62. Зовнішня політика України. Участь в інтеграційних процесах.

Зовнішня політика України — це сукупність стосунків держави України з іншими державами світу та міжнародними організаціями.

Основні засади зовнішньої політики Української дер­жави були закладені ще Декларацією про державний су­веренітет України (липень 1990 р.), у якій визначено де­мократичний і миролюбний зовнішньополітичний курс. Декларовані принципи набули більш реального змісту піс­ля проголошення незалежності та розпаду СРСР. Почи­нається якісно новий етап зовнішньополітичної діяльності України. Перед нею на міжнародній арені відкривається потенційна можливість перетворитись із об'єкта геополі­тики на повноцінного суб'єкта, що самостійно вирішує власну долю.

Після проголошення незалежності у 1991 р. Україна постала на міжнародній арені як повноправний суб'єкт правових відносин. Утворення незалежної України спричинило активізацію її міжнародної діяльності. 2 липня 1993 р. ВР України схвалила «Основні напрямки зовнішньої політики України». Цей документ підкреслив миролюбний та відкритий характер міжнародної діяльності Української держави, дотримання нею норм міжнародного права, невтручання у внутрішні справи інших держав. На 1999 р. Україну визнали й встановили дипломатичні відносини понад 150 держав світу.

Основними напрямками зовнішньої політики України є:

• Розвиток двосторонніх відносин.

• Участь у Європейському Союзі та НАТО.

• Відносини з тими державами, що виникли на території колишнього СРСР.

• Активна участь у роботі ООН, інших міжнародних організацій.

• Участь у загальноєвропейському процесі.

На сучасному етапі зовнішня політика України базується на таких принципах:

• багатовекторності;

• прогнозованості й стабільності;

• збереження позаблокового статусу;

• зміцнення міжнародного миру й стабільності.

Зовнішньополітичний курс незалежної України визначається такими документами:

1. Декларацією про державний суверенітет.

2. Актом проголошення незалежності від 24 серпня 1991 р. і результатами всеукраїнського референдуму, які стали юридичною підставою для визнання України.

3. Рішенням Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р. "Основні напрями зовнішньої політики України".

4. Конституцією України.

Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій. Україна з 1945 р. належить до числа засновників ООН. Представники України входять до різноманітних міжнародних організацій, таких як Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), ЮНЕСКО (організація з питань культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергетики), СНД, Рада Європи та інших.

Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та прав української діаспори. Прагнучи забезпечити своїм громадянам необхідні права, Україна у 1995 р. вступила до Ради Європи — авторитетної міжнародної організації, створеної у повоєнні роки з метою утвердження прав людини та ідей верховенства права.

В прийнятих Радою України "Основних напрямках" зовнішньої політики України (1993 р.) перспективною метою було визначено членство в Європейському Союзі.

Фактично всі політичні партії в Україні є прихильниками вступу України до ЄС і виступають за розвиток відносини України із Західною Європою. Одержання статусу повноцінного члена Європейського союзу як стратегічна мета України була продекларована Президентом України В. Ющенко зрізу ж після його обрання на початку 2005 року.

Територіальними сусідами України є такі держави, як Росія. Румунія, Угорщина, Словаччина. Польща та Білорусь.

Першою з цих держав Україну визнала Польща. З того часу між нашими державами налагодилися добросусідські відносини. На сьогодні ми маємо різнобічні економічні, політичні і культурні зв'язки. Добросусідські відносини маємо також з Білорусією, Угорщиною і Словаччиною. Молдовою. Дещо складніші проблеми з Румунією (території Північної Буковини та Південної Бессарабії, о. Зміїний).

Найскладніші відносини з Росією, де частина парламентаріїв і політичних лідерів не можуть визнати не тільки належність Україні Криму, а й самостійність України. Близько 70% громадян Росії розглядають Україну не як незалежну державу, а як тимчасове державне утворення, яке рано чи пізно опиниться в рамках Російської Федерації.

На території України у Севастополі перебуває база російського Чорноморського флоту, що створює певні проблеми у відносинах між державами. Деякі політичні сили і в Україні і в Росії намагаються примусити Україну до вступу до Союзу Росії та Білорусії.

Відносини України і Росії після здобуття ними незалежності були напруженими, деякі політологи навіть називали їх «холодною війною» (Крим і Україна, Севастополь)

Молода українська держава на весь світ проголосила своє прагнення досягти без'ядерного статуту. За домовленістю з Росією та США у 1996 р. розпочалося знищення шахтних пускових установок балістичних міжконтинентальних ракет СС-20.

Інтеграція України у світові економічні процеси повинна ґрунтуватися на міцних фінансово-кредитних зв'язках. Тут велика роль належить національній банківській системі. 27 квітня 1992 р. Україну прийнято у світову фінансово-кредитну організацію — МВФ.

Незалежна Україна — повноправний активний член міжнародного співтовариства.

Головними пріоритетами у зовнішній політиці України є:

• економічні, політичні та культурні зв'язки з країнами Європи;

• співробітництво з країнами світу у галузі прав людини;

• широкомасштабні дружні відносини з найближчими сусідами, передусім з Росією;

• розвиток економічного співробітництва з країнами Азії (Китаєм, Пакистаном) та Африки (країнами, що потребують наших технологій). Україна у свою чергу зацікавлена у дешевій сировині.

Висновок: Зовнішня політика України спрямована на утвер­дження і розвиток її як незалежної демократичної дер­жави; забезпечення стабільності міжнародного станови­ща України; збереження територіальної цілісності держави та недоторканості її кордонів; входження національного господарства до світової економічної системи для його пов­ноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу; захист прав та інтересів громадян України, її юри­дичних осіб за кордоном, створення умов для підтриман­ня контактів із зарубіжними українцями і вихідцями з України; створення іміджу України як надійного і перед­бачуваного партнера.

■ Дати: 16 липня 1991 р., 24 серпня 1991 р., 2 липня 1993 р., 28 червня 1996 р.,

■ Поняття, терміни, назви: європейська інтеграція, НБСЄ, ОБСЄ, ЄС, НАТО, РЄ, СОТ, ООН, ВООЗ, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, СНД, «Партнерство заради миру», «Хартія про особливе партнерство».

■ Особистість в історії: В. Ющенко.

Відповідність програмі: Новітня історія України. Україна в умовах незалежності.

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г., Панченко П.П. Новітня історія України. (1939- 2001): Підручник для 11-го класу. – Вид. 4-те, допр. і допов. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.: іл., карти. – С. 277-371.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 241-272.