7.3.Монтаж систем опалення з мідних труб

Монтуючи СО із мідних труб, найчастіше застосовують технології м'якого та жорсткого паяння. Крім цього, використовують різьові та фланцеві з'єднання.

М'яке паяння - це з'єднання трубопроводів при температурі, нижчій за 450 °С з використанням припою, температура плавлення якого нижча від температури плавлення матеріалу труб.

Для паяння м'яким припоєм потрібні флюси. Вони захищають попередньо очищені контактні поверхні від окислення і забезпечують добре їх змащення припоєм.

Оскільки флюси викликають корозію матеріалу, їх застосовують тільки в необхідній кількості і безпосередньо перед паянням. Рекомендується використовувати флюси, що розчиняються у воді (щоб нейтралізувати залишки флюсу).

Необхідну температуру для м'якого паяння забезпечують пропан-бутанові та ацетилен-кисневі пальники, а також резистори і електропаяльники.

М'яке паяння рекомендується для труб діаметром до 28 мм. Для труб більших діаметрів рекомендується жорстке паяння, яке є антикорозійнішим.

Технологію м'якого і жорсткого паяння мідних труб ще називають капілярним розтрубним з'єднанням; щілина між елементами, що з'єднуються, є настільки малою, що виникає капілярний ефект. Розмір щілини 0,3 мм для муфт діаметром до 54 мм і 0,4 мм для муфт більших діаметрів.

Для жорсткого паяння необхідна температура, вища за 450 °С і припої, що містять фосфор, який виконує роль флюсу. Перед паянням мідно-латунних або мідно-бронзових труб їх поверхня обов'язково очищається і вживається флюс з температурою плавлення 630...880 °С.

Під час жорсткого паяння необхідну температуру забезпечують ацетилен-кисневі та ацетилен-повітряні пальники. Необхідно уникати перегрівання місць паяння, тому що воно викликає "виразкову" корозію труб. Міцність з'єднань жорсткими припоями така ж, як і м'якими.

Товщина стінок мідних труб, що паяються, повинна перевищувати 1,6 мм.

Розбірні з'єднання повинні використовуватись тільки для поєднання мідних труб із трубами з інших матеріалів, а також в місцях приєднання до арматури чи обладнання.

Бажаною умовою під час монтажу СО є однорідність матеріалів.

Не допускається безпосереднє з'єднання міді з вуглецевою сталлю.Мщщ, латунні або бронзові елементи мережі повинні монтуватись після сталевих елементів згідно з напрямком руху теплоносія.

Допускається безпосередній контакт міді або її сплавів з легованою сталлю Сґ - № - та Сг- N1 - Со .

Рекомендується застосовувати: латунну арматуру, краї якої підготовлені до паяння (допускається арматура з кислотостійкої сталі); нагрівальні прилади з міді або її сплавів (допускаються чавунні радіатори); бойлери з кислотостійкої сталі; циркуляційні насоси з м'яких сплавів, кислотостійкої сталі або синтетичних матеріалів; водяні фільтри з кислотостійкої сталі та мідної сітки; баки-акумулятори з міді, її сплавів, кислотостійкої сталі або пластмас.

Арматура, колектори та інше обладнання теплових вузлів повинні виготовлятись з міді, латуні, бронзи або нержавіючої сталі; термометричні гнізда - з міді або латуні.

7.4. Монтаж електричного підлогового опалення

Монтаж електричного підлогового опалення складається з таких операцій: на залізобетонне перекриття вкладають теплоізоляцію, наприклад, з щільного пінопласту; на шарі теплоізоляції розміщають металеву монтажну сітку з прикріпленим до неї електрокабелем і заливають цементним розчином; поверх стяжки кладуть паркет, килимове покриття, звичайну дерев'яну або плиткову підлогу. Монтуючи кабель, можна вирішити, наскільки повинна обігріватись та чи інша ділянка кімнати. У кутках, місцях, де стоять меблі, кабель можна взагалі не монтувати.

Рівномірне розміщення кабеля забезпечує рівномірне нагрівання усієї поверхні підлоги. Перевагою такої системи опалення є те, що майже всі її елементи сховані під підлогою, а тому не псують вигляду приміщень. Ззовні залишається тільки терморегулятор, яким можна вручну або автоматично зменшувати та збільшувати температуру, автоматично вимикаючи подання струму за певної температури.