11.2. Законодавство Тимчасового уряду

Після Лютневої революції 1917 р. в Україні, як і по всій території Російської імперії, діяло законодавство Тимчасового уряду, що, загалом, зберегло правову систему царизму. Скасували було лише ті закони, залишення яких було неможливим за нової влади (про права та привілеї монархічної влади), проведено амністію, проголошено свободу слова, розширено деякі права громадян.

У цивільному законодавстві Тимчасового уряду центральними були норми, що охороняли право приватної власності. Міністер­ство юстиції навіть намагалося підготувати законопроект про від­шкодування збитків, заподіяних приватним особам під час революції. Одночасно нічого не було зроблено, щоби наділити власністю трудящих.

Законодавство Тимчасового уряду послідовно захищало інтереси великих землевласників і, з огляду на це, спрямову­валося на боротьбу із захопленням селянами поміщицьких земель. З цією метою в розпорядження губернських комісарів надавалися військові команди, а в губерніях, охоплених селян­ськими заворушеннями, утворювались особливі комітети з поміщи­ків і представників центральної влади, що мали здійснювати невідкладні заходи з придушення цих виступів (фактично, це були польові земельні суди).

Після революції Тимчасовий уряд під тиском робітничих Рад змушений був санкціонувати 8-годинний робочий день, хоч окре­мого закону про це так і не було прийнято.

У серпні 1917 р. Тимчасовий уряд прийняв постанову про обмеження нічної праці жінок і підлітків, але одночасно відом­ствам були надані права відступати від неї, якщо це викликано погребами оборони.

Постановою "Про робітничі комітети на промислових підприємствах" (27 квітня 1917 р.) фабзавкомам було заборо­нено втручатися у справи найму та звільнення робітників. Це право надавалося лише власникам підприємств. Не була законодав­чо закріплена Тимчасовим урядом його обіцянка громадянам про свободу страйку. Натомість був прийнятий закон "Про при­мирливі установи" (5 серпня 1917р.), який передбачав утворення на великих підприємствах примирливих камер або примирли­вих судів. Вони повинні були запобігати виникненню конфліктів між робітниками та підприємствами. До закінчення розгляду конфлікту в названих установах страйк заборонявся. До складу суду на паритетній основі входили власники підприємства й робітники.

Після революції, під тиском мас Тимчасовий уряд видав низку актів, спрямованих на пом'якшення політичного режиму та караль­ної політики. Указом про амністії (6 березня 1917р.) проголо­шувалася загальна політична амністія засудженим за політичні злочини всіх категорій і засудженим за злочини проти релігії. При Міністерстві юстиції було утворено надзвичайну слідчу комісію для розслідування протизаконних дій царських міністрів та інших посадових осіб (5 березня 1917 р.). 13 березня 1917р. Тимчасовий уряд прийняв постанову "Про поліпшення долі осіб, які вчинили кримінальні злочини", відповідно до якої смертна кара замінювалася каторгою на 16 років, скорочувалися строки по­карання для інших категорій засуджених або вони навіть звільня­лися. Тоді ж (7 7 березня 1917 р.) було прийнято урядову постанову "Про скасування для засланих поселенців і арештантів покарання різками", а 26 квітня 1917 р.- скасовано й саме за­слання на поселення як вид покарання. Та не зважаючи на ці, безумовно, прогресивні зміни, Тимчасовий уряд залишив майже без змін царське тюремне законодавство та відомчі акти: тюремний статут, загальну тюремну інструкцію та ін.