3. Чергування приголосних у коре­нях дієслів при дієвідмінюванні:

д — дж:

ходити — ходжу, ходиш*, садити — саджу, садиш... зд — ждж:

їздити — їжджу, їздиш... з — ж:

в’язати — в’яжу, в’яжеш... возити — вожу, возиш... с — ш:

писати — пишу, пишеш... просити — прошу, просиш... к — ч:

плакати — плачу, плачеш... пекти — печу, печеш... т — ч:

світити — свічу, світиш... хотіти — хочу, хочеш... ст — шч (щ):

простити — прощу, простиш...

УВАГА!

У дієсловах І дієвідміни зміна приголосних пе­ред особовим закінченням відбувається в усіх формах теперішнього та майбутнього часу. У дієсловах II дієвідміни чергування приголос­них відбувається лише при творенні 1-ої особи однини теперішнього часу (проаналізуйте наве­дені приклади).

6. У дієслівних формах губні приго­лосні чергуються з буквосполучен- ням «губний + л*: б — 6л: любити — люблю,

загубити — загублю; п — пл: купити — куплю, топити — топлю;

в — вл: ловити — ловлю, мовити — мовлю; м — мл: ломити — ломлю, гриміти — гримлю; ф — фл: графити — графлю.

Примітка. У різних частинах мови може відбуватися чергування губних з буквосполу- ченням «губний + й»:

бити — б’є; вити — в’є, в’юн; споминати — пом’янути, пам’ять; верф — верф'ю, верф'яний.

7. При словотворенні приголосні ос­нови к і ц перед суфіксом -н- чергу­ються з ч:

• ^К + -н- —> -чн (а)

-Ц-

вік — вічний, місяць — місячний, пшениця — пшеничний.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Слова, у яких вимовляємо й пишемо -шн-: рушник, рушниця, дворушник (хоч рука), со­няшник (хоч сонце), мірошник (хоч мірка), торішній (хоч торік), сердешний (у зн. «бідо­лашний», хоч серце).

§23. Засоби милозвучності української мови

Для української мови характерна евфонічність, або милозвучність. Ще в XIX ст. видатний учений І. Срез- невський відзначив, що «це мова пое­тична, музикальна, мальовнича».

Мелодійність української мови до­сягається природним чергуванням

окремих голосних і приголосних зву­ків, спрощенням у групах приголос­них, уживанням паралельних форм слів тощо.

Збіг двох і більше приголосних усувається використанням фонетич­них варіантів самостійних та службо­вих слів, яке називають евфонічним чергуванням звуків (від грецького euphonia — милозвучність).

Найуживанішим засобом досягнен­ня милозвучності мови є позиційні чергування у — в, і — й:

читав у книзі, рука в руку, холод­но взимку, сніг узимку; приїдуть утрьох, працювали втрьох; зуст­ріли ввечері, зустрілись увечері; фрукти й овочі, овочі і фрукти; він ішов, вона йшла.

Ці чергування регулюються таки­ми правилами:

Чергування у — в Пишемо у:

• Між двома приголосними: зустріч у школі, працював у полі, світять у віках.

• Перед наступними [в], [ф] та бук- восполученнями [хе], [св], [льє], [те] та іншими важкими для вимо­ви звуками, навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний:

проживаю у Львові, пірнути у хви­лі, заняття у фотолабораторії, одягнений у форму, виглянула у вікно, зібралися у Сквирі.

• На початку речення перед наступ­ним приголосним:

У всякого своя доля і свій шлях ши­рокий (Т. Шевченко).

Усі мовчать: говорить мати вус­тами неба і землі (В. Крищенко).

• Після паузи (на письмі — розділово­го знака):

Дзвінка ріка — у береги!

А я себе — у дзвони слів!

Г. Чубач.

У закоханих є найкоротша мова: Усі слова — у потиску руки.

І. Світличний.

Пишемо в:

• Між голосними:

жити в Україні, відпочивати в Одесі, вода в озері, здобула освіту в університеті, поїздка в автобусі.

• На початку речення перед голосним: В імлу вгорнувшись, дуб високий у небо велетом стримів (В. Стус).

• Якщо ж попереднє слово закін­чується на в, то перед наступним голосним вживаємо прийменник в, а не у:

перебував в Ужгороді, острів в океані. У — в чергуються:

• Після голосного перед наступним приголосним:

• залежно від темпу мовлення й ритму віршів:

Все іде, все минає —

І краю немає.

Т. Шевченко.

Усе іде, але не все минає Над берегами вічної ріки.

Л. Костенко.

В брилі широкім, сплетенім улітку, Іде учитель на круте узгір'я.

А. Малишко. Світить сонце Колими з-за взгір’я (В.Стус).

• у словах: вдень — удень вчитель — учитель взяв — узяв взимку — узимку вперед — уперед вчений — учений тощо.

ПОРІВНЯЙТЕ!

У вчителя — в учителя... у всі ці... — в усі ці... у всякого... — в усякого...

У — в не чергуються:

• У словах, що вживаються тільки з початковими у або в:

влада, власний, взаємини, вражен­ня, вдумливий; умова, указ, укус, узгодити.

Серед них чимало слів іншомовно­го походження:

варіант, вітаміни, вітрина, ве­гетаріанець, вуаль, велюр, вояж; утопія, унія, університет, ульти­мативний.

• Якщо це пов’язано зі зміною лек­сичного значення слова:

80

вправа управа (спеціальне (установа; сила, що завдання) здатна зупинити) вдача удача (характер) (успіх) вклад уклад (внесок) (порядок) вступ уступ

(початок) (виступ у чому-небудь)

впливати упливати

(мати вплив) (запливати)

• У власних назвах: