18 Березня 1923 р. Рішення Ради Амбасадорів Антанти остаточно визначили долю

колишньої ЗУНР. Її територія передавалася Польщі. Відтак 18 березня 1923 р. стало кінцевою

датою існування ЗУНР та її уряду в еміграції.

Таким чином, національно-визвольна боротьба українського народу

- 164 -

за відродження своєї державності, яка тривала з 1917 по 1921 рр., закінчилася поразкою.

Найважливішими її причинами були:

– недостатній ступінь зрілості національної свідомості українців (особливо

східних) на момент побудови своєї держави;

– боротьба українського народу зазнала поразки і тому, що не могла спертися на

широку соціальну базу. З усіх соціальних верств і класів на Україні найпомітнішу роль у

національно-державному будівництві відіграла інтелігенція, а вона становила лише 2–

3% Населення;

– несприятливі зовнішні фактори, передусім агресія проти України її сусідів:

Польщі, підтриманої Антантою і червоної та білої Росії.

Незважаючи на поразку, яку зазнав український національно-визвольний рух у 1917–1921

рр. він позитивно вплинув на формування національної свідомості широких верств народу,

утвердження серед них ідей державності, яка перестала бути монополією невеликої групи

інтелігенції. З цієї точки зору глибокі соціальні потрясіння 1917–1921 рр. набули характеру не

лише соціальної, а й національної революції, впливи якої відчуваються і тепер. Особливо це

стосується врахування уроків історії визвольних змагань 1917–1921 рр. для будівництва

незалежної Української держави на сучасному етапі. Вони стосуються наступного: не

допустити роз’єднаності у вирішенні назрілих соціальних і національних проблем, вирішувати

їх разом і послідовно; для розбудови і гарантії державності значну увагу треба приділяти

питанням військового будівництва; історичний досвід показує, що доля української

державності здебільшого залежить від уміння різних політичних партій знаходити

взаємоспринятливий компроміс, іти на певний ідеологічний поступ в ім`я найвищої мети –

розбудови самостійної Української держави.

Тема 12.

УКРАЇНА У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921 – 1939 рр.)

Визвольні змагання 1917–1921 рр. сприяли зростанню національної свідомості українців,

соборності наших земель, появі політичної та військової еліти, у ці роки набувався досвід

боротьби за свободу і незалежність держави. Події в Україні привернули увагу світової

громадськості, мали вплив на політичне життя в Європі та світі. Українська революція

розкрила великий потенціал української нації, повернувши її в ряди державних народів світової

спільноти, з чим змушені були рахуватися наші противники.

З тих пір, незважаючи на поразку і розчленування території України, питання

державності стало основним і конечним у сучасній українській історії. У лекціях цієї теми

простежується хід подій на українських землях у міжвоєнний період, розкривається

національно-визвольна боротьба українського народу проти чужоземного поневолення,

показана діяльність національних політичних сил за відновлення Української самостійної

соборної держави.

Лекція І. Україна в умовах більшовицького тоталітарного режиму