47. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х — у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.

У середині 1950-х рр. нове керівництво СРСР на чолі з М. Хрущовим здійснило спроби реформування системи управління народним господарством. Цих змін вимагав час. У світовій історії цей період відзначався новим етапом розвитку, обумовленим науково-технічною революцією (НТР). Завдяки досягненням НТР якісно змінилася структура світового господарства, у якому провідні місця посіли галузі, пов'язані з виробництвом електронно-обчислювальної техніки, автоматичних і телемеханічних пристроїв, а також атомна енергетика тощо. Саме ці галузі визначали економічну могутність держави. У середині 1950-х рр. СРСР увійшов в епоху науково-технічної революції (НТР). Особливістю НТР в СРСР було те, що вона переважно відбувалася в галузях воєнно-промислового комплексу. Радіотехніка, електроніка, ЕОМ, штучні матеріали із заданими властивостями усе ширше стали застосовуватися у промисловості.

У структурі промисловості виділяється машинобудування. Успішно розвивається літакобудування. На Харківському авіазаводі виробляли пасажирські літаки ТУ-104, потім ТУ-124, на Київському — турбогвинтовий літак АН-24. З'являються нові машинобудівні галузі, такі як легкове автомобілебудування (Запоріжжя), приладобудування (Харків) тощо. У цей період були зведені найбільші гідроелектростанції Дніпровського каскаду, уведені у дію нові ТЕС. Відбувалося інтенсивне спорудження шахт у Донбасі. Були освоєні нові вугільні райони — Львівсько-Волинський, Дніпровський. Розроблялися нові родовища газу в Харківській та Полтавській областях.

У 1955 р. у Криворіжжі став до ладу найбільший у Європі гірничозбагачувальний комбінат. Були збудовані унікальні за розмірами доменні печі й мартени, використовувалася новітня технологія (завод «Криворіжсталь»).

З метою подолання відставання хімічної промисловості, яке позначалося на розвитку воєнно-промислового комплексу, були збудовані підприємства хімічної промисловості: Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський і Чернігівський хімічні заводи, Дніпропетровський шинний завод.

Меншого розвитку набули харчова й легка промисловість. Виробництво товарів народного споживання було налагоджено на підприємствах важкої промисловості.

Успіхи у важкій промисловості, на жаль, не забезпечували стійкого зростання економічного розвитку. Спостерігалось суттєве відставання від провідних капіталістичних країн.

У1957 р. почалася реформа керівництва народним господарством. Було ліквідовано міністерства і створено Ради народного господарства — раднаргоспи, що повинні були виконувати управлінські функції в організованих економічних регіонах.

Керівництво економікою з центру за галузевим принципом було замінене місцевим керівництвом з області. Метою адміністративної реформи було скорочення бюрократичного апарату, наближення управління до виробництва, щоб активізувати ініціативу і зміцнити економічні зв'язки у регіонах. Одним зі способів реформування економіки стала відмова від п'ятирічного планування і прийняття семирічного плану (1959—1965 рр.).

Реформа принесла не тільки позитивні результати, але й негативні наслідки: послаблення єдиної технічної політики, порушення загальносоюзних зв'язків при фактично централізованому плануванні. За таких умов стримувалось масове впровадження нових технологічних розробок.

Особливе місце у процесі реформування відводилось аграрному сектору, відставання якого ставало загрозливим. У 1950-ті рр. відбувалися численні пленуми ЦК КПРС і КПУ, де обговорювалися проблеми сільського господарства. Були вжиті заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, матеріального заохочення колгоспників тощо, які сприяли досягненню позитивного, але короткочасного ефекту.

У 1954 р. почалося освоєння цілинних земель у Казахстані, Поволжі, на Уралі, Північному Кавказі. Значний внесок у реалізацію цієї надпрограми зробила Україна, забезпечивши велику кількість людей і техніки.

Ці заходи мали екстенсивний характер, бо передбачали розвиток сільського господарства за рахунок освоєння нових земель. Позитивний результат був короткочасний, і до початку 1960-х рр. земля, що постійно видувається вітрами, перестала давати великі врожаї.

Усередині 1950-х рр., а особливо після візиту до Америки (1959), М. Хрущов дійшов висновку, що розв'язати зернову проблему можна за допомогою широкої культивації кукурудзи, як правило, за рахунок скорочення посівів інших культур. Почалося розширення посівів кукурудзи навіть у регіонах, не придатних для вирощування цієї культури. У результаті часто не було ані кукурудзи, ані вівса й жита. Незабаром було висунуто новий утопічний план — наздогнати й перегнати Америку за виробництвом молока, масла та м'яса, для чого необхідно було збільшити їхнє виробництво утричі.

Ужиті заходи закріплювали екстенсивні методи господарювання, що перешкоджали прогресивному розвитку економіки. Згубний вплив справляла також практика приписок, липових звітів про «виконання й перевиконання плану», що набула широкого розповсюдження.

