64. Розширення Європейського Союзу та нато. Місце України в цьому процесі.

Європейська інтеграція стала характерною ознакою світового розвитку наприкінці XX — на початку XXI ст. Її основи були закладені одразу після Другої світової війни (Західноєвропейський економічний союз).

7 лютого 1992 р. було підписано Договір про Європейський Союз. Цей документ, що набрав чинності 1 січня 1993 р., передбачає вступ до ЄС будь-якої держави, яка забезпечує демократичні свободи, захист прав і свобод людини, дотримання принципу верховенства закону. Першими вступили до ЄС Велика Британія, Німеччина, Італія, Франція, Бельгія, Данія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Ірландія, Греція, Іспанія. Ці держави створили спільні інститути, забезпечили стабільний розвиток ринкової економіки, гарантували захист прав і свобод громадян і представників національних меншин. Члени ЄС зобов'язалися бути вірними спільним політичним, економічним і валютним цілям. 1 січня 1995 р. членами ЄС стали Австрія, Фінляндія та Швеція, 1 травня 2004 р. членства набули ще десять держав (переважно країни Балтії та колишнього східноєвропейського соціалістичного табору).

На сьогодні ЄС складає 25 держав, які дотримуються взятих зобов'язань щодо забезпечення процвітання власних народів, дотримання миру та порядку на європейському континенті. Провідні країни ЄС (Франція та Німеччина) докладають значних зусиль щодо перетворення союзу на потужне економічне та політичне об'єднання, здатне утримувати баланс сил у світі та стати противагою монополізму США. Європейський парламент ухвалив рішення щодо приєднання з 1 січня 2007 р. до ЄС Румунії та Болгарії. Це стане можливим у разі неухильного дотримання цими країнами вимог щодо проведення судової реформи, посилення боротьби з корупцією, приведення національного законодавства до європейських стандартів. З 1 січня 2010 року обов’язки Президента ЄС буде виконувати бельгійський політик Герман ван Ромпей.

Держави — члени ЄС прагнуть підвищити результативність діяльності своїх управлінських структур. Із цією метою навесні 2005 р. було скликано «Конвент про майбутнє Європи» для обговорення Конституції ЄС. Цей тимчасовий консультативний орган очолив Валері Жискар д'Естен, колишній президент Франції. Результатом роботи Конвенту стало прийняття 29 жовтня 2004 р. єдиної Конституції ЄС. Вона набирає чинності за умов її затвердження парламентами всіх країн — членів ЄС або ухвалення на загальнонаціональних референдумах. Передбачено, що така робота має завершитися до 2007 р. Однак результати референдумів у деяких країнах засвідчили, що народ не підтримав ідею щодо прийняття Єдиної Конституції ЄС. Таке явище отримало назву «євроскептицизм». Таким чином, прийняття Євроконституції країнами ЄС відкладається на невизначений час. Із метою посилення фінансової ролі країн ЄС у світі, захисту їх економічних інтересів з 1 січня 2002 р. було запроваджено єдину європейську валюту — євро. Курс євро вищій за курс долара США, що свідчить про ефективність запровадження цієї грошової одиниці.

Важливою складовою європейських інтеграційних процесів є військове співробітництво країн у рамках Організації Північноатлантичного договору (НАТО), який діє з 1949 р. Першочерговими завданнями НАТО на сучасному етапі є здійснення миротворчої діяльності, боротьба з розповсюдженням міжнародного тероризму та зброї масового знищення. У 1999 р. до НАТО вступили країни Східної Європи — Польща, Угорщина, Чехія. У 2004 р. членами НАТО стали ще сім країн — Латвія, Литва, Естонія, Словенія, Болгарія, Словакія, Румунія.

Замовлення на вступ до НАТО подали Албанія, Грузія, Македонія, Хорватія. Умовою їх вступу до НАТО є відмова від територіальних претензій до сусідніх Країн, здійснення ефективного контролю над власними збройними силами, врегулювання етнічних конфліктів, пріоритет прав людини, верховенства закону та права.

Україна як європейська держава не може стояти осторонь європейських інтеграційних процесів. Економічна інтеграція сприятиме відкриттю нових ринків виробництва та збуту товарів, припливу капіталів та інвестицій, впровадженню передових технологій.

Президент України В. Ющенко визначив вступ України до ЄС як головну стратегічну мету країни. 21 лютого 2005 р. було укладено план дій «Україна — ЄС», який передбачає надання нашій державі статусу асоційованого члена ЄС. Україна проводить активну політику щодо укладання з країнами ЄС договору про зону вільної торгівлі, приведення українського законодавства до європейських стандартів, створення ефективності ринкової економіки, забезпечення захисту прав і свобод громадян, розвитку демократії. Виконавши ці завдання, Україна стане повноправним членом ЄС. Представники ЄС здійснюють моніторингову роботу в Україні щодо виконання поставлених завдань та заслуховують «українське питання» на засіданнях Європарламенту.

У 2004 р. Україна виключила з воєнної доктрини тезу про готовність до повноправного членства у НАТО, що пояснювалось складністю переговорів з цією організацією, порушенням Україною, з точки зору представників НАТО, деяких міжнародних двосторонніх угод.

Однак після президентських виборів 2005 р. воєнну доктрину знову було доповнено тезою про готовність України до повноправного членства у НАТО. У рамках діалогу з питань вступу України до НАТО проводиться велика кількість заходів: прийнято документ «Поглиблення співпраці Україна — НАТО: короткострокові заходи», відбувся візит Президента України В. Ющенка до Брюсселя, у червні 2005 р. Генеральний секретар НАТО Ян де Хооп Схеффер відвідав Україну, проводяться спільні воєнні навчання на Яворівському полігоні на Чорноморському узбережжі, в Україні поширюється інформаційна кампанія щодо діяльності НАТО, створено інформаційні центри у Києві, Харкові та інших містах.

Висновок. Україна бере активну участь в економічних та військових інтеграційних процесах, які відбуваються в Європі. Вирішення основних завдань, які поставлено ЄС та НАТО перед Україною, дозволить їй стати повноправним членом цих впливових міжнародних організацій.

■ Дати: 7 лютого 1992 р.; 1 січня 1993 р., 1999 р.; 1 січня 2002 р.; 2004 р.; 21 лютого 2005 р.

■ Поняття, терміни, назви: європейська інтеграція, Договір про Європейський Союз, євро, ЄС, НАТО.

■ Особистість в історії: Валері Жискар д'Естен; В. Ющенко; Ян де Хооп Схеффер, Герман ван Ромпей.

Відповідність програмі: Новітня історія України. Україна в умовах незалежності.

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г., Панченко П.П. Новітня історія України. (1939- 2001): Підручник для 11-го класу. – Вид. 4-те, допр. і допов. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.: іл., карти. – С. 277-371.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 241-272.