пропозиції й заходи, що забезпечують виконання завдань відповідно до норм і вимог.

У процесі аналізу досліджується зміна трудомісткості продукції, тому що її зниження впливає на динаміку продуктивності праці. Аналіз наводиться у таблиці 7.1.

За даними статистичної звітності складається аналітична таблиця, де наводяться показники, що характеризують рівень і динаміку продуктивності праці в базовому, плановому й фактичному періодах. За допомогою таблиці визначаються планові й фактичні зміни трудомісткості продукції. Установлюється динаміка витрат праці основних робітників на одиницю продукції. Фактична трудомісткість виміряється кількістю вироблених людино-годин, нормативна трудомісткість розраховується як добуток фактичної й коефіцієнта виконання норм. Якщо є дані, то можна проводити розрахунки за видами трудомісткості: технологічної (витрати праці основних виробничих робітників); виробничої (основні + допоміжні робітники); повної (витрати праці всього персоналу).

Далі проводиться контроль розрахунків темпів росту продуктивності праці й темпів зниження трудомісткості за відомим співвідношенням:

Δ(7.15)

Δ(7.16)

Якщо співвідношення не витримане, то необхідно перевірити правильність розрахунків як темпів росту продуктивності праці, так і темпів зниження трудомісткості.

Правильність розрахунків динаміки годинного вироблення можна перевірити за формулою:

або (7.17)

де − індекс виконання норм виробітку.

Отримані результати розрахунків повинні збігатися з індексами в таблиці 7.2, пункт 7, останній рядок.

Якщо встановлені основні причини, з яких відбулося зниження трудокості, то можна загальний відсоток розкласти на окремі фактори. Розрахунки економії трудових витрат за кожним з них наводиться за формулою:

нормо/година (7.18)

Загальна економія й ріст продуктивності праці:

= ++, нормо/година (7.19)

ΔПП = (7.20)

де питомі трудомісткості в базисному й звітному періодах, нормо/годин, за i-м фактором;

−додатковий випуск продукції за i-м фактором і в натуральних вимірниках, одиницях;

−строк упровадження i-го заходу, міс.;

−сумарна трудомісткість виробничої програми, нормо-година. У базисному періоді;

12 – кількість місяців у році, міс.

Сповільнює темпи зниження трудомісткості зменшення питомої ваги й обсягів кооперованих поставок. При цьому підприємство недоодержує комплектуючі деталі, які доводиться виготовляти на самому підприємстві; це значно підвищує трудомісткість виробничої програми. У таблиці 7.2. наведені дані про виконання плану кооперованих поставок.

Таблиця 7.2