9.4. Монтажно-збиральні роботи
Монтажні роботи під час прокладання зовнішніх теплових і газових мереж виконуються згідно з дозволом (ліцензією) відповідно до ПВР та із врахуванням вимог БНіП.
Сучасні мережі теплогазопостачання характеризуються збірністю деталей, вузлів і фасонних деталей заводського виготовлення: секцій труб, рухомих і нерухомих опор, відводів, піввідводів тощо.
Блоки і труби вкладають вздовж траси паралельно осі трубопроводу з таким розрахунком, щоби вони не перешкоджали рухові транспорту і пішоходів, але не ближче за 1,5 м від брівки траншеї. До початку земельних робіт і розбирання дорожніх покриттів завозять: типові щити огорожі з розрахунку подвійної довжини фронту робіт; пішохідні містки для встановлення їх через кожні 50... 100 м; щити для огородження дерев, колодязів, шурфів; водостічні ґратки люків і коверів.
До монтажно-збиральних робіт на будівельному майданчику належать: підготовка країв труб, їх стикування і прихоплювання електрозварюванням; монтаж в камерах і колодязях укрупнених вузлів трубопроводів; встановлення кронштейнів, металоконструкцій, нерухомих опор; приварювання до труб елементів рухомих і нерухомих опор; розміщення компенсаторів, штуцерів, конденсатозбірників; гідрозатворів, трійників; встановлення арматури; монтаж нерухомих опор, розтягування компенсаторів, встановлення заглушок; монтаж пристроїв для продування, промивання і випробувань трубопроводів; встановлення контрольно-вимірювальних приладів; випробування трубопроводів на міцність і щільність.
Труби газової мережі збирають в ланки у такій послідовності:
вкладають лежні на сплановану основу і вивіряють їх; за допомогою стрілового крана вкладають труби на лежні; очищають і підготовляють краї труб до зварювання; торці труб центрують за допомогою центратора, підтримуючи труби стріловим краном під час прихоплювання стику електрозварюванням; зварюють стики труб; видаляють лежні і встановлюють укрупнену ланку на інвентарні підкладки.
Труби на лежні вкладаються двома робітниками за допомогою стрілового крана. Лежні повинні вкладатися під неізольовані кінці труб.
Труби прокручуються після виконання зварного шва на чверті кола труби в обидва боки. Закріпляють труби дерев'яними клинами на лежнях біля стику.
Компенсатор теплових видовжень встановлюють строго по осі трубопроводу без видимих перекошень. Розтягують П-подібний компенсатор після закінчення монтажу трубопроводів, контролю якості зварених швів, крім замикального стику, який зварюють після натягу компенсатора і закріплення нерухомих опор.
9.5. Монтаж газопроводів
Для монтажу газопроводів із сталевих труб використовують самохідні крани-екскаватори та стрілові автомобільні і тракторні крани. Якщо їх неможливо використати, то застосовують пристрої типу триніг, порталів тощо. За вимогами техніки безпеки для вкладання ланок газопроводу в траншею необхідно не менше від двох кранів, що переміщуються вздовж траншеї на відстані не менше 2 м від її брівки.
Розрахунковий виліт стріли тракторного крана (рис. 9.8) -
1с= В/2 +а1+а2+а3,
де В - ширина траншеї поверху; а1 - відстань від брівки траншеї до труби; а2 - ширина (діаметр) труби; а3 - відстань від стінки труби до крана.
Рис. 9.8. Схема вкладання трубної ланки в траншею: 1 - відвал грунту; 2 - траншея; 3 - тракторні крани; 4 - трубна ланка; 5 – проектне розташування трубопроводу
В міських умовах газопроводи монтують потоковим методом за захватковою схемою. Зварюють труби в укрупнені ланки на бермі траншеї на відстані 1... 1,5 м від її брівки. Якщо роботи виконують за захватковою схемою, то довжину зварених ланок трубопроводу приймають такою, що дорівнює довжині захватки з врахуванням відстаней до перетину з підземними комунікаціями.
Після зварювання поворотних стиків ланку трубопроводу випробовують пневматичним способом, закривши попередньо торці інвентарними або приварними заглушками.
Потім стики ізолюють; одночасно перевіряють і ремонтують ізоляційне покриття всієї ланки. Трубну ланку стропують за допомогою м'яких рушників і вкладають на вирівняне дно траншеї так, щоб вона спиралася на грунт по всій довжині. Потім ланку припасовують до вже вкладеного трубопроводу і зварюють неповоротний стик (для цього попередньо в дні траншеї копають приямок. Якщо довжина ланки більша за 100 м, то випробування на контакт труби з ґрунтом виконують до зварювання неповоротного стику.
Приямки для зварювання неповоротних стиків, встановлення конденсатозбірників, гідрозатворів та інших мережних пристроїв копають безпосередньо перед монтажними роботами, а засипають їх після випробувань газопроводу на міцність і перевірки стану його ізоляції. Взимку газопровід повинен вкладатись на непромерзлу основу; якщо газопровід вкладають на промерзлу основу, його підсипають шаром дрібного піщаного ґрунту, товщина якого не менша за 100 мм.
Якщо працюють короткими захватними (довжина яких 25...З5м), доцільно застосовувати метод монтажу з транспортних засобів.
Велике значення має правильний вибір довжини захватки. її вибирають залежно від наявності підземних комунікацій, які перетинає траса (наприклад, кабелів, ділянок, де змінюється нахил трубопроводу, горизонтальних поворотів траси, перешкод). Довжини захваток, по можливості, повинні бути однаковими і відрізнятись не більше ніж на 15...20 %. Розмічають трасу на захватки з таким розрахунком, щоб зварені стики не потрапили в місця перетину траншеї з кабелями і в точку зміни нахилу. Вибираючи довжину захватки, враховують довжину труб і ланок, наявність вантажопідіймальних механізмів.
Під час прокладання підземних газопроводів доцільно мати 4-5 комплексів робіт, які будуть виконуватись відповідно на чотирьох або п'яти захватках.
Склад комплексів робіт звичайно приймають таким:
Захватка 1 - підготовчі роботи (копання шурфів для відкривання підземних комунікацій; підвішування і захист підземних комунікацій; огородження місця робіт, люків, дерев; зварювання труб в ланки на всю довжину захватки; попереднє випробування ланки; ізоляція стиків; розбирання дорожніх покриттів та інші роботи).
Захватка 2 - копання траншеї (зокрема: зачищання і обробляння скосів; вирівнювання дна; копання приямків для зварювання неповоротних стиків; вивезення надлишків грунту; встановлення кріплень стінок траншеї тощо).
Захватка 3-монтажніроботи (влаштування постелі під труби(за необхідності); вкладання трубних ланок або секцій на дно траншеї; зварювання неповоротних стиків; встановлення арматури і фасонних деталей, влаштування пішохідних місточків тощо).
Захватка 4 - випробування трубопроводів (присипання м'яким грунтом на 20..25см, випробування на міцність; ізоляція стиків).
Захватка 5 - засипання траншеї до проектної позначки (розбирання кріплень стінок траншеї, приямків, шурфів; знімання підвісок підземних комунікацій; знімання огородження люків, траншеї; засипання траншеї з ущільненням грунту).
Надземне прокладання газопроводів виконується по зовнішніх вогнестійких стінах будинків, вогнестійких перекриттях, по окремих колонах, стійках чи естакадах.
Піднімають і вкладають ланки газопроводу на опорні стійки і кронштейни стріловими кранами тільки після перевірки якості стикових з'єднань.
Опори під газопроводи повинні розташуватись на проектних позначках і забезпечувати надійне і рівномірне спирання труби на всі опори без зазорів. Найбільша відстань між опорами газопроводів регламентується умовами допустимого прогину та міцності й вказується в робочому проекті.
Під час монтажу пластмасових трубопроводів застосовують дві основні схеми організації зварювально-збиральних робіт - базову і трасову. За базовою схемою зварювання виконують поблизу об'єктного складу труб з попереднім з'єднанням труб в секції завдовжки 18...24 м і більше на пересувних зварювальних установках. Секції доставляються на трасу і там за допомогою зварювальних установок з'єднуються в укрупнені ланки або в неперервну нитку (для вкладання в траншею). За трасовою схемою труби розкладаються вздовж траншеї і зварюються в неперервну нитку методом нарощування.
Вкладання труб ланками найефективніше. На трасі через 1...2 км доцільно влаштовувати будівельні майданчики для завезення і вкладання в штабелі труб у кількості, що необхідна для прокладання 1...2 км трубопроводу. На цих майданчиках труби зварюються в ланки, причому зварювальні установки встановлюються стаціонарно, а переміщаються тільки труби. Готові ланки розвозяться по трасі, розкладаються вздовж траншеї і зварюються в укрупнені ланки або в неперервну нитку методом нарощування. На наступному будівельному майданчику цикл робіт повторяється.