4.6. Виконання цегляної кладки в холодну пору року

Взимку цегляну кладку виконують здебільшого способом заморожування. Кладку ведуть на відкритому повітрі з використанням розчину, що виготовлений з нагрітих води і піску. Температура розчину в момент кладки повинна бути + 10...+20 °С (залежно від температури повітря). Розчин в швах замерзає, не встигши набути міцності. В замерзлому стані розчин має достатню міцність, але під час розмерзання його міцність практично дорівнює нулю. За плюсових температур розчин твердіє, однак його остаточна міцність буде нижчою від міцності розчину, що затвердів в нормальних умовах. Тому під час кладки способом заморожування марку розчину приймають на один-два ступені вищою.

Під час швидкого замерзання розчину шви кладки ущільнюються менше ніж в літніх умовах. Внаслідок цього під час розморожування розчин в швах ущільнюється, і кладка може небезпечно осідати. Для забезпечення стійкості в період розморожування в кутах і місцях прилягання поперечних стін до поздовжніх в кладку заробляють анкерні сталеві зв'язки. Після закінчення кладки кожного поверху відразу вкладають прогони і плити перекриття.

Для підвищення міцності розчину до моменту замерзання і пониження температури замерзання в розчин вводять протиморозні добавки (поташ, нітрат натрію, хлористий кальцій і натрій), їх кількість залежить від температури зовнішнього повітря, що очікується в перші 10 діб після зведення кладки

4.7. Вимоги до якості цегляної кладки

В процесі виконання кладки контролюють відповідність марки розчину і цегли, правильність перев'язування швів та їх якість, вертикальність поверхонь та кутів. Наприклад, відхилення поверхонь і кутів кладки від вертикалі допускається не більше ніж 10 мм на поверх і не більше за ЗО мм на всю висоту будинку; відхилення рядів кладки від горизонталі на довжині 10 м не повинно перевищувати 20 мм. Якщо виявлені відхилення, що перевищують допустимі, кладка повинна бути розібрана і виконана заново.

Якість матеріалів і виробів для кладки встановлюють за заводськими паспортами, а якість розчину - за актами лабораторних досліджень.

Приймаючи мулярські роботи, перевіряють якість заповнення швів розчином, товщину швів, правильність кладки і монтажу перемичок над отворами. Звертають також увагу на розташування і якість виконання каналів та ніш.

Здаючи конструкції, що виконані взимку, перевіряють журнал запису температури довкілля і розчину в момент його вкладання, журнали контролю температури кладки під час її штучного прогрівання, а також стану конструкцій в період розморожування розчину.

Розділ 5. Особливості виконання монтажних робіт

5.1. Основні принципи монтажних робіт

Монтаж системи теплогазопостачання і вентиляції (ТГіВ) складається з підготовчих і основних процесів. В підготовчі процеси входять транспортування, складування і укрупнювальне збирання. Основні процеси - це підготовка до підняття і піднімання конструкцій, їх вивіряння і тимчасове закріплення, стаціонарне закріплення в проектному положенні, а також протикорозійний і теплотехнічний захист.

Залежно від ступеня укрупнювання збірних елементів розрізняють такі методи монтажу: дрібноелементний (з окремих конструктивних деталей), поелементний (з конструктивних укрупнених елементів); блоковий (з геометричне незмінних блоків, що попередньо зібрані з окремих конструктивних елементів); комплектно-блоковий монтаж.

Суть комплектно-блокового монтажу в тому, що на стадії проектування об'єкт розділяють на великогабаритні, транспортабельні, конструктивно викінчені і укомплектовані обладнанням монтажні блоки.Монтажні блоки можуть бути плоскими і просторовими. Організовуючи монтажні робіти, необхідно передбачати розвиток фронту монтажних і післямонтажних робіт, необхідну послідовність монтажу, порядок укрупнювання конструкцій, заходи із достачання монтажних елементів в робочу зону тощо.

Існують такі варіанти організації монтажних робіт:

• постачання конструкцій з заводу (майстерні) або майданчика укрупнювального збирання чи попереднього їх складування на об'єкті в зону дії монтажного механізму;

• постачання укрупнених конструкцій із заводів і їх монтаж безпосередньо з транспортних засобів;

- розвантаження і складування відправних елементів конструкцій на майданчику укрупнювального збирання, укрупнення і транспортування укрупнених конструкцій в зону дії монтажного механізму;

• постачання на об'єкт лінійних і плоских конструкцій, наземне збирання з них просторових блоків в зоні дії монтажного механізму;

• виготовлення конструкцій безпосередньо в зоні дії монтажного механізму.

Ці варіанти можна комбінувати.

Під час проектування систем ТГВ поряд з іншими показниками ефективності, потрібно враховувати показник монтажної технологічності, тобто ступінь пристосування конструкції до перевезень і монтажу з мінімальними затратами ручної праці, часу, матеріальних засобів і енергетичних ресурсів. Високого ступеня монтажної технологічності можна досягти раціональним укрупнюванням конструкцій, підвищенням рівня їх заводської готовності й точності виготовлення, застосуванням самофіксованих стикових з'єднань тощо.

Конструкції систем ІТВ завозять до місць складування або в зону монтажу переважно автомобільним транспортом. Основними технологічними умовами під час перевезення конструкцій є забезпечення їх цілісності, а також достачання у послідовності та в строки, що вказують на графіку виконання монтажних робіт.