Тема 7.

Держава і право в період феодальної роздробленості (XII-XIV століття)

4.1. Причини феодальної роздробленості

Київська держава, подібно до інших ранньосередньовічних держав, проіснувала недовго. Уже з XII ст. на Русі починається період феодальної роздробленості, що тривав аж до XIV ст. Зумовила процеси роз'єднання низка факторів.

1. Надто великі розміри держави. Вона була найбільшою в Європі, до її складу належали не лише українці, але й цілий кон­гломерат народів, об'єднаних владою спільної династії та церкви. Надзвичайно велика територія ускладнювала управління державою. Доки на чолі держави стояв могутній і авторитетний князь, як Воло­димир або Ярослав, які тримали в покорі місцевих князів, державне управління було досить добре організоване. З послабленням князів­ської влади керувати державою було все важче й важче.

2. Економічні чинники. Серед найголовніших - система натурального господарства, що склалася на той час. За цієї системи деякі господарські одиниці, такі як сім'я, община, земля, князівство тощо ізолювалися одна від одної. Кожна з них була самозабезпечу-ваною та споживала весь продукт, який сама ж і виробляла. Унас­лідок цього товарний обмін не набув значного поширення, отож, відпадала й потреба у зв'язках між окремими князівствами.

3. Соціально-політичні причини. Вони полягали в тому, що у другій половині XI - на початку XII століть у Давньоруській державі запроваджується велике індивідуальне земельне володіння. Представники феодальної верхівки-дружинники, княжі мужі-став-ши землевласниками, більше переймаються "земськими інтере­сами" й намагаються отримати незалежність. Адже здобувши землю та залежних селян, вони стають значною не лише економічною, але й політичною силою. Влада Києва, що вимагала від них служби й матеріальних витрат, починає їх обтяжувати. Вони починають турбуватися, передусім, про власні маєтки та долю того князівства, в якому живуть, а вже потім про державу загалом. До того ж в умо­вах розгортання на деяких землях Русі народних виступів ("коромол") великий князь київський уже не мав змоги забезпечити інтереси

зо

феодалів на всій території держави. З огляду на це, удільні князі та бояри створюють апарат влади ближче до своїх вотчин, які стають центрами регіональних політичних сил, перебирають владу до своїх рук, удосконалюють державний механізм.

4. Зовнішньополітичні фактори. Основними з них були такі: монголо-татарська навала, а відтак утрата торговельного шляху "з варяг у греки" (зі Скандинавії до Візантії), що колись об'єднував навколо себе слов'янські племена.

Унаслідок окреслених чинників Давньоруська держава розпалася на численні незалежні князівства. Спочатку їх було дванадцять, а згодом - сотні. Отже, на зміну ранньофеодальній монархії прийшла поліцентрична структура державно-політичного ладу. Київська Русь, залишаючись порівняно єдиним державним механізмом, була вже чимось подібним до федерації, що складалася із самостійних князівств і земель. Разом із роздробленістю при­йшли нескінченні кровопролитні феодальні війни (усобиці) за землю, робочі руки, політичний уплив.