13.4. Монтаж вентиляторів
Перед монтажем вентиляторів повинні бути виконані і прийняті за актом такі роботи: зведені фундаменти і олорні конструкції під вентилятори; передбачені проходи і проїзди до місць монтажу; залишені монтажні отвори для такелажу вентиляторів; заштукатурені будівельні конструкції вентиляційних камер і передбачені заходи для безпечного виконання робіт.
Монтують вентилятори в такій послідовності: перевіряють комплектність вентиляторів; проводять демонтажну ревізію вентиляторів і електродвигунів; доставляють вентилятори або окремі їх деталі до місця монтажу; стропують вентилятори; піднімають їх і встановлюють на опорних конструкціях (фундаменті, майданчику, кронштейнах); перевіряють правильність встановлення віброізоляторів і рівномірність їх завантаження, горизонтальність рами, точність прив'язання до конструкцій будинку, горизонтальність вала робочого колеса; перед приєднанням повітропроводів перевіряють балансування робочого колеса з валом, натяг ременів клинопасової передачі; ревізують підшипники вала і перевіряють наявність мастила; виміряють електричний опір ізоляції обмоток електродвигуна, приєднують електроживлення, перевіряють роботу вентилятора і правильність напрямку обертання робочого колеса. Способи і послідовність виконання монтажних операцій залежать від типу (радіальний, осьовий, даховий), розмірів вентилятора і місця його встановлення.
Монтують радіальні вентилятори залежно від конкретних умов за однією із схем, наведених на рис. 13.6.
Радіальні вентилятори встановлюють на пружинних віброізоляторах. Елементи металоконструкцій і закладні деталі, до яких прикріпляють віброізолятори, повинні збігатись в плані з відповідними елементами рами вентилятора.
Рис. 13.6. Схеми монтажу вентилятора автокраном а), однією б) і двома лебідками в): І...IV - положення вентилятора під час монтажу; 1 - відтяжка; 2 - відвідний блок
Якщо окремі вузли вентагрегату не узгоджуються з проектними даними і центр його маси зміщений відносно розрахункового, то розташування віброізоляторів визначають дослідно. Вентилятор встановлюють на віброізолятори і, переміщаючи віброізолятори вздовж рами, забезпечують їх рівномірне завантаження і горизонтальність рами. Намітивши місця остаточного встановлення віброізоляторів, в рамі агрегату висвердлюють отвори для їх закріплення.
Радіальні вентилятори високого тиску і пилові встановлюють безпосередньо на опорні конструкції (без віброізоляторів). Для закріплення вентиляторів до бетонних фундаментів використовують анкерні болти, які вставляють різьовою частиною у раму вентилятора. На них накручують гайки і контргайки, а самі болти опускають в гніздо фундаменту і заливають цементним розчином. Після затвердіння розчину перевіряють горизонтальність рами гідравлічним рівнем і, якщо необхідно, підкладають під неї металеві підкладки та остаточно затягують гайки анкерних болтів. Потім підливають фундамент цементним розчином до нижньої поверхні рами.
Встановлюючи вентилятор на жорстку основу, іноді під раму підкладають листову гуму завтовшки 20...25 мм для зменшення вібрацій; під гайки анкерних болтів підкладають гумові шайби, а отвори під болти виконують значно більшого діаметра, щоб виключити контакт між рамою і болтами.
Осьові і деякі сучасні радіальні вентилятори можуть бути встановлені безпосередньо в повітропроводах (або в стінових чи віконних прорізах).
Встановлюючи осьовий вентилятор у повітропроводі, його прикріпляють до кронштейна або підвішують до перекриття (рис. 13.8), а фланці кожуха з'єднують болтами з фланцями повітропроводу (можуть передбачатись хомутові з'єднання). В повітропроводі, з боку електродвигуна, встановлюють лючок для приєднання електроживлення і для профілактичного обслуговування.
Рис. 13.7. Встановлення радіального вентилятора на кронштейнах, які прикріплені до стіни: 1 - підкіс, 2 - консоль, 3 - в'язь, 4 – гумова прокладка, 5 - болт з гайкою і контргайкою
Рис. 13.8. Встановлення осьового фланцевого вентилятора: 1 -вентилятор, 2 - підвіски, 3 - перекриття, 4 - повітропровід, 5 - лючок
Монтують осьові вентилятори в певній послідовності: встановлюють і вивіряють кронштейни, раму чи підвіски для закріплення вентилятора; встановлюють його в проектне положення і закріпляють опорні болти; перевіряють відстань між циліндричним корпусом і лопатками робочого колеса (зазор повинен бути рівномірним і не перевищувати 1 % від діаметра робочого колеса); приєднують повітропроводи, проводи електроживлення; перевіряють правильність напрямку обертання робочого колеса.
Радіальні й осьові дахові вентилятори встановлюють на типові залізобетонні або металеві стакани внутрішнім діаметром 700, 1000 і 1450 мм, мінімальна висота яких 400 мм. В залізобетонних стаканах мають бути закладні деталі, анкерні болти для прикріплення вентилятора і трубки Dу=25мм, через які проходять болти кріплення дахового вентилятора.Від піддонів, що призначені для збирання конденсату, повинен передбачатись дренувальний трубопровід Dу= 15,20 мм, який приєднується до муфти (в нижній частині піддону). По периметру стакана влаштовують спеціальний дашок, щоб атмосферні осади не проникали в зазор між стаканом і вентилятором. До стакана вентилятор прикріпляють за допомогою восьми анкерних болтів. Між стаканом і вентилятором передбачають гумову прокладку.