На початку 1960-х рр. сільське господарство опинилося на межі кризи. З 1962 р. стали зростати ціни на м'ясо й масло, почалися серйозні перебої з хлібом.

М. Хрущов зважився на нову реформу управління. Були створені комітети з нової техніки, відроджені міністерства. Важелі керівництва промисловістю та будівництвом на території СРСР зосередила у своїх руках Вища рада народного господарства.

Додаткова інформація:

У 1962 р. доктор економічних наук, професор Харківського інженерно-економічного інституту А. Ліберман запропонував М. Хрущову поєднати директивне планування з об'єктивними закономірностями ринкової економіки. Суть статті А. Лібермана «План, прибуток і премія» була такою:

1. Побудова системи планування й оцінювання підприємств, упровадження нової техніки, поліпшення якості продукції з метою ефективності виробництва. Збереження централізованого керівництва.

2. Розширення прав підприємств у витраті фондів на потреби колективного й особистого заохочення.

3. Гнучке ціноутворення на нові вироби підприємств.

М. Хрущов не поділяв поглядів автора, але й не заборонив опублікувати статтю в газеті «Правда». Стаття А. Лібермана поклала початок економічній дискусії. Пропозиції А. Лібермана, що мали практичний характер, були підтримані вченими й господарниками.

Таким чином, реформи зводилися до адміністративних методів керівництва народним господарством за ігнорування економічних законів, що зумовило приреченість процесу реформування на невдачу.

Поряд із цим мали місце позитивні зрушення. За Хрущова відбулося піднесення життєвого рівня населення: скоротився до 7 годин робочий день, зросла заробітна плата, був скасований випуск обов'язкових облігацій державних позик. Почалося масове житлове будівництво. Родини стали одержувати окремі квартири. Продовжувалася газифікація міст. Колгоспники одержали паспорти і право вільного пересування країною. Було запроваджено грошове і натуральне авансування колгоспників.

Микита Сергійович Хрущов народився в 1894 р. у селі Калинівка Курської губернії в бідній селянській родині. У 1908 р. сім'я переїхала у Донбас, де М. Хрущов почав свій трудовий шлях. Партійна кар'єра почалася із середини 1920-х років. Завдяки Й. Сталіну М. Хрущов за нетривалий час подолав шлях від слухача Московської промислової академії до керівника партійних організацій України і Москви.

У 1938 р. М. Хрущов став першим секретарем ЦК КП(б) України. У роки Великої Вітчизняної війни був членом Військових рад Південно-Західного, Сталінградського, Південного, Воронезького, 1-го Українського фронтів. Війну закінчив у званні генерал-лейтенанта. У 1944—1947 р. був Головою Ради Міністрів України. З 1947 по 1949 р. був першим секретарем ЦК КП(б) України.

Й. Сталін відкликав М. Хрущова з цієї посади і призначив його першим секретарем Московського обласного комітету компартії. Після смерті Й. Сталіна в 1953 р. М. Хрущова було обрано першим секретарем ЦК, а 1958 р. він стає ще і Головою Ради Міністрів СРСР.

Заслуга М. Хрущова полягала в тім, що він зважився публічно викрити культ особи, розкрити правду про сталінські злочини, виступивши з доповіддю на XX з'їзді КПРС у 1956 році. На цьому з'їзді було взято курс на оновлення соціалізму. М. Хрущов намагався демократизувати суспільство, реформувати економіку, прагнув розв'язувати соціальні проблеми. Проте він застосовував ті ж прийоми, які намагався зруйнувати, був непослідовний у проведенні реформ, вірив у власну безпомилковість. Тому започатковані Хрущовим зміни мали поверховий характер і короткочасний ефект. Помилки Хрущова посилили позиції тих, хто виступав проти рішень XX з'їзду КПРС, призвели до усунення М. Хрущова від влади в жовтні 1954 р.

Висновок. Економічні реформи наприкінці 1950-х — у першій половині 1960-х рр. повинні були забезпечити вступ країни до епохи НТР. Реформи мали короткочасний ефект, оскільки базувалися на адміністративно-командних принципах соціалістичного господарювання: жорсткому плануванні, централізації, адмініструванні. Разом із цим у соціальній політиці мали місце позитивні результати.

■ Дати: 1954 р., 1957 р., 1959—1965 рр.

■ Поняття, терміни, назви: НТР, економічні реформи, раднаргоспи, надпрограми.

■ Особистість в історії: М. Хрущов.

Відповідність програмі: Новітня історія України. Україна в умовах десталінізації (1953-1964).

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г., Панченко П.П. Новітня історія України. (1939- 2001): Підручник для 11-го класу. – Вид. 4-те, допр. і допов. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.: іл., карти. – С. 116-167.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 211-240.