4.2. Розчини для цегляної кладки звичайної
Для звичайної цегляної кладки застосовують прості цементні й вапняні, складні - цементно-вапняні й цементно-глиняні розчини. Цементні розчини використовують для посилених будівельних конструкцій, а також для кладки у вологих ґрунтах. Кладка, що працює за невеликих навантажень в сухих умовах, виконується на вапняних розчинах.
Цементно-вапняні та цементно-глиняні розчини застосовуються найширше. їх використовують за звичайних навантажень на кладку, що експлуатується в сухих і вогких умовах.
Для вогнестійкої кладки використовують жаростійкі розчини з рідким склом і портландцементом (молотий шамот за вагою 70 90%).
Шамотні розчини складаються з шамотного порошку, вогнетривкої глини і рідкого скла. У шамотно-бокситовий розчин входить шамотний порошок, боксити і рідке скло (вода 15...35%). Розчини на портландцементі складаються з шамотного порошку, вогнестійкої глини і портландцементу.
Шамотні розчини використовують для обмурівки котлоагрегатів будь-яких конструкцій.
Для обмурівки котлів малої продуктивності з ручним завантаженням палива в топку можуть бути застосовані розчини на кварцовому піску (замість шамотного порошку).
За видом наповнювачів розчини поділяються на важкі (об'ємна вага більша за 1500 кг/м3) і легкі (об'ємна вага менша за 1500 кг/м3 ).
Для цегляних кладок в нормальних умовах використовують розчини марок М5, 10..25, 50, 75, 100, 150 і 200; взимку - М 10, 15, 25, 35, 50, 100, 150, 200, 300. Марку розчину визначають за міцністю на стискання, випробуючи кубики з ребром 70,7 мм на 28-й день твердіння. Склад розчинів підбирають в будівельних лабораторіях.
Для підвищення рухомості та водовтримувальної здатності розчинів у них додають пластифікатори (глину, вапно, милонафт, сульфітоспиртову барду тощо).
4.3. Інструменти і пристрої для цегляної кладки
Основними інструментами муляра є кельма, молоток, ківш-лопата, розшивка (рис. 4.4).
Кельма служить для розрівнювання розчину, заповнення розчином вертикальних швів і для підрізання надлишкового розчину з лицевого боку кладки. Звичайно використовують комбіновану кельму, ребром якої можна сколювати цеглу. Для масового сколювання і затесування цегли застосовують молоток, вага якого 500 г.
Ківш-лопату використовують для подання з ящика розчину і розстеляння його на стіні. Розшивка служить для обробляння швів кладки по фасаду будинку.
Контрольно-вимірювальними інструментами і пристроями є порядовки, шнур-причалка, правило, рівень, висок і кутник (рис. 4.5).
Порядовки, тобто рейки з нанесеними на них поділками з розрахунку 13 рядів кладки на 1 м застосовують для розмічування рядів кладки по висоті. Перший ряд порядовок встановлюють на фундаменті стін за нівеліром на одній горизонталі.
Причалки, які натягують між порядовками, служать для забезпечення прямолінійності та горизонтальності рядів під час виконання кладки.
Рис. 4.4. Основний виробничий інструмент муляра: а - кельма; б - ківш-лопата; в,г - розшивки відповідно для випуклих і увігнутих швів; д - молоток
Для причалки використовують міцний скручений шнур товщиною 2-3 мм.
Для перевірки прямолінійності рядів і поверхні стіни цегляної кладки використовують правило - дерев'яний брусок, довжина якого 1,2... 1,5 м і переріз 40x50 мм, або дюралюмінієву рейку завдовжки 1,2 м. Будівельним рівнем перевіряють горизонтальність і вертикальність поверхонь кладки. Спеціальним збавочним (косий) рівнем перевіряють вертикальність цоколю димової труби і нахил її конічної частини (ствола).
Для перевірки правильності кладки кутів застосовують кутник (дерев'яний або металевий). Виском контролюють вертикальність кутів і поверхонь конструкцій.
Рис. 4.5. Контрольно-вимірювальний інструмент та пристрої: а - схема встановлення порядовки; б - висок; в-рулетка; г - кутник; д - будівельний рівень; ж - дюралюмінієве правило; з - збавочний рівень; 1 - порядовка; 2 -шнур-причалка; 3 - скоби для кріплення порядовки; 4 - повзунок; 5 -ампула рівня