7.1.4. Особливості монтажу систем панельного і парового опалення
Технологічна послідовність монтажу систем панельного опалення визначається місцем розташування нагрівальних панелей (в підлозі, у внутрішніх і зовнішніх стінах тощо) і їх конструктивними особливостями.
Нагрівальні прилади виготовляють у вигляді бетонних панелей з замоноліченими в них змійовиками або регістрами із сталевих труб, які до їх вкладання в бетон випробовують гідростатичним методом. До вкладання сталевого змійовика в бетон кінці труб закривають дерев'яними або пластмасовими корками, а для забезпечення нахилу і форми до нього приварюють планку жорсткості.
Під час приймання опалювальних панелей на будівельному майданчику нагрівальні елементи продувають повітрям і кінці труб знову закривають корками.
Нагрівальні панелі встановлюються загальнобудівельною бригадою, щоб їхні приєднувальні патрубки були відцентровані, а за відсутності розтрубів на одну з труб в кожному з'єднанні одягається насувна муфта з труби більшого діаметра. Спеціалізована монтажна організація тільки зварює стояки панелі (зварює розтруби або приварює насувну муфту до зовнішньої поверхні з труб, що з'єднуються) і випробовує системи.
Панельне опалення підлогового типу із замоноліченими сталевими трубами у вітчизняній практиці використовують в аеровокзалах, вестибюлях громадських будинків, дитячих закладах, плавальних басейнах, водолікувальних закладах.
За рубежем панельне опалення підлогового типу використовують як у будівництві, так і у реконструкції, модернізації і капітальному ремонті будинків різного призначення.
Монтаж трубопроводів парового опалення доцільно починати після встановлення нагрівальних пристроїв, нерухомих опор, розмічання місць розташування компенсаторів, паро- і конденсатопроводів.
Під час монтажу систем необхідно строго дотримуватись вимог проекту щодо збереження нахилів пароконденсатопроводів і монтажу пристроїв для спускання конденсату, видалення повітря і бруду.
Для періодичного продування системи в процесі випробувань і здавання в експлуатацію в тупиках на конденсатній лінії біля кінцевих нагрівальних пристроїв доцільно додатково встановлювати повітряні крани.
7.1.5. Випробування і здавання систем в експлуатацію
Здавання в експлуатацію систем опалення виконується в три етапи: зовнішній огляд, випробування гідростатичним або манометричним методами, випробування на тепловий ефект.
Під час зовнішнього огляду перевіряють відповідність виконаних монтажних робіт затвердженому проектові, правильність збирання і міцність закріплення труб, нагрівальних пристроїв, встановлення контрольно-вимірювальних приладів, запірної та регулювальної арматури, розташування спускних і повітряних кранів, дотримання нахилів, звертають увагу на відносну безшумність роботи насосів і системи в цілому, відсутність протікання в різьових з'єднаннях, секціях радіаторів, кранах, засувках тощо.
Рис.7.5. Схема гідравлічних випробувань системи опалення
Після зовнішнього огляду до початку малярних або інших лицювальних робіт систему опалення випробовують на міцність і герметичність. Для точнішого виявлення дефектних місць кожна система випробовується окремими ланками, а потім вся в цілому.
Випробовують систему водяного опалення відключивши джерело теплоносія (елеваторний вузол, водонагрівник, котел і розширювальний бак) гідростатичним методом тиском, що в 1,5 раза перевищує робочий тиск, але не менший за 0,2 МПа в найнижчій точці системи. Схема проведення випробувань зображена на рис.8.11.
Випробний тиск для випробування вводів в будинки і теплових вузлів, що приєднуються до теплоцентралей, узгоджується з керівництвом ТЕЦ. Системи парового опалення низького тиску (до 0,07 МПа) випробовують гідростатичним методом тиском 0,025 МПа в нижній точці системи, а системи парового опалення високого тиску (більше за 0,07 МПа) - тиском, що перевищує робочий на 0,1 МПа, але не нижчий ніж 0,3 МПа у верхній точці системи.
Парові та водяні системи витримали випробування гідростатичним методом, якщо протягом 5 хв падіння тиску не перевищує 0,02 МПа і якщо немає протікання води в місцях трубних з'єднань, в арматурі, нагрівальних приладах і обладнанні.
Системи парового опалення після випробування гідростатичним методом перевіряють на герметичність, впускаючи пару з робочим тиском системи.
Пневматичні випробування систем опалення виконуються так: систему заповнюють повітрям з надлишковим тиском 0,15 МПа; виявивши дефекти монтажу на слух, знижують тиск до атмосферного і ліквідують їх; потім систему заповнюють повітрям з надлишковим тиском 0,1 МПа і витримують протягом 5 хв. Система витримала випробування, якщо падіння тиску не перевищує 0,01 МПа.
Запускаючи систему опалення в роботу в зимових умовах, необхідно передбачати можливість швидкого спорожнювання від води, а також увімкнення і вимкнення частинами.
Ефективність роботи системи опалення визначається після її семигодинної неперервної роботи з теплоносієм в подавальному трубопроводі з температурою, не нижчою за 50 °С і робочим тиском.
Здаючи систему опалення в експлуатацію, подають комплект виконавчої документації (робочі креслення з внесеними змінами), всі акти приймання прихованих робіт, паспорти обладнання, акти гідравлічного і теплового випробувань системи.