У ролі сполучних слів виступають самостійні частини мови:

. відносні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки;

, прислівники: де, куди, звідки, ко­ли, відколи, чому.

Сполучні слова виступають члена­ми підрядного речення:

У кожного народу є свої святині, які він береже і перед якими схи­ляє голову. Чимало таких місць і в Україні. Одне з них — легендарне поле битви під Берестечком на Во­лині. Ось і острів Журавлиха, де розміщений музей-заповідник «Ко­зацькі могили». Вклонімося уні­кальним експонатам музею, що бережно зібрані на полі бою. Поду­маймо про ціну, яку заплатив наш народ, ідучи до своєї незалежності (За В. Мисаном ).

Треба розрізняти сполучники та однозвучні сполучення слів.

Сполучники Однозвучні слова

(займенники з прийменика- ми, прислівники з частками) опрацювався, зате За те я тобі вдячний. Сконав завдання.

«Огко, проте цікаво. Про те не треба говорити, кбц захотів, Як би це тобі

10 Зрозумів би. Пояснити?

Рийиіов, щоб Що б тобі сказати

^пРощатися. на прощання?

Сполучники не виступають члена- ^и Речення, їх можна замінити інши- ^и сполучниками:

зате, проте = однак, але; якби, щоб — коли б, аби. Однозвучні сполучення слів висту­пають членами речення, до них мож­на поставити питання. Частку би (б) можна перенести до інших слів у ре­ченні, а на займенник що або на при­слівник як падає логічний наголос: Ми вірші пишемо про те ,

Як стати біля дум на варті.

Ми вірші пишемо,

проте (але, однак) Ми не завжди тих віршів варті.

В. Коротич. Якби (коли б) я була зіркою в небі, я б не знала туги, ні жалю. Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти (3 те. Лесі Українки ).

Правопис сполучників

1. Складні сполучники, утворені по­єднанням займенників з приймен­никами або частками, пишемо разом: адже, аніж, абощо, аби, мовби, ніби, неначебто, нібито, отже, отож, притому, причому, тож, також, тобто, якби, якщо, щоб, себто, цебто.

2. Якщо частки то, ж, би (б) зберіга­ють підсилювальне значення, то пишуться окремо:

все ж таки, бо ж, або ж, але ж, адже ж, хоч би, коли ж, коли б то, що ж до,

295

але:

тому-то, тим-то, тільки-но, отож-то, отож-бо (з підсилюваль­ними частками -бо, -но, -то).

3. У складених сполучниках усі ком­поненти пишемо окремо:

так що, тому що, через те що, для того щоб, замість того щоб, у міру того як, дарма що, незважаючи на те що та ін.

4. Сполучники щоб, якби, якщо, як- же, проте, зате треба відрізняти від однозвучних слів.

Сполучники адже, ніж, аніж, та­кож, мовби, наче, начебто, немов, нібито не мають однозвучних з ни­ми слів і завжди пишуться разом.

Морфологічний розбір сполучника

1. Частина мови (службова).

2. Група за походженням (первинні і вторинні, або непохідні і похідні).

3. Група за будовою (прості, складні, складені).

4. Група за вживанням (одиничні, повторювані, парні).

5. Група за значенням (сурядні, підрядні).

6. Зауваження до вимови й написання. Зразок розбору

Не боюсь я ні темних хащів,

Ні морозів лютих, ні вогню,

І тому у днини щонайтяжчі Радий тим, що правду бороню. М. Сингаївський.

1. Ні...ні...ні — сполучник, службова частина мови; за походженням - непохідний простий, повторюва­ний, сурядний (єднальний), поєднує однорідні члени речення (додатки). 2.1 — сполучник, службова частина мови, непохідний, простий, одинич­ний, сурядний (єднальний), поєд­нує прості речення в складному.

З .Що — сполучник, службова частина мови, непохідний, простий, одинич­ний, підрядний, з’ясувальний, по­єднує підрядне речення з головним.

§120. Частка

Частка — це службова частина мо­ви, яка надає слову чи реченню до­даткових відтінків або служить для творення деяких граматичних форм і нових слів:

Я кажу: не було б дон-кіхотів, Вже б давно посивіла земля.

Б. Олійник.

А місяць все такий же,

Він — місяць, місяченько,

Як вчора, позавчора І хтозна ще коли!

І добре, що над нами Висить він височенько,

А то б уже й на ньому Болото розвели.

Л. Костенко.

Класифікація часток За роллю в слові і в реченні час поділяють на:

296