Тема 7.

Суспільно-політичний лад і право України в період наступу на її автономію (XVIII ст.)

7.1. Суспільний лад

У першій чверті XVIII ст. в Україні виникають перші елементи капіталістичного ладу, зростає мануфактурне виробництво засновуються заводи, спостерігається спеціалізація виробництва зростають і економічно міцніють міста, розвивається як внутрішня так і зовнішня торгівля. Та незважаючи на це, українське суспіль ство XVIII ст. залишалося феодальним.

Верхівку українських феодалів становило створене І. Мазепон бунчукове товариство. Воно складалося з близького оточенш гетьмана. Вони не мали чітко визначених посад і виконувал різноманітні почесні обов'язки - супроводжували гетьмана пі; бунчуком, брали участь у посольствах, виконували особист та державні доручення гетьмана. Бунчукові товариші мали певн привілеї: підлягали юрисдикції гетьмана та генерального суд} а їхнє становище, як і маєтності, було спадковим. Спочатк до бунчукового товариства належала тільки генеральна старшиш але з часом до цієї групи почали зараховувати полковників, сині старшини, іноземців, які могли довести свої шляхетські права.

Наступну групу українських феодалів становило значкове товарі ство ("значком" звалася корогва). Його члени мали становиш! аналогічне до бунчукових, тільки при генеральних старшина і полковниках. До цієї групи входила полкова старшина.

Існувала ще одна привілейована верства-військове товаристві до якого належали ті, хто не потрапляв до перших двох категорії Це товариство було підпорядковане військовій канцелярії.

У XVIII ст. значно збільшуються земельні володіння украй ських феодалів. Останні прагнули в усьому зрівнятися з росіі ським вельможним панством. І вони домоглися цього. Наприкін-століття в Україну була поширена дія "Табеля про ранги" й україї ські феодали зрівнювалися у правах і вольностях із російськії дворянством. Із кожним роком в Україні зменшувалася кількіс

вільних селян. Вони виконували різні повинності, найпоширені­шою з яких була панщина. Здійснюється поступове закріпачення селянства.

У 1765-1769 рр. було проведено генеральний опис населення України, а 3 травня 1783 р. Катерина II своїм указом наказала селянам залишатися на тих місцях, за якими вони значилися в генеральному описі.

У XVIII ст. триває процес розшарування козацтва. Воно по­діляється натри групи: виборні, підпомічники (підмогачі), підсусідки.

Зростає кількість і роль в економічному житті міського населення. Його склад був досить строкатим. Правове становище міщан значно залежало від статусу того міста, в якому вони проживали (міста з магдебурзьким правом мали податковий і судовий імунітет, певні пільги, право обирати магістрат; у полкових містах права міщан були дещо обмежені, оскільки полкові уряди самі визначали для них види та розміри податків; приватновласницькі міста повністю залежали від волі феодалів). У містах проживали також ремісники, купці, козацька старшина, шляхта, духовенство, рядове козацтво.

Значний прошарок у суспільній структурі України XVIII ст. становили високоосвічені люди - учителі, лікарі, юристи, філософи, літератори та ін.