Тема 3.

Держава та право Київської Русі

3.1. Переддержавні утворення у східних слов'ян

Питання про найдавніші корені слов'янських народів є одним із найбільш дискусійних в історичній науці. Більшість дослідників уважає, що у прадавні часи існувала єдина індоєвропейська етнічна спільність, з якої на межі 111—11 тис. до Р. X. виділилася германо-балто-слов'янська етнічна група, а вже з другої половини II тис. до Р. X. виокремилася праслов'янська спільнота. Мешкала вона, як вважають, між Дніпром і Одером, хоча багато науковців переконані, що прадавні слов'яни жили лише на незначній частині цієї території. Існує думка, що слов'яни переселилися (мігрували) в Європу з інших місцевостей, проте більшість учених дотримується не міграційної, а, так званої, автохтонної теорії про те, що пращури слов'ян споконвіку жили на своїх землях.

У писемних джерелах початку нашої ери (праці Плінія Старшого, Тацита) слов'яни згадуються під назвою "венеди". За свідченням візантійських, готських та інших джерел, колишні венеди на межі II—III століть поділилися натри групи: склавінів, антів і власне венедів. Існує гіпотеза, що склавши - це пращури південних слов'ян, венеди - західних, анти - східних. У період розпаду родового ладу та зародження класового суспільства слов'янські племена об'єднуються в союзи племен, які ще не були державами, але вже мали деякі їхні ознаки. Особливо інтенсивним цей процес був у V ст. Очолювали союзи вожді, котрих у джерелах називають "рекси", "рикси". Саме їм належала найвища влада. Найбільш відомим зі слов'янських переддержавних політичних утворень був союз антських племен на чолі з Божем. У різних джерелах натрапляємо також на згадки і про таких антських ватажків, як Мезаміра, Маджака, Мусокія та інших.

Починаючи з VII ст., термін "анти" вже не згадується в писемних джерелах. Замість них поширюються такі назви, як "слов'яни", "склавши", "склавени". На цей час східні слов'яни вже остаточно виділилися із загальної слов'янської спільноти. Сформувалися досить стабільні етнополітичні утворення (союзи племен), перелік яких наведено в "Повісті временних літ": поляни, древляни, дреговичі, дуліби, уличі, тиверці, білі хорвати, кривичі, радимичі, ільменські словени.

У процесі подальшої консолідації у VIII—IX століттях виникають більш широкі політичні об'єднання східних слов'ян -своєрідні союзи союзів. Таким союзом союзів, який утворився в Середньому Придніпров'ї, була Русь. Його столицею став полянський Київ. Трохи пізніше придніпровський союз союзів, тобто Русь, переростає в сильніше об'єднання - Руська земля. До його складу входила майже половина східних слов'ян. Цей союз охоплював територію близько 120 тис. км² і був уже справді державою. Приблизно в цей же час відбувається об'єднання північної частини східнослов'янських племен навколо Новгорода.

3.2. Виникнення держави Київська Русь

Процес політичної консолідації східних слов'ян завершився наприкінці IX ст. утворенням великої, порівняно єдиної середньо­вічної Давньоруської держави - Київська Русь. Під владою Києва об'єдналися два величезних слов'янських політичних центри -Київський і Новгородський. Ця подія, котру, за літописами, співвідносять з 882 р., вважається датою утворення Давньоруської держави. Пізніше київські князі підкорили інші слов'янські племена - древлян, сіверян, радимичів, уличів, тиверців, в'ятигів та ін. Сучасники називали свою державу "Руською землею", "Руссю", а з XII ст. - "Вкраїною". Назву ж "Київська Русь" ввели історики.

За своєю формою Давньоруська держава була ранньо­феодальною монархією. Проіснувала вона до середини XII ст., займаючи величезну територію з різноманітним, як за етнічними, так і за економічними ознаками, населенням. На кінець X ст. її тери­торія простягалася від гирла Дунаю до гирла Волги та від підгір'я Кавказу до Фінської затоки. Це була одна з найбільших держав Європи.