7. Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 р. Та Україна.

До 1917 р. терміни "Україна", "українець" поширено не вживалися в жодному з сенсів цього слова — ні в географічному, ні в адміністративному, ні в етнічному, ні в державному. Географічно сучасні землі Східної України в складі Російської імперії складати "Південно-Західний край", в адміністративному — поділялися на 9 губерній, в етнічному — населення "Південно-Західного краю" усвідомлювало себе як "малороси". Офіційна імперська російська доктрина вважала "малоросів" частиною "руського" ("русского" — російською мовою) народу поряд з "великоросами" та "білорусами". Українська (малоросійська) мова окремою мовою не вважалася, а лише діалектом російської (зіпсованою польськими словами). Втративши державність наприкінці XVIII ст. українське населення перестало і мріяти про неї. Лише частина інтелігенції підтримувало українськість місцевого населення з середини XIX століття. Проте, саме в ході Української революції 1917—1920 рр., з'явившись, українська державність вже ніколи не зникала з політичної карти. Революція мала великий вплив і на самосвідомість населення, яке почало усвідомлювати свою належність до України.

Початок цьому процесу поклала Лютнева революція в Росії: 23—27 лютого 1917 р. у Петрограді відбулася демократична революція, в результаті якої монархію було ліквідовано (імператор Микола II зрікся влади). Розташовані в Петрограді Волинській та Ізмайлівський полки, укомплектовані переважно українцями, відмовилися розстрілювати мирні демонстрації в місті. Влада перейшла до Тимчасового уряду, утвореного з колишніх депутатів Державної Думи. Паралельним органом державної влади стали Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. В Росії встановилося двовладдя. Українські партії та організації (Українська народна партія, Товариство українських поступовців) виступили з ініціативою створення загальноукраїнського громадсько-політичного центру.

Розвиток революції на Україні. Процес утворення й конституювання Центральної Ради. З березня 1917 р. з ініціативи ТУП (голова С.Єфремов) у київському клубі "Родина" відбулися збори представників українських організацій, в яких взяло участь близько 100 осіб. Саме там народилася ідея утворити спеціальну організацію для керівництва українським рухом. 4 березня 1917 р. було утворено Українську Центральну Раду (УЦР).

Цими подіями розпочалася Українська революція, що була за характером національно-демократичною. За масштабами її можна порівняти з Українською революцією середини XVII століття. Можна запропонувати наступну періодизацію Української революції:

• лютий-жовтень 1917 р. — Лютнева революції в Росії, боротьба за автономію Східної України у складі перебудованої на федеративних началах Росії;

• кінець жовтня 1917-кінець квітня 1918 р. — Жовтневий революційний переворот в Петрограді, утворення Української Народної Республіки, вибір демократичної моделі суспільного розвитку;

• кінець квітня-грудень 1918 р. — період Української Держави П. Скоропадського, як монархічна альтернатива розв'язання суспільних проблем;

• грудень 1918-грудень 1919 р. — відновлення УНР під проводом Директорії, новий етап революційно-військового протиборства, розвиток соборної держави;

• грудень 1919-кінець 1920 р — поразка УНР, перемога УСРР, завершальний етап революційної боротьби.

Головною метою Центральної Ради була автономія України у складі перебудованої на федеративних засадах Росії. Майбутня Російська республіка розглядалася як союз держав.

До Центральної Ради увійшли представники ТУПу, УСДРП, УПСР, православного духовенства, військових, кооперативних, культурно-освітніх, студентських та інших організацій. Рада обрала виконавчий комітет, який згодом отримав назву Мала Рада. Очолив Центральну Раду М.С. Грушевський — відомий історик, професор, лідер всеукраїнського руху за національне відродження України.

Серед перших документів Ради була відозва «До Українського народу», у якій була задекларована мета новоствореної організації, населення закликалося до спокою і самоорганізації. На підтримку УЦР 19 березня 1917 р. у Києві пройшла 100-тисячна маніфестація під національними синьо-жовтими прапорами. Маніфестація закінчилася мітингом на Софійському майдані, на якому виступив М. Грушевський. Було ухвалено рішення про підтримку Тимчасового уряду, вимогу широкої автономії для Східної України, підтримано ідею скликання Загальноросійських Установчих зборів з метою вироблення загальноросійської конституції.

Мета та характер Української революції. Утворення Центральної Ради стало початком Української революції, яка охопила всі сфери життя — економічну, політичну, духовну. Головною причиною Української революції можна вважати невирішеність українського питання, великодержавна, шовіністична політика царського уряду і австрійського двору (відсутність будь-якої територіальної чи культурної автономії для українців).

Вона повинна була вирішити два основних найболючіших питання: національного та соціального визволення:

• національне визволення лідерами революції бачилося різним — від автономії Східної України у складі федеративної республіканської Росії (УСДРП, УПСР, УПСФ) до утворення самостійної соборної української республіки (УНП). Проте саме ідея автономії була найпопулярнішою на східноукраїнських землях ще з кінця XIX століття;

• соціальне визволення бачилося як ліквідація поміщицького землеволодіння і поділ землі серед 37 млн. селян (УПСР), державний контроль над промисловістю та встановлення 8-годинного робочого дня для 1,5 — 2.25 млн. робітників (УСДРП), розширення культурних прав українського народу та рівні громадянські права і свободи для всього населення України (всі українські партії). Головним економічним питанням в Україні було аграрне: 30 тисяч поміщиків володіли 70 млн. десятин землі, а більш як 10 млн. селян мали 75 млн. десятин, тобто кожне поміщицьке господарство мало в середньому 2300 десятин, а селянський двір — всього лише 7 десятин землі.

Висновок. За характером революція 1917-1918 рр. була національно-демократичною. Більшість населення підтримувала ідею автономної України у складі федеративної Росії.

Створення УЦР стало видатною подією національно-демократичної революції. УЦР виступила організатором і лідером національно-визвольного руху, що охопив широкі верстви населення; діячі УЦР почали привселюдно й відкрито говорити про інтереси нації від її імені.

■ Дати: 27 лютого 1917 р., З—4 березня 1917 р., 19 березня 1917 р., лютий-жовтень 1917 р., кінець квітня-грудень 1918 р., грудень 1918-грудень 1919 р., грудень 1919-кінець 1920 р., 1917-1918 рр.

■ Поняття, терміни, назви: Лютнева революція , Тимчасовий уряд, Ради, двовладдя, УЦР, універсали УЦР, Мала Рада, автономія, федерація, УНР, ТУП, УСДРП, УПСР.

■ Особистість в історії: М. Грушевський.

Відповідність програмі: Новітня історія України. Українське національно-державне відродження 1917-1920 років. Українська національно-демократична революція (1917 – 1918 рр.).

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша. 1914 – 1939. Підручник для 10-го класу. Вид. 3-те, випр. та допов. - К.: Генеза, 2001. - 352 с.: іл. – С. 40-103.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 143-166.