43. Повоєнний період (1945-1953рр.): відбудова, друга радянізація західних областей України. Голод 1946—1947 рр. - причини і наслідки.

Україна в ході Другої світової війни зазнала більше руйнувань, ніж будь-яка інша європейська країна. Відступаючи з України, фашисти вдавалися до тактики «спаленої землі», тобто знищували за собою все, що б міг використати против­ник.

Після завершення Другої світової війни Радянський Союз постав перед проблемою відбудови значною мірою зруйнованої економіки. Особливо постраждала Україна: зруйновано 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, з яких 250 були спалені дощенту. Демографічні втрати становили майже чверть загальної чисельності населення. Близько 10 млн осіб залишилися без житла. Матеріальні втрати України досягли 1,5 трильйонів крб.

Міжнародна спільнота запропонувала свою допомогу в подоланні наслідків Другої світової війни та голоду 1946—1947 рр., однак Москва відмовилася від неї, а також від допомоги, запропонованої США («план Маршалла»). Отже, радянський народ був покинутий напризволяще власною владою.

У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон про п'ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства на 1946—1950 рр. Нехтуючи потребами і можливостями людей, ставилося завдання довести валовий продукт промисловості в 1950 р. порівняно з 1940 р. до 113%. Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей.

Особливості відбудови в Україні:

• Значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж у будь-якій іншій країні Європи.

• Розрахунок лише на власні сили й ресурси СРСР, а не на зовнішню допомогу. Холодна війна робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги.

• При відбудові пріоритет надавався важкій промисловості та енергетиці (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (7 % капіталовкладень).

• Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом.

• Економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи.

• Вагома роль належала адміністративно-командній системі. Саме вона дала змогу в стислий термія мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному об’єкті.

• Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах - соціалістичних змаганнях, рухах передовиків та новаторів.

• Ускладнення відбудовчого процесу голодом 1946-1947 рр.

• Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

• Результати відбудовчого періоду були неоднозначними. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість України, з іншого — ціна відбудови була дуже високою. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові й побутові умови були характерними для більшості населення.

• Скасування карткової системи розподілу продуктів й проведення грошової реформи в 1947 р. посилили тягар відбудови для трудящих.

• Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерну платню, не поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно — вільно пересуватися. Також їм доводилося сплачувати великі податки, що були накладені на присадибне господарство. Сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За Указом було репресовано 12 тис. колгоспників. Незважаючи на репресії та надлюдські зусилля селян на кінець п'ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку.

Ситуація в 1946— 1947 рр. ще більше погіршилася у зв'язку з неврожаєм та голодом.

У повоєнний час на селі склалося вкрай несприятливе становище; за роки війни скоротились посівні площі, зменшилося поголів'я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук. Але сталінське керівництво не передбачало якісь зміни на селі, а навпаки збільшувало плани хлібозаготівлі.

Навесні-улітку 1946 р. шістнадцять областей України вразила посуха. Селяни почали тікати від голодної смерті в більш благополучні райони (Західна Україна), міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад. Відновив дію «Закон про п'ять колосків», за яким було засуджено й ув'язнено тисячі селян.

У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб, у країні розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн. осіб.

Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертанням по допомогу до Москви. У відповідь Сталін заявив Хрущову: «Ти м'якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили Державні запаси». У березні 1947 р. недостатньо «твердого» Хрущова було замінено на Кагановича. Проте для проведення пасивної кампанії була надана позичка в 35 млн. пудів зерна.

Наслідками голоду стало: ускладнення і без того важкого процесу відбудови: скорочення трудових ресурсів села та його можливостей падіння морального духу населення; невиконання планів п'ятирічки по відбудові сільського господарства.

Отже, головним винуватцем третього голодомору в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів

Рівень життя та побут населення. За роки війни Україна втратила близько 3 млн. осіб на фронт (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн. у зоні окупації. До цього слід додати вивезених на примусові роботи 2,2 млн, із яких на батьківщину повернулося лише 800 тис, (200 тис за різних обставин не побажали повертатись).

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Поверталися до мирної праці демобілізовані з лав Радянської Армії, близько 2,2 млн. осіб. Поверталися й ті, хто був вивезених час евакуації на Схід, і ті, що знаходились на примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграційні процеси депортація (примусове виселення з міст постійного проживання осіб, що були визнані соціально небезпечними). Також в Україну прибули працівники, партійні діячі з інших республік СРСР, здійснення відбудови й радянізації західних областей.

На демографічному становищі України відбились етнічні зміни що їх проводило сталінське керівництво (виселення кримська татар, німців, поляків, угорців та інших народів) та польський уряд. У результаті проведення операції «Вісла» 520 тис. українців переселилися з території Польщі в Україну. Змінився й етнічний склад УРСР. Зменшилась кількicть таких національних меншин, як євреї, поляки, німців, натомість збільшилась частка росіян.

Таким чином, через демографічні зміни 1940-х рр. населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн. осіб, це на 4,1 млн. менше ніж у довоєнному 1940 р.

Суттєвий вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню кількості сільських жителів. Війна і повоєнна розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Гостро постали проблема безпритульних дітей, злочинності, житлова проблема тощо. Але на вирішення цих питань за планом четвертої п'ятирічки виділялись незначні ресурси.

Ціною величезного напруження сил до 1950 р. були в основному загоєні рани війни. Обсяг валового виробництва промисловості перевищив рівень 1940 р. на 15%. Стали до ладу шахти Донбасу, підприємства важкої індустрії. Більше, ніж до війни, добувалося залізної руди, вироблялося продукції машинобудування, електроенергії, цементу тощо. Валова продукція сільськогосподарського виробництва у 1950 р. становила 91% довоєнного рівня. Позитивні зрушення сталися в галузях освіти, науки, культури.

Поряд із цим у повоєнному розвитку України існувало чимало проблем. Зокрема, дедалі очевиднішою ставала однобічність, незбалансованість економіки, яка головним чином спрямовувалася на потреби військово-промислового комплексу.

Серйозною проблемою для влади стала колективізація в селах Західної України, котра викликала масовий спротив місцевого населення. Тут вона була завершена лише на початку 50-х років. Основними засобами слугували примус, «розкуркулення», депортації. Зокрема, у східні райони СРСР було депортовано більше 203 тис. так званих співучасників і посібників угруповань ОУН — УПА.

Трагічною подією в житті західних українців стала так звана операція «Вісла»: у квітні-травні 1947 р. польський уряд здійснив насильницьке виселення українців (140,6 тис.чол.) з українських етнічних земель, що опинили­ся в межах Польщі. При цьому пересліду­валася мета:

• асимілювати українців;

• ліквідувати бази діяльності О УН- УПА.

Вона вкрай важко відбилася на соціально-економічному і політико-правовому становищі українців, котрі залишилися в Польщі. Негативними були й міжнародні наслідки операції. Протягом довгих повоєнних десятиліть вона значно заважала розвиткові українсько-польських відносин. Польська комуністична влада відмовлялася засудити цей акт геноциду проти українського народу. Рішення про це взяла на себе лише нова влада Польщі. Активну участь у спротиві насильницькій депортації брали формування Української повстанської армії. Бої в польських Карпатах практично не вщухали і в повоєнні роки.

Висновок. Друга світова війна дорого коштувала для України: великі людські жертви і матеріальні втрати. Відбудова зруйнованого народного господарства включала: командно-адміністративні методи, панування колгоспно-радгоспної системи в сільському господарстві, практично повна відсутність економічної зацікавленості працівника в розвитку виробництва, тотальний ідеологічний контроль.

Поряд з іншими факторами: втрати у війні, міграції населення, входження до складу УРСР західноукраїнських земель, відбудова, — голод 1946—1947 рр. мав значний вплив на демографічне становище України. Незважаючи на це, обов'язкові поставки сільгосппродукції державі майже не знизилися. Зате СРСР надавав широку підтримку країнам Східної Європи, котрі під тиском Москви стали на шлях «соціалістичного будівництва». В 1946 р. СРСР експортував 1,7 млн тонн зерна. В цей же час сотні тисяч селян України, інших республік вмирали від голоду.

Відбудова не сприяла зростанню життєвого росту населення, відклала вирішення соціальних проблем на настyпнe десятиліття.

■ Дати: 9 травня 1945 року, 1946—1950 рр., 1947 р., 1946— 1947 рр., квітень-травень 1947 р..

■ Поняття, терміни, назви: «план Маршалла», демографічні втрати, тактика «спаленої землі», грошова реформа, операція «Вісла», УПА.

Відповідність програмі: Новітня історія України. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945- середині 1950-х рр..

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г., Панченко П.П. Новітня історія України. (1939- 2001): Підручник для 11-го класу. – Вид. 4-те, допр. і допов. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.: іл., карти. – С. 4-72.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 193-210.