9.9.2. Монтаж прямих відрізків тепломережі

На дні траншеї формують імпровізовані підпори з піску, висота яких 100 мм, або встановлюють дерев'яні лежні такої ж висоти через кожні 2 м.

Перед стикуванням під зварювання на одну з труб насувають поліетиленову муфту і два термостягувальні хомути, запаковані у захисні поліетиленові мішки. На місці з'єднання труб (рис. 9.13) у дні траншеї роблять заглиблення, яке необхідне для прогрівання термостягувальних хомутів пальником в їх нижній зоні.

Після центрування труб виконують прихоплювання і зварювання кільцевого шва, аналогічно як і для неізольованих сталевих трубопроводів.

Рис. 9.13. Схема з'єднання прямих труб перед зварюванням

З'єднувати труби Dу <80 мм в укрупнені ланки можна на бермі траншеї. Потім ланки опускають на піщану подушку дна і зварюють неповоротний стик та ізолюють його. Для одержання вкорочених відрізків труби потрібно: виміряти необхідний відрізок і зазначити на поверхні місце різання; перерізати трубу довільним методом (наприклад, ножівкою для металу); виміряти 150 мм від перерізаного кінця і зазначити місце; перерізати по колу захисну поліетиленову трубу (наприклад, ножівкою для металу); виконати поздовжнє різання відрізка поліетиленової труби і зняти його з теплоізоляції; зняти теплоізоляцію (наприклад, за допомогою долота, ножа чи іншого інструмента); добре очистити поверхню труби від залишків теплоізоляції, тому що їх горіння під час зварювання супроводжується шкідливими газовиділеннями; зняти фаску з краю сталевої труби (наприклад, за допомогою шліфмашинки).

Для поворотів траси використовують ізольовані відводи заводського виготовлення.

9.9.3. Монтаж арматури, трійникових відгалужень, компенсаторів і нерухомих опор

Ізольована в заводських умовах арматура має стандартну довжину, що дорівнює 1000 мм (незалежно від Dу), і підготовлені до зварювання краї.

Монтаж такої арматури ідентичний монтажу відрізка прямої ізольованої труби завдовжки 1 м.

Для забезпечення деформації таких компенсаторів використовують компенсаційні подушки з пінистого поліетилену (рис. 9.14), розміри яких залежать від Dу трубопроводу, або поверх ізоляції намотують мінеральну вату чи скловату відповідної товщини.

Рис. 9.14. Компенсаційні подушки: а) - тип "А"; б) - тип "В"

Щілини між компенсаційними подушками типу А герметизують клейкою поліетиленовою стрічкою (рис. 9.15).

Рис. 9.15. Встановлення компенсаційних подушок в місцях повороту теплопроводу

Для компенсації теплових видовжень використовують осьові компенсатори багаторазового використання мішкового типу Dу=50 ... 300 мм (рис. 9.16), ізольовані у заводських умовах і з краями, підготованими під зварювання.

Компенсатор мішкового типу доставляється з заводу в максимально розтягнутому стані. В середній зоні він має еластичну поліетиленову муфту, яка компенсує рухи захисної поліетиленової труби. Перед засипанням компенсатора піском необхідно на всій довжині його еластичної муфти встановити компенсаційні подушки типу "А", щоб забезпечити можливість роботи цього елемента.

Монтуючи компенсатори мішкового типу, необхідно забезпечити такі вимоги: мінімальна довжина прямих ланок до і після компенсатора - 12 м; мінімальна відстань від кінця компенсатора до повороту трубопроводу -12м; допустима співвісність на простих ділянках до і після компенсатора + 3 мм.

Компенсатори одноразового використання бувають двох типів: неізольовані типу "Е" (рис. 9.16); ізольовані типу "затраска" завдовжки 2,5 м незалежно від Dу (зовні подібні на компенсатори мішкового типу). Останні стискають у заводських умовах на довжину, вказану у проекті чи замовленні.

Виконавець монтажу може змінити натяг компенсатора типу "Е", вкрутивши або викрутивши на відповідну довжину натяжні болти.

Змінити натяг компенсатора типу "затраска" неможливо.

Рис. 9.15. Компенсатор мішкового типу

Рис. 9.16. Компенсатор типу "Е"

Натяг компенсаторів одноразового використання проводять тільки в гарячому стані.

Компенсатори типу "затраска" монтують аналогічно, як і компенсатори мішкового типу.

Неізольовані компенсатори типу "Е" монтують в такій послідовності: на трубопровід, до якого прилягає компенсатор, насувають довгу поліетиленову муфту і два термостягувальні хомути; приварюють компенсатор до прямих ділянок ізольованого трубопроводу; контролюють якість зварних з'єднань; виконують гарячий натяг компенсатора і зварюють кільцевим швом елементи захисту його від пошкодження; встановлюють поліетиленову муфту і термостягувальні хомути в стаціонарне положення; заповнюють муфтовий простір теплоізолятором.

Рис. 9.17. Схема нерухомої опори теплопроводу

Металева, ізольована в заводських умовах частина нерухомої опори з'єднується з трубопроводом, як і прямі трубні елементи. Потім центральну частину заводського елемента забетоновують у бетонний блок щитового типу (рис. 9.17) , який будується за проектом і після твердіння бетону підбивається ґрунтом, що пошарово трамбується.

Застосовуючи компенсатори одноразового використання, бетонують блоки нерухомих опор тільки після гарячого натягу компенсаторів.