Тема 13.

Держава та право України в період докорінного зламу суспільних відно­син (1929-1941 рр.>

13.1. Вищі органи влади й управління

На межі 20-30-х рр. XX ст. в СРСР, до складу якого входила Україна, формується тоталітарна система влади. Передумовою її виникнення стала монополія ВКП(б) на владу, що виникла після ліквідації опозиції. Партійна влада швидко зросталася з владою державного апарату. Функціонери партії одночасно обіймали керівні посади в державі. Партія мілітаризувалася відповідно до сталінської ідеї: "партія - орден мечоносців".

У тій адміністративно-командній системі, що склалася, державні та господарські органи діяли під жорстким контролем партійних органів і в межах централізованого управління відомчого апарату. Сформувався привілейований прошарок бюрократії, що займала провідне місце в партійних, радянських, військових, господарських, репресивних та інших органах. Усе це було властиве й Україні. Фор­мально, згідно з Конституцією УСРР 1929 р., верховним органом влади в Україні був Всеукраїнський з'їзд Рад, який обирали місцеві зїзди рад. Йому була підпорядкована решта органів влади рес­публіки. Та по мірі централізації управління та зміцнення адміністративно-командної системи повноваження Всеукраїн­ських зї'здів Рад звужуються. Порушується черговість їх скликання. У період між зї'здами Рад верховним законодавчим, розпорядчим і виконавчим органом республіки був ВУЦВК(обирався з'їздом), а в період між його сесіями - Президія ВУЦВК (обиралась ВУЦВК). У січні 1935 р. Всеукраїнський зїзд Рад було переймено­вано у З'їзд Рад УСРР, ВУЦВК-у ЦВКУСРР, Президія ВУЦВК -У Президію ЦВК УСРР.

Розпорядчим і виконавчим органом ВУЦВК, який здійснював загальне управління УСРР, була РИК (Раднарком) УСРР. Галузеве управління здійснювали наркомати. Загальносоюзних наркоматів було вісім, союзно-республіканських - десять, республіканських -чотири (освіти, місцевої промисловості, комунального господарства, соціального забезпечення). Особлива роль у системі управління належала загальносоюзним наркоматам, які в Україні мали непо­дільну та необмежену владу.

У лютому 1932 р. було здійснено перехід від двоступеневої системи управління (центр-район) до триступеневої (центр область-район). Відповідно до адміністративно-територіального устрою будувалася й система органів влади на місцях. Це були Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.

У січні 1937 р. було прийнято нову Конституцію України, згідно з якою назва держави змінювалася з УСРР на УРСР. Вищим органом влади УРСР стає Верховна Рада, котру обирали громадяни України раз на чотири роки по виборчих округах за нормою -один депутат від 100 тис. населення. Верховна Рада УРСР стає єдиним законодавчим органом. їй належали всі права, що їх мала республіка. 26 червня 1938 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР, що значно відрізнялися від виборів у демократичних країнах. У бюлетенях було прізвище лише одного кандидата, а вся виборча кампанія проходила під контролем партії та репресивних органів. Вищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади УРСР була РНК, яку створювала Верховна Рада. Органами галузевого управління, як і раніше, були наркомати. їхня кількість у складі РНК УРСР не була сталою, процес реорганізації та утворення нових наркоматів був звичним явищем